4. Комунікативний простір
Комунікативний простір – специфічна особливість комунікації.
Комунікативний простір – соціально-психологічне середовище, в якому можливе формування адекватної комунікативної моделі спілкування.
Компоненти комунікатвиного простору:
А.М.Сухов:
суб’єкти комунікації;
спільна комунікативна дія;
зворотний зв’язок;
спільне інформаційне поле (інформація, що зародилася у процесі обміну, набагато глибша від первинної);
механізми і феномени, що сприяють чи гальиують взаєморозуміння;
загальний смисл, налагодження діалогічних відносин.
Л.Е.Орбан-Лембрик:
активність комунікатора та реципієнта;
зворотний зв’язок;
спільне інформаційне поде;
комунікативний вплив;
ідентичне розуміння смислів, ситуації спілкування;
комунікативні бар’єри.
Системні властивості комунікатвиного простору:
цілісність (міра комунікативної рівноваги);
структурність (обсяг, інтенсивність, складність взаємозв’язку компонентів);
автономія чи функціональна однорідність структурних компонентів (місце кожного компонента в системі комунікативного процесу, кількість варіантів, які можуть використати суб’єкти комунікації у виборі засобів і способів передачі інформації, досягненні мети спілкування).
Соціально-психологічні властивості комунікатвиного простору:
наявність взаємин суб’єктів інформації, системи оцінок, уявлень та образів партнерів;
реалізація основних якісних переходів (кодування значень у символи і повідомлення інформації, декодування значень, трансляція смислу повідомлення, усвідомлення чи неусвідомлення інформації реципієнтами тощо);
формування спільного інформаційного поля, створення спільного смислу;
формування комунікативних позицій і диспозицій партенрів по взаємодії.
Спільне комунікативне поле – поле, створене інформацією яка пройшла шлях від комунікатора до реципієнта і повернулася до комунікатора.
К
ОМУНІКАТОР РЕЦИПІЄНТ
Зворотній зв’язок
Народжена спільна інформація значно глибша, різноманітніша, ніж початкова, може від неї суттєво відрізнятися за смислом.
Наприклад:
К.: Чудова погода сьогодні!
Р.: Та нічого, в принципі.
У спільному інформаційному полі народились:
знання того, хто і як сприймає сьогоднішні природні умови;
спільний настрій;
дещо про особистість кожного з них;
намітилися деякі відношення один до одного.
Виникнення спільної інформації не вирішує проблеми взаєморозуміння. Коли дві людини спілкуються, одна хоче висловити те, що вона думає, а інша – зрозуміти смисл висловленого тобто обидва партнери прагнуть прийти до спільного смислу діалогу, але їм не завжди вдається налагодити таке взаєморозуміння швидко і без втрат. У процесі пошуку спільного смислу починають працювати і виникати чимало механізмів і феноменів, які або сприяють, або перешкоджають взаєморозумінню.
Наявність зворотнього зв’язку – одна з умов налагодження взаєморозуміння.
Зворотній зв’язок – інформація про те, як реципієнт сприймає комунікатора, як оцінює його поведінку, слова.
Фраза “так нічого, в принципі” – не тільки містить відповідь на питання про погоду, але й інформацію про те, як налаштований реципієнт по відношенню до комунікатора, як він відноситься до нього і його захоплення погодою за вікном. Це відношення до особистості комунікатора може бути більш чи менш завуальованим, але воно присутнє в репліці та супроводжуючих її позі, міміці, жестах, інтонації. Воно обов’язкове йде до комунікатора, буде ним сприйняте та інтерпретоване.
Зворотній зв’язок – невід’ємна частина комунікативного обміну. Завдяки йому комунікація стає більш об’ємною, набуває другого дна психологічного підтексту.
Канал зворотного зв’язку покликаний покращувати взаєморозуміння. Фактично, це допомога партнеру по комунікації, пояснення того, як зі сторони сприймаються його слова, вчинки, які почуття він викликає в інших людей. Для виконання цього завдання зворотний зв’язок повинен бути доступний для сприйняття і зрозумілий для осмислення.
Варіанти комунікації з точки зору зворотного зв’язку:
культурна (соціально схвалена, прийнята за зразок). У цьому випадку діє золоте правило ввічливості: не можна демонструвати іншим людям своїх почуттів, потрібно бути тактовним і стриманим. Зворотний зв’язок у такому спілкуванні звичайно існує, але він набуває складновловимих форм: змінюється поза з відкритої на закриту і навпаки, характер і частота погляду в вічі, тембр і гучність голосу... Такий зворотний зв’язок дається реципієнтом спонтанно і приймається комунікатором на неусвідомленому, інтуїтивному рівні, що суттєво позначається на комунікації коли комунікатор відчуває негативний настрій партнера, але не розуміє причини і взагалі не впевнений в його існуванні, спілкуванню важко розвиватися ефективно.
Партнери позбавлені культурних забобон, але виражають стриманість, що також є перешкодою для нормальної комунікації. Вони вважають правильним, можливим говорити про свій стан, не приховувати реакції на слова і вчинки іншого. Роблять вони це як-небудь і як доведеться. У таких випадках зворотний зв’язок існує, але набуває багатозначних, складних для інтерпретації рис (Партнер різко поміняв позу, перестав дивитися в очі – Йому погано? Він образився? Задумався?) Якщо зворотний зв’язок передається у формі, яка відштовхується партнером через різкість, недоброзичливість, догматичність, то він сприймається не як зворотний зв’язок, а як критика, тиск, образа.
Подібність першого та другого варіантів: у них використовують непрямі способи трансляції зворотного зв’язку, тобто незрозумілі, багатозначні, які до пускають різноманітні інтерпретації: похвалу, догану, погрозу, лайку, подарунки, іронію, сарказм, риторичні питання, різні невербальні прийоми, різкі експресивні реакції.
Відмінність: сукупність доступності непрямого зворотного зв’язку. У другому варіанті зворотний зв’язок пропонується у більшій кількості і більш відкрито.
У процесі спілкування партнери прагнуть прийти до спільного смислу та взаєморозуміння, використовуючи усі доступні їм засоби, в тому числі і зворотний зв’язок. У цій ситуації зворотний зв’язок дається усвідомлено і у тих формах, які найлегше прийняти і осмислити партнеру. Найчастіше це прямий за своєю формою зворотний зв’язок. Він пропонує пряму назву тих почуттів, які виникли у зв’язку зі словами та вчинками партнера, пошук однозначних аналогій, порівнянь, які також будуть зрозумілі іншому
Прямий зворотний зв’язок дійсно сприяє покращанню взаєморозуміння, дозволяючи одночасно партнерам бути відкритими у проявленні своїх почуттів.
Є. Мелібруда – 5 правил як давати зворотний зв’язок, щоб він дійсно служив покращанню взаєморозуміння:
говорити про особливості поведінки партнера у конкретній ситуації, а не про особливості його особистості в цілому (“У цій ситуації ти виглядаєш безглуздо”, а не “Ти безглуздий!”) у зворотному зв’язку краще уникати оцінок і висновків. Краще просто описати поведінку людини в той чи інший момент і надати їй можливість самій зробити висновок;
зняти надмірну категоричність висловлювань. Твердження “Ти завжди”, “З тобою ніколи”... викликають захисну реакцію і відображаються на зворотному зв’язку. У категоричності проявляється високомірність, бажання бути вище за співрозмовника. Крім того, такі твердження найчастіше є неправдиві. Сумнівно, щоб партнер “абсолютно ніколи”.
Відмовитися від натяків і непрямих посилань на минулі справи, події;
Давати зворотний зв’язок відповідно до ситуації та дозовано (не слід кидати важливу інформацію, коли партнер вже майже зачинив двері; надлишок інформації тільки втомить і викличе закономірне бажання забути);
Не слід нав’язувати зворотний зв’язок (у партнера є повне право відмовитися від нього).
У процесі комунікації краще використовувати “Я-повідомлення” – це висловлювання на адресу партнера позитивного чи негативного змісту, які будуються за такою схемою:
Коли Ви ...(дається опис конкретної поведінки партнера);
Я відчуваю... (називаються почуття);
Тому що ... (описується, як здаються комунікатору, причини такої поведінки);
Я хочу... (які зміни у поведінці і словах були б бажаними для комунікатора).
Як приймати зворотний зв’язок?
Потрібно вислухати до кінця, навіть якщо слухати важко, незручно, образливо...Але якщо дали згоду, слухайте до кінця;
Вислухавши інформації, корисно осмислити її і повернути у вигляді парафраза: “Якщо я правильно зрозумів, Ви мали на увазі...”. Вже сам цей прийом покращує взаєморозуміння і розряджає атмосферу розмови. Крім того, він дійсно допомагає зрозуміти суть висловлювань партнера;
До інформації, яка міститься у зворотному зв’язку слід відноситися спокійно і серйозною. Пам’ятайте, що на стільки б розумним, авторитетним і значимим не був комунікатор, сказане ним – суб’єктивна точка зору. І справа не в тім, що він може помилятися. Він правий для себе. Ваша точка зору може бути зовсім іншою;
Зворотний зв’язок робиться для покращання взаєморозуміння, а не для миттєвої зміни стосунків та ситуації в потрібному для комунікатора напрямі. Тому людина, яка приймає зворотний зв’язок, може його не використати. Просто прийняти до уваги – доброзичливо, виразивши партнеру вдячність за відвертість та сміливість;
Справжній зворотний зв’язок – це завжди ризик, це вчинок особистості. Оскільки його результатом може бути образа, незрозумілість стосунки, статус в очах іншого піддаються небезпеці. Готовність давати зворотний зв’язок – риса зрілих, особистісно сильних людей. Але багато чим ризикуючи, вони і багато що отримують: більш відкриті, життєздатні, готові до подальшого розвитку стосунки.