§ 2. Підстави та порядок визнання особи безвісно відсутньою

Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

У разі неможливості встановити день одержання останніх ві­домостей про місце перебування особи початком її безвісної від­сутності вважається перше число місяця, що йде затим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року (ст. 43 ЦК).

Відповідно до ст. 11 ЦК 1922 р., місцем проживання визна­валося «те місце, де особа через свою працю, постійні заняття або знаходження свого майна має постійну або переважну осі­лість».

Відповідно до положень ЦК 1963 р. (ст. 17) місцем проживання було названо «те місце, де громадянин постійно або переважно проживає».

Відповідно до ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Саме таке поняття місця проживання людини, як вважає, Ромовська 3. В., узгоджується з поняттям конституційного права на житло²².

Необхідно зазначити, що місце проживання фізичної особи до недавніх пір ототожнювалося з місцем її прописки.

Сьогодні існує інститут реєстрації місця проживання. Відпо­відно до ст. З Закону України «Про свободу пересування та віль­ний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 р.²³, реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного об-

ліку відповідного органу спеціально уповноваженого централь­ного органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Громадянам України, а також іноземцям та особам без гро­мадянства, які на законних підстава перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця про­живання на її території, за винятком обмежень, що встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і сво­бод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (ст. 2 за­значеного закону). Відповідно до ст. З Закону України «Про сво­боду пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року місцем перебування фізичної особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, а місцем прожи­вання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Цивільний кодекс України (ст. 44) розрізняє поняття: «фізич­ної особи, місце перебування якої невідоме» та «фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою». Безвісно відсутня особа вважа­ється такою з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання її безвісно відсутньою. Фізична особа, місце пере­бування якої невідоме, вважається такою з моменту звернення з заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування до нотаріуса для встановлення опіки над її майном.