- •Курс лекцій з дисципліни «Соціальна психологія» зм1. Предмет, методи та завдання соціальної психології.
- •1. Поняття соціальної психології
- •2. Об’єкт, предмет, завдання, функції та основні поняття соціальної психології
- •3. Структура соціальної психології
- •4. Зв’язок соціальної психології з іншими дисциплінами
- •5.Галузі соціальної психології.
- •Етапи становлення соціальної психології як науки.
- •Етапи розвитку соціальної психології
- •Розвиток вітчизняної соціальної психології
- •Розвиток соціальної психології в Україні.
- •Не 1.3. (1 год.) Особливості становлення соціальної психології як науки.
- •Основні теоретичні напрямки сучасної західної соціальної психології.
- •Внесок провідних психологічних шкіл в розробку проблем соціальної психології
- •Критичні тенденції у сучасній соціальній психології
- •Література:
- •Поняття методології наукового дослідження.
- •Організація соціально-психологічної діагностики і процедура її проведення.
- •Характеристика основних методів соціально-психологічної діагностики.
- •Зм2. Закономірності спілкування і взаємодії дюдей
- •Література:
- •3. Битянова м.Р. Социальная психология: наука, практика и образ мыслей. Учебное пособие. – м.: Изд-во эксмо – Пресс, 2001. – 576с. – с.54-89, 144-157.
- •4. Крысько в.Г. Социальная психология: Схемы и комментарии. – м.: Изд-во владос – пресс, 2001.–208с. – с.58-65, .
- •7. Орбан-Лембрик л.Е. Соціальна психологія: Посібник. – к.: Академвидав, 2003. – 448с. – с.165-195.
- •1.Поняття спілкування та його структура.
- •3.Розвиток спілкування в онтогенезі.
- •2.Специфіка соціально-психологічного підходу до спілкування.
- •4.Функції спілкування.
- •5.Спілкування як взаємодія. Види взаємодії.
- •Література:
- •1. Крысько в.Г. Социальная психология: Схемы и комментарии. – м.: Изд-во владос – пресс, 2001.–208с. – с.176-191.
- •3. Орбан-Лембрик л.Е. Соціальна психологія: Посібник. – к.: Академвидав, 2003. – 448с. – с.242-252.
- •1. Основні характеристики міжсобистісної комунікації
- •2. Функції, види та форми комунікації
- •3. Особливості вербальної і невербальної комунікації
- •Вербальна комунікація
- •Візуальні:
- •Акустичні (звукові)
- •Тактильні (пов’язані з дотиком):
- •Ольфакторні:
- •4. Комунікативний простір
- •Зм3. Група як об’єкт соціально-психологічних досліджень
- •Література:
- •Орбан-Лембрик л.Е. Соціальна психологія: Посібник. – к.: Академвидав, 2003. – 448с. – с.355-365.
- •1.Поняття про групи
- •1.1 Проблема групи в психології.
- •1.2. Психологічна характеристика великих соціальних груп.
- •1.3. Проблеми малої групи в психології.
- •2.Міжособистісні стосунки у групах
- •3. Загальна характеристика великих груп та їх соціально-психологічні особливості
- •4. Психологія соціальних класів
- •5. Психологія етнічних груп
- •6. Психологія соціальних рухів та масових явищ
- •Література:
- •Орбан-Лембрик л.Е. Соціальна психологія: Посібник. – к.: Академвидав, 2003. – 448с. – с.355-365.
