Відміна лідера від менеджера

Менеджер	Лідер
Адміністратор	Новатор
Доручає	Надихає
Працює по цілях інших	Працює по своїх цілях
План – основа дій	Бачення – основа дій
Покладається на систему	Покладається на людей
Використовує доводи	Використовує емоції
Контролює	Довіряє
Підтримує рух	Дає імпульс руху
Професійний	Ентузіаст
Ухвалює рішення	Перетворює рішення на реальність
Робить справу правильно	Робить правильну справу
поважаємий	обожнюємий

Слід зупинитися на відмінностях між лідером і менеджером. Ефективний менеджер не обов'язково є ефективним лідером і навпаки. Їх основні характеристики як би знаходяться в різних вимірюваннях.

Менеджер – це людина, яка направляє роботу інших і несе персональну відповідальність за її результати. Хороший менеджер вносить порядок і послідовність у виконувану роботу. Свою взаємодію з підлеглими він будує на фактичній інформації, нормативних документах, традиціях організації і в рамках встановлених цілей. Лідер надихає людей і вселяє ентузіазм в працівників, передаючи їм своє бачення майбутнього, допомагаючи їм адаптуватися до нового і пройти етап змін.

Менеджери мають тенденцію займати пасивну позицію по відношенню до цілей. Частіше за все вони з потреби орієнтуються на кимось встановлені цілі і практично не використовують їх для проведення змін. Лідери самі встановлюють цілі і використовують їх для зміни відношення людей до справи.

Очевидно, що на практиці не спостерігається ідеального дотримання цих двох типів відносин управління. Дослідження показують, що значна група менеджерів багато в чому володіють лідерськими якостями. Проте зворотний варіант зустрічається в житті рідше.

НЕ 3.5. (2 год.) Психологія міжгрупової взаємодії

План:

1. Поняття міжгрупових відносин.

2. Історія досліджень міжгрупових відносин.

3. Специфіка міжгрупової взаємодії та міжгрупового сприймання.

4. Значення проблематики міжгрупових відносин для методології і практики.

Література:

1. Агеев В.С. Межгруповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. – М.: Изд-во Моск. Ун-та,1990. – 240с.

2. Агеев В.С. Психология межгрупповых отношений. – М., 1983.

3. Агеев В.С. Перцептивные процессы межгруппового взаимодействия. Межличностное восприятие в группе. – М., 1981.

4. Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 429с.

5. Донцов А.И., Емельянова Т.П. Концепция социальных представлений в современной французской психологии. – М., 1987.

6. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – С. 378-385.

1. Поняття міжгрупових відносин

Міжгрупові відносини – сукупність соціально-психологічних явищ, які характеризують суб’єктивне відображення зв’язків між соціальними групами, а також зумовлений ними спосіб взаємодії спільностей.

Психологія міжгрупових відносин – один із найбільш молодих напрямів соціальної пси­хології. Перші спроби опису і аналізу міжгрупової взаємодії (міжгрупової агресії) представлені в роботах Г. Лебона (1896) і У. Макдугалла (1908). Але регулярні емпіричні, експериментальні дослідження у цій області почалися тільки після ІІ світової війни. Одна з причин цього – специфіка самого об’єкта дослідження, який є традиційним для соціологічної науки.

У. Самнер (1906), автор концепції этноцентризму: стосунки між спільнотами можуть будуватися тільки на основі ворожості.

З. Фрейд («Психологія мас і аналіз людського «Я»): джерело внутрішньогрупової воро­жості і внутрішньогрупової згуртованості в мотиваційній сфері індивідів (амбівалентність йде від «едипового комплексу»).

Проблема міжгрупових стосунків до недавнього часу залишалась недостатньо вивченою. Інтерес до неї здебільшого виникав у сфері соціології та інших гуманітарних наук. Перелом­ни­ми стали 50-тірр.ХХст. Найбільш популярними стали роботи Музафера Шерифа та Генрі Теджфела. Серед явищ, які почали вивчатися був внутрішньогруповий фаворитизм, спів робітництво та міжгрупова ворожнеча.

Внутрішньогруповий фаворитизм (лат. favor – прихильність) – тенденція сприя­ти чле­нам своєї групи на противагу інтересам іншої. Симптоми внутрішньо групового фаворитизму простежуються у процесах соціаль­ного сприймання, зовнішній поведінці індивідів під час со­ціальної взаємодії.

Міжгрупова дискримінація (лат. discriminatio – розділення, розрізнення) – відмінності в оцінені своєї і чужої групи на користь своєї.

Г. Теджфел вважає феномени внутрішньогрупового фаворитизму та міжгрупової ворожнечі результатом серії когнітивних процесів, пов’язаних із встановленням подіб­ності та відмінностей між представниками різних соціальних груп. До таких процесів відносяться:

- соціальна категоризація (упорядкування індивідом свого соціального оточення шляхом розподілу соціальних об’єктів на групи за значущими для нього критеріями);

- соціальна ідентифікація (віднесення себе індивідом до конкретних соціальних категорій, суб’єктивне переживання ним своєї групової соціальної належності);

- соціальне порівняння (співвіднесення якісних ознак різних соціальних груп, результатом якого є встановлення відмінностей між ними).

Оскільки, на думку Г. Теджфела, галузь міжгрупових відносин належить до когнітивної сфери, то саме в аналізі цих процесів і полягає соціально-психологічний аспект вивчення міжгрупових відносин.

Міжгрупове сприйняття – процеси соціальної перцепції, у яких суб’єктом та об’єктом сприймання є соціальні групи та спільності.