Глава 12. Розгляд судом справ про розкриття інформації, що містить банківську таємницю

§ 1. Зміст та правовий режим банківськоїтаємниці

Розвиток ринкових відносин в Україні, пов’язане з ним нарос­тання конкурентних явищ в економіці, забезпечення неприпус­тимості протиправного втручання в сферу приватних інтересів зумовлюють визначення чітких підстав та процедури розкриття банківської таємниці. Законодавцем в якості пріоритетного об­рано саме судовий розгляд таких питань, що є доцільним та до­зволяє за допомогою особливої процесуальної форми здійснити ревізію підстав для такого втручання у сферу приватних інтер­есів певної особи.

Проголошена у ст. З ЦК України як один із принципів цивіль­ного права - неприпустимість свавільного втручання у сферу приватного життя має свої правові обмеження. Одним із видів такого правомірного обмеження, передбаченого законом, є роз­криття банківської таємниці судом.

Зазвичай, розгляд питань про розкриття банківської таємни­ці проводиться судом у порядку цивільного судочинства в окре­мому провадженні за правилами глави 12 «Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську та­ємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України.

Необхідно застерегти, що питання розкриття судом банків­ської таємниці, як виняток з наведеного загального правила, може постати перед судом й під час розгляду справ в порядку позовного провадження.

За правилом ч. З ст. 289 ЦПК України якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заява ґрунтується на спорі, який розглядається в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Виникає об­ґрунтоване питання, яким чином та в якому порядку судом має бути вирішено питання про розкриття такої інформації, що міс­тить банківську таємницю, в разі наявності спору про право між сторонами, на якому ґрунтується заява про розкриття такої інформації.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки і бан­ківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, за відсутності дозволу власника такої інформації, на письмову вимогу суду або за рішенням суду.

Така вимога, як правило, здійснюється судом при підготовці справи до розгляду або в процесі розгляду справи по суті. Мета отримання такої інформації - встановити фактичні взаємовід­носини сторін (наприклад, відомості про стан рахунків клієнта банку; операцій, що було проведено на користь чи за його до­рученням, а також здійснені ним угоди тощо), на підставі яких вирішується спір по суті.

За рішенням суду відбувається розкриття банком інформа­ції, що містить банківську таємницю, у тому випадку, коли осо­ба, яка бажає отримати таку інформацію, звертається до суду з відповідною вимогою. В процесі розгляду справи перевіряється наявність або відсутність у суб’єкта звернення до суду повнова­жень на отримання такого виду інформації та межі її розкриття. Завершується розгляд справи ухваленням рішення про надання банком інформації, що становить банківську таємницю, або про відмову в такому, що відбувається у порядку окремого прова­дження за правилами глави 12 розділу IV ЦПК України¹⁰⁸.

Таким чином розкриття судом інформації, що містить бан­ківську таємницю, може бути як самостійною метою судового розгляду, так і мати проміжне значення для розгляду справи з метою забезпечення всебічного та повного з’ясування обставин справи (ст. 10 ЦПК України).

В першому випадку вирішення такого питання відбуваєть­ся на підставі рішення суду про розкриття інформації, що міс­тить банківську таємницю, у другому - на підставі ухвали суду, що постановляється в порядку забезпечення доказів по справі. В кожному випадку судове рішення оформляється як окремий процесуальний документ, що повинен містити всі необхідні відо­мості, передбачені законодавством, для здійснення розкриття такої інформації.

В першу чергу до таких цивільних справ, що пов’язані з до­слідженням доказів, які становлять банківську таємницю, від¹ носять такі спори:

• про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. ст. 69-71 СК України), або про по­діл майна жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю та не перебувають у шлюбі між собою (ст. 74 СК);

• про виконання обов’язку з утримання одного з подружжя (ст. ст. 75-82 СК), дитини (ст. ст. 180-185 СК) або виконан­ня повнолітніми дітьми обов’язку з утримування батьків (ст. ст. 202-206 СК);

• про спадкування (ст. ст. 1216-1218 ЦК)¹⁰⁹.

Як зазначають автори коментаря ЦПК, здебільшого потреба у розкритті інформації, що містить банківську таємницю, щодо фізичних або юридичних осіб зумовлена випадками, коли креди­тор розшукує майно, за рахунок якого може відбутися погашення кредиту або коли відшкодовується завдана шкода, тощо. Однією з можливих передумов застосування цієї процедури може стати випадок, коли власник рахунку помер і розшукується належна йому спадщина для задоволення вимог кредиторів, визначен­ня частки другого з подружжя, який пережив, або спадкового майна тощо¹¹⁰.

Слід враховувати, що цей перелік не є вичерпним, а тому пи­тання про розкриття банківської таємниці може постати під час розгляду будь-якої цивільної справи, коли суд зобов’язаний встановити дійсний склад майна, що належить стороні у справі або померлому боржнику, коли операції, які були проведені на ко­ристь чи за дорученням клієнта - сторони у справі, здійснені ним угоди, фінансово-економічний стан клієнтів, мають значення для з’ясування обставин по цій справі.

Наприклад, у провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом Н. Є. до Н. А. про визнання права на майно в кредитній установі, що знаходилося в індивідуальному сейфі, в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом. Сторонам по справі на час звернення до суду не було достеменно відомо про наявність такого спад­кового майна, його розмір.

Під час розгляду цивільної справи судом вжито заходів із за­безпечення доказів відповідною ухвалою про зобов'язання банку надати інформацію, що містила банківську таємницю, оскільки договір на надання в оренду індивідуального сейфу укладався із померлою на час розгляду справи особою. В результаті вико­нання зазначено ї ухвали встановлено дійсний розмір спадкового майна, на яке претендували сторони, - грошові кошти. Спір після виконання ухвали вирішено належним чином у відповід­ності з обґрунтованим рішення суду¹¹¹.

Зміст інформації, що містить банківську таємницю та може бути розкритою банком на підставі судового рішення за клопо­танням заявника стосовно певної юридичної або фізичної особи, визначено у ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяль­ність». Відповідно до цього правила інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім осо­бам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таєм­ницею. Банківською таємницею, зокрема, є:

1. відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі ко­респондентські рахунки банків у Національному банку Украї­ни;

2. операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3. фінансово-економічний стан клієнтів;

4. системи охорони банку та клієнтів;

5. інформація про організаційно-правову структуру юридич­ної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6. відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи ко­мерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків про­дукції та інша комерційна інформація;

7. інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8. коди, що використовуються банками для захисту інфор­мації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час про­ведення банківського нагляду, також становить банківську та­ємницю.

При визначенні змісту інформації, що містить банківську та­ємницю, слід також враховувати, що до її складу не входить уза­гальнена по банках інформація, яка підлягає опублікуванню.

У листі Національного банку України від 19.04.2005 року № 48-012/275-3973 «Щодо розкриття банківської таємниці за рішенням суду» надано досить широке тлумачення визна­чення інформації, що містить банківську таємницю: згідно поло­жень статті 1076 Цивільного кодексу України та статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» будь-яка інформація, що стосується клієнта, якою банк володіє на законних підставах, є банківською таємницею (за винятком, якщо така інформація складає державну таємницю).