- •1. Основні характеристики великих стихійних груп
- •2. Види стихійних груп
- •3. Соціально-психологічна характеристика натовпу
- •Література
- •1. Основні підходи у вивченні малої групи
- •2. Суть та зміст поняття „мала група”
- •3. Класифікація малих груп
- •4. Структура малої соціальної групи
- •Література
- •1 Поняття і механізм групової динаміки
- •2 Утворення та розвиток малої групи
- •3 Феномен конформізму
- •4 Групова згуртованість
- •Групову згуртованість можна розглянути за нижче поданою схемою:
- •5 Групові конфлікти
- •6. Лідерство та керівництво в малих групах: загальні поняття й підходи
- •Відміна лідера від менеджера
- •Література:
- •1. Поняття міжгрупових відносин
- •2. Історія досліджень міжгрупових відносин
- •Об’єктивні умови спільної міжгрупової діяльності
- •Характер безпосередньої міжгрупової взаємодії Параметри процесів міжгрупового сприйняття
- •3. Специфіка міжгрупової взаємодії та міжгрупового сприйняття
- •4. Значення проблематики міжгрупових відносин для методології і практики
- •І. «Горизонтальне» іі. «Вертикальне»
- •Зм4. Соціальна психологія особистості
- •Література:
- •7. Орбан-Лембрик л.Е. Соціальна психологія: Посібник. – к.: Академвидав, 2003. – 448с. – с.58-89.
- •9. Социальная психология: Учеб. Пособие для студ. Высш. Учеб. Заведений /Под общ. Ред. А.Н.Сухова, а.А.Деркача. – м.: Издательский центр «Академия», 2002. – 600с. – с. 24-56.
- •1. Специфіка постановки проблеми особистості у соціальній психології
- •2. Основні зарубіжні соціально-психологічні концепції особистості
- •3. Характеристики та структура особистості
- •Література
- •1. Поняття прикладної соціальної психології. Структура та рівні застосування прикладної соціальної психології
- •2. Функції та завдання дисципліни
- •Особливості побудови програми соціального дослідження
- •Оформлення відносин із замовником (клієнтом)
- •Формування авторського колективу:
- •Етап збору первинної емпіричної інформації;
- •Етап аналізу та узагальнення інформації.
- •Література
- •1. Форми і засоби засобів масової інформації
- •2. Вплив масової інформації на соціальне виховання
- •3. Соціологія засобів масової інформації. Основні об’єкти соціологічних досліджень засобів масової їнформації
- •4. Проблеми формування ціннісних орієнтацій старшокласників засобами радіо
- •Література:
- •Сфери застосування та напрями діяльності практичного соціального психолога
- •Прикладна соціальна психологія в освіті
- •Соціально-психологічна діагностика проблем сім’ї
- •Прикладна соціальна психологія у сфері економіки
- •Екстремальна прикладна соціальна психологія
- •Вимоги до особистості психолога
- •Особливості роботи соціального психолога в державній організації та приватній фірмі. Основні етапи роботи спеціалістів-консультантів в організації
- •Функції соціального психолога в бізнес-консалтинговій фірмі, pr-технологіях і рекламній справі
- •Правила реклами
- •Умови створення ефективної реклами
3 Феномен конформізму
Під конформізмом зазвичай розуміють пасивне пристосовницьке прийняття групових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання узвичаєних порядків, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами. Таке визначену конформізму може означати три різні, хоч зовні подібні між собою явища:
відсутність у людини власних поглядів, переконань, слабкість характеру, пристосування;
однаковість у поведінці, згода особистості з поглядами, нормами, ціннісними орієнтаціями більшості людей, які її оточують;
результат тиску групових норм на індивіда, котрий внаслідок цього тиску починає діяти, думати, відчувати так само, як й інші члени групи.
При цьому конформна поведінка — це відповідна дія чи певне поводження індивіда за умов конкретної ситуації і групового (реального чи лабораторного) тиску (впливу). Йдеться про проблему відповідності вербальної реакції дійсній поведінці, яка в дослідженнях учених формулюється таким чином: чи змінюється думка внаслідок того, що індивід переконався в чомусь, тобто чи відбулися зміни його когнітивної структури, чи він лише ззовні демонструє зміни, а насправді залишається при власній думці. Причиною такого зовнішнього поводження може бути небажання конфліктувати, прагнення зберегти хороші стосунки з членами групи й т. п. Стосовно таких варіантів поведінки, то перший одержав назву раціоналістичного, а другий — мотивованого.
Щодо конформності, то під нею розуміють таку особливість чи властивість індивіда як члена групи, яка виявляється в його схильності обирати і підтримувати думку групової більшості, піддаватися реальному чи уявному тискові групи. Іншими словами, конформність — це певна властивість поведінки людини.
Чинники, що викликають конформну поведінку, впливають на хід її протікання та визначають рівень конформності:
наявність конфлікту (реального чи уявного) між індивідом і групою (конформна поведінка виникає в разі конфлікту; можливість появи конфліктної ситуації пов'язана із розбіжністю думок чи позицій індивіда і групи; побоювання індивіда залишитися наодинці, в ізоляції призводить до прийняття ним точки зору групи);
ситуація тиску (впливу) групи (тиск здійснюється не як пряма погроза, а саме як психологічна: через оцінки, спільну думку, образливий жарт тощо);
розмір групи, її кількісний склад (було виявлено, що в групах чисельністю від трьох до п'яти осіб рівень конформізму вищий, аніж в об'єднанні із двох індивідів; збільшення чисельності групи веде до зниження конформізму та ін.);
одностайність більшості (у ситуації абсолютної одностайності піддослідні передусім демонструють конформну поведінку; у ситуації, коли в групі два «наївних» піддослідних, ступінь незалежності підвищується, тобто легше протистояти чомусь або комусь, якщо хтось ще є поруч і протистоїть разом з вами та ін.);
згуртованість групи (думка меншості, яка не належить до тієї групи, з якою людина себе ідентифікує, не так сильно впливає на індивіда, аніж думка, висловлена членом «своєї» групи; члени групи, для яких значущою є належність до неї, підвладніші цій спільності та її впливу й т. п.);
особливості ситуації (вплив більшості посилюється, коли зростає невизначеність ситуації; чим вищою є суб'єктивна авторитетність групи для «наївного» піддослідного, тим частіше він підпадає під вплив більшості);
специфічність взаємозв'язку індивіда і групи (люди з високим статусом наділені найбільшим впливом; люди з низьким статусом охочіше виконували вказівки експериментатора, аніж піддослідні з високим статусом тощо);
особливості групи (йдеться про залежність інтенсивності конформної поведінки від особливостей діяльності групи; майбутні педагоги частіше демонструють залежність від групового впливу, аніж майбутні інженери; підлітки, котрі грають в оркестрі, залежніші у своїх твердженнях від однолітків, аніж підлітки, що стали переможцями фізико-математичних олімпіад й т.п.);
своєрідність відповіді (найвищий рівень конформізму проявляється в тому випадку, коли відповіді даються публічно; коли ж піддослідні могли написати відповідь, то менше піддавалися тискові групи; висловивши думку публічно, люди, як правило, продовжують її дотримуватися; попередня заява може зменшити ступінь конформізму не тільки тому, що люди беруть на себе певні зобов'язання, але й тому, що не бажають мати нерішучий вигляд);
гендерні й вікові особливості (жінки загалом конформніші, ніж чоловіки, а діти — аніж дорослі; водночас жіноча конформність не набагато перевищує чоловічу, саме тому ряд дослідників вважає за доцільне вести мову про більшу зорієнтованість жінок на інших, про їхню більшу відкритість, гнучкість, турботу щодо міжособистісних стосунків; підлітки схильні демонструвати конформізм у спілкуванні з групою однолітків і негативізм — у спілкуванні з дорослими);
індивідуальні особливості піддослідного (Р. Кричевський та О. Дубовська наводять дані про те, що між схильністю людини до конформної поведінки й такими її психологічними особливостями, як високий інтелект, здатність до лідерства, толерантність до стресу, соціальна активність і відповідальність, виявлена негативна залежність);
соціокультурні особливості (є результати досліджень, які вказують на те, що соціалізація особистості в різних культурах передбачає різний ступінь соціальної зумовленості поведінки);
значущість ситуації для піддослідного (чим більш значущою є для індивіда ситуація, тим нижчою є вірогідність прийняття ним залежних рішень).