Соціально-психологічна діагностика проблем сім’ї

Більшість соціально-психологічних проблем сім’ї можна звести до двох груп:

1. загальносімейні проблеми (чоловік-дружина, діти, батьки чоловіка/дружини);

2. подружні.

І одні, і другі, у свою чергу, розпадаються на проблеми більш детальні: проблеми статусно-рольових сімейних стосунків (розподіл обов’язків, ведення сімейного бюджету і т.д.), нормативної поведінки, конфліктів, сумісності, стилю спілкування, емпатії, мотивів вступу до шлюбу і розлучень (розпаду сім’ї).

Одним із головних напрямів роботи практичного психолога є робота з сім’єю. Ключовим моментом в цій роботі є отримання повної та надійної інформації. У вітчизняній психології найбільш повно представлені методики для збору інформації про міжподружні стосунки і менш об’ємно – про стосунки батьки–діти.

Методика PARI призначена для вивчення стосунків батьків (перш за все матерів) до різних сторін сімейного життя. Автори Є.С.Шефер та Р.К.Делл, американські психологи.

У методиці виділено 23 аспекти-ознаки, які стосуються різних сторін ставлення батьків до дитини та життя у сім’ї. З них 8 ознак описують ставлення до сімейної ролі і 15 стосуються стосунків батьки-діти. Ці 15 ознак діляться на 3 групи: 1) оптимальний емоційний контакт; 2) надмірна емоційна дистанція з дитиною; 3) надмірна концентрація на дитині.

Тест Р.Жиля (1959). Стимульний матеріал складається із 42 стандартних картинок, на яких зображені діти чи діти та дорослі, а також тестові завдання.. перед початком роботи дитині повідомляється, що від неї чекають відповідей на питання по картинках. Дитина розглядає картинки, слухає чи читає питання і відповідає на них. Дитина повинна або вибрати собі місце серед зображених людей, або ідентифікувати себе з персонажем, який займає те чи інше місце у групі. Вона може вибрати його ближче чи далі від певної особи. У тестових завданнях дитини пропонується вибрати типову форму поведінки, до того ж деякі завдання будуються по типу соціометричних.

Таким чином, методика дозволяє отримати інформацію про ставлення дитини до різних оточуючих її людей та явищ. Психологічний матеріал, який характеризує систему особистісних відношень дитини, можна умовно розділити на дві великі групи:

1. Змінні, які характеризують конкретно-особистісне ставлення дитини : до сімейного оточення (мати, батько, бабуся, сестра та ін..), до друга чи подруги, до авторитетного дорослого...;

2. Змінні, які характеризують саму дитину і проявляються у різних відношеннях: товариськість, відгородженість, прагнення до домінування, соціальна адекватність поведінки.

Всього виділяють 12 ознак, які характеризують ставлення до матері, батька; до матері та батька як до сімейної пари; до братів і сестер; до бабусі та дідуся; до друга; до вчителя, а також допитливість, прагнення до домінування; товариськість, адекватність.

Ставлення до певної особи виражається кількістю виборів дитини, виходячи із максимальної кількості завдань, спрямованих на виявлення відповідного ставлення.

Методика «Типовий сімейний стан»

У сім’ї може скластись і патогенна ситуація, яка обумовлює стан глобального сімейного незадоволення. Це