5. Мореин и. Б. Основные вопросы теории особого производства в советском гражданском процессе: Автореф. Дис.... Канд. Юрид. Наук: л., 1951. - с. 17-18.

н

горіях справ окремого провадження захист інтересу заявника особи, можливість звернення до суду яких залежить від наявнос- не є єдиною метою судової діяльності. До прикладу, у справі про ті у них цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.

адання психіатричної допомоги у примусовому порядку (глава

10. розділу IV ЦПК України) лікар-психіатр звертається із заявою до суду на захист, в першу чергу, не власних інтересів, а інтересів особи, що підлягає госпіталізації.

Отже, метою судової діяльності у справах окремого прова­дження є охорона прав заявника та заінтересованої особи та захист прав заінтересованої особи.

Суб’єктами цивільних процесуальних правовідносин у спра­вах окремого провадження виступають: 1) суд; 2) особи, які бе­руть участь у справі; 3) інші учасники цивільного процесу.

Обов’язковим суб’єктом цивільного судочинства, на всіх його стадіях, у тому числі і у справах окремого провадження, висту­пає суд як спеціально створений орган, наділений владними повноваженнями по здійсненню правосуддя шляхом розгляду і вирішення цивільних та кримінальних справ.

Особами, які є іншими учасниками цивільного процесу у спра­вах. окремого провадження, являються: секретар судового за­сідання, судовий розпорядник, свідки, експерт, спеціаліст, пе­рекладач тощо. Перелік даних осіб та їх процесуальний статус закріплений на законодавчому рівні у § 2 глави 4 розділу І ЦПК України.

І якщо відносно суду та переліку інших учасників цивільного процесу у справах окремого провадження питань не виникає, то коло осіб, які беруть участь у справі, має свої особливості, що обумовлені правовою природою самого виду цивільного судо­чинства. Адже відсутність в окремому провадженні спору про право зумовлює і відсутність сторін - позивача і відповідача та третіх осіб.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заяв­ника, інших заінтересованих осіб, їх представників, коло яких визначається нормами цивільного процесуального законодав­ства чи нормами матеріального права.

Суб’єкт, що звернувся до суду в порядку окремого проваджен­ня із заявою щодо встановлення обставин, необхідних для здій­снення його особистих немайнових і майнових прав, і в інтересах якого відкрите провадження, є заявником. Заявниками у спра­вах окремого провадження можуть бути фізичні та юридичні

При цьому особи, які беруть участь у цивільній справі окремого провадження, можуть приймати участь як особисто так і через представника (крім справ про усиновлення).

Для деяких категорій справ окремого провадження із заявою до суду можуть звертатись лише ті особи, які чітко визначені у законі.

До прикладу, заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подана членами її сім’ї, органом опі­ки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом (ч. 1 ст. 237 ЦПК України). Заявником про передачу безхазяйної речі у власність територіальної громади є орган, уповноваже­ний управляти майном відповідної територіальної громади (ст. 269 ЦПК України) тощо.

Окрім заявника, участь у справі можуть приймати і заін­тересовані особи, права і обов’язки яких пов’язані з правами і обов’язками заявника, та які зацікавлені у результаті розгляду справи і на інтереси яких може вплинути прийняте судом рі­шення. В якості заінтересованих осіб можуть бути члени сім’ї та близькі родичі особи; опікун, піклувальник чи батьки дитини, що підлягає усиновленню тощо.

У науці цивільного процесуального права вченими заінтер­есовані особи окремого провадження поділяються на три групи, до яких належать:

1. особи, взаємовідносини яких із заявником залелеать від мети факту, що піддягає встановленню;

2. організації і установи, в яких заявник реалізовуватиме рі­шення про встановлення юридичного факту, тобто в яких будуть здійснюватися права осіб, що виникли внаслідок судового вста­новлення юридичного факту;

3. організації та установи, які згідно із законом мали б засвід­чити той чи інший юридичний факт, але з тих чи інших причин своєчасно цього не зробили і така можливість вже втрачена⁶.

Щодо останньої грутти осіб, які є заінтересованими у справі окремого провадження, то на думку Фурси С.Я. відносити їх до заінтересованих осіб є неправильним, оскільки дані органи не мають особистої чи державної заінтересованості у результа­тах справи та на хід судового розгляду не впливають, а мають право вчиняти дії лише відносно до їх компетенції⁷.

Відповідно до вимог ч. З ст. 45 ЦПК України суд повинен з’ясувати необхідність залучення до участі у справі органу дер­жавної влади чи органу місцевого самоврядування для надан­ня висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазна­чених органів у цивільному процесі для подання висновків є обов’язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Зокрема, у справах окремого провадження участь представ­ників органів опіки та піклування є обов’язковою прй розгляді справ: про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною (ст. 240 ЦПК України); про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (ст. 244 ЦПК України); про усиновлення дитини (ч. 1 ст. 254 ЦПК України) тощо.

При розгляді певних категорій справ окремого проваджен­ня обов’язковою є участь прокурора. Так, у відповідності до ч. 2 ст. 281 ЦПК України справи за заявою про надання психіатрич­ної допомоги у примусовому порядку чи про припинення на­дання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядаються з обов’язковою участю прокурора.

Заявник і заінтересовані особи, що належать до осіб, які беруть участь у справах окремого провадження, володіють правами і обов’язками, передбаченими ст. 27 ЦПК України, що є загальними для всіх осіб, які беруть участь у справі, та

ч. 5 ст. 31 ЦПК України, відповідно до якої заявник і заінтер­есовані особи у справах окремого провадження мають права і обов’язки сторін, за виключеннями, встановленими у розділі IV ЦПК України.

Залучення до процесу учасників у справах окремого прова-. дження можливо за клопотанням заявника, за ініціативою суду чи заінтересованої особи.

Відсутність правової суперечки та сторін в окремому прова­дженні обумовлює неможливість зміни вимог позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, пред’явлення зустрічного позову. У той же час не виключається спільне звернення до суду декількох осіб, пов’язаних спільними інтересами (співучасть).