Література

1. Єгідес А.П. Лабіринти спілкування, або як навчитися ладити з людьми. - М.: АСТ- ПРЕС КНИГА, 2002. - 368 с

2. Літвак М.Е. Командувати чи підчинятися? (Серія „Психологічні етюди”) - Ростов н/Д.: видавництво „Фенікс”, 2002 - 384 с.

3. Нельсон – Джоунс Р. Теорія і практика консультування – СПб: видавництва „Пітер”, 2000 - 464 с.

4. Пайне Е., Маслач К. Практикум по соціальній психології. СПб: видавництва „Пітер”, 2000 - 528 с.

5. Рудестам К. Групова психотерапія – СПб.: ЗАО видавництва „Пітер”, 1999. - 384 с.

6. Управлінські аспекти соціальної роботи: Курс лекцій. К.: МАУП, 2002. – 376 с.

1 Поняття і механізм групової динаміки

Основними завданнями соціальної психології в контексті аналізу групи є вивчення процесів які відбуваються в ній.

Групову динаміку, під якою розуміють сукупність процесів, що відбуваються в малій групі й характеризують її з погляду руху, розвитку. Передусім маються на увазі ті групові процеси, які відтворюють увесь цикл життєдіяльності групи: її утворення, становлення, розвиток, функціонування, розпад. Традиційним є також розгляд групових процесів, як нормативний вплив, феномен групового тиску, групова згуртованість, лідерство і прийняття групових рішень.

2 Утворення та розвиток малої групи

Під розвитком малої групи розуміють процес зміни етапів чи стадій, які різняться за характером домінантних тенденцій у внутрішньогрупових стосунках. Відомі кілька підходів до виокремлення етапів розвитку малої групи. Розглянемо деякі з них.

В основі підходу, запропонованого американським психологом Б. Такменом, лежить двовимірна модель розвитку групи, яка передбачає виокремлення двох основних сфер (вимірів) групової життєдіяльності: інструментальної (ділової), пов'язаної з виконанням групового завдання, і експресивної (емоційної), котра виходить на міжособистісний контекст розвитку групової структури. Дві лінії (сфери) групового розвитку хоча і впливають одна на одну, однак мають свої внутрішні особливості й закономірності. Передбачається, що кожна з них має чотири власні стадії, які послідовно змінюють одна одну. Так, сфера міжособистісної активності складається з таких стадій:

• «перевірка й залежність», тобто орієнтація членів групи щодо характеру дій кожного й пошуку взаємоприйнятної міжособистісної поведінки;

• «внутрішній конфлікт», пов'язаний з порушенням взаємодії та відсутністю єдності в групі;

• «розвиток групової згуртованості», яка досягається шляхом подолання непорозумінь і розв'язання конфліктів;

• «функціонально-рольова погодженість», тобто утворення рольової структури групи, яка відповідає змістові групового завдання.

Щодо сфери ділової активності, то автор виокремлює такі стадії:

• орієнтування в завданні й пошук оптимального способу його виконання;

• факт емоційної реакції на вимоги завдання, протидія членів групи вимогам, що пред'являються до них у зв'язку з виконанням завдання;

• відкритий обмін думками та інформацією з метою досягнення глибшого розуміння намірів один одного й пошуку альтернатив;

• прийняття рішення й активні спільні дії щодо його реалізації.