2. Вимоги до особистості психолога

Особистісні якості спеціаліста мають першочергове значення для клієн­тів. Багато особи­с­тісних якостей, які вважаються важливими у роботі, мають етичні та моральні компоненти і, від­повідно, розглядаються як достоїнства осо­бистості. Неприйнятно говорити, щоб всі спеціалісти володі­ли цими якостями, оскільки дуже важливо, щоб ці особистісні якості, які глибо­ко вко­ре­ни­лися у людині, випливали та розвивалися з їх особистих зобов’язань, а не з вимог зов­нішніх ав­то­ритетів. Виділяють такі бажані особис­тісні якості, які реко­мендується роз­вивати психологам: емпатія, чесність, цілісність, стійкість, скромність, компетент­ність, справедливість, мудрість, сміли­вість.

І.В.Вачков виділяє такі особистісні риси, бажані для практичного психо­лога: концентрація на клієнті, бажання та можли­вість йому допомогти; відкри­тість до відмінних від своїх власних поглядів та суджень, гнучкість та терпля­чість; емпатійність, сприйнятливість, здатність створювати атмосферу емоцій­ного комфорту; автентичність поведінки (здатність демонструвати справжні емоції та пере­живання); ентузіазм та оптимізм, віра у здібності учасників гру­пи/клієнта до зміни та розвитку; врівноваженість, терплячість до фрустрації та невизначеності, високий рі­вень саморегуляції; впевненість у собі, позитивне са­моставлення, адекватна самооцінка, усвідо­млення власних конфліктних облас­тей, потреб, мотивів; багата уява та інтуїція; високий рівень інтелекту [3].

Вимоги до психолога-спеціаліста (професіонала): наявність теоретичної бази (хороша освіта (бажано вузівська спеціа­ль­на); наявність документу про психологічну освіту; опір на метод наукового пізнання; використання спеціально розроблених у пси­хології засобів – методик; особлива відповідальність; підтримка зв’язку зі своїми колегами; особливий професійний такт та слі­ду­вання професійно-етичним нормам; здатність до професійного розвитку та саморозвитку; розвинута професійна психогігієна пра­ці, наявність досвіду роботи. Але слід пам’ятати що в галузі знань кількість далеко не за­в­жди переходить в якість; психолог по­ви­нен володіти певними особистісними якостями, тобто повинен задово­льняти критерії психологічної професійної пригодності. У зовнішній поведінці – це: уміння зрозуміло виражати свої думки, зовнішня врівноваженість, широта інтересів, в мисленні це – приблизно однакове співвідношення як аналітичного, так і інтуїтивного стилів сприйняття і переробки інформації.

Протипоказання для роботи психологом: відсутність відповідної освіти; ненависть до людей, прагнення «мстити» їм не­зрозуміло за що; відверте психічне нездоров’я. Зрозуміло, що психічно хворий «психолог» просто може виявитися небезпечним для своїх клієнтів, особливо, коли він працює з дітьми та підлітками; невміння спілкуватися, нездатність вибудовувати з людьми стосунки на основі взаємної поваги; для студентів майбутніх психологів – ледачість, безініціативність, пасивна установка на те, що викладачі повинні постійно інтригувати та розважати студентів на своїх заняттях; авторитарність, дидактичність (в основі – сте­реотипи професійного мислення та мовні шаблони), домінантність (в основі – нездатність до емпатії), інди­ферентність (ніби «ви­мушена» професійна байдужість), консерватизм, агресія, соціальне лицемірство (говорить ті речі, у які сам не вірить) та ін.).

Аналізуючи компетентність та професіоналізм психологів, можна виділи­ти такі рівні професійної майстерності: рецеп­тур­ний – дії за готовими схем­ами в стандартних ситуаціях; алгоритмічний – вибір алгоритму розв’язання ти­пової ситуації; стра­тегіч­ний – відрив від готових рецептів і стандартних алгори­тмів, вироблення творчої стратегії пошуку рішень у нестандартній ситуації.

Г.М.Андреєва вважає, що сфера професійної діяльності повинна включати в себе:

• власну мову та термінологію;

• специфічний вид гіпотез, які формуються не на основі теорії, а в результаті практичних міркувань, і представляють «віяло» альтернативних варіантів;

• детально пророблену схему практичних рекомендацій планів, строків та етапів втілення;

• свої методи і організацію дослідження;

• особливу систему етичних норм, професійну підготовку вчених, пакет замовлень і принципи оплати праці (госпдоговір, творча співдружність і т.д.);

• чітку систему оцінки практичної ефективності результатів втілення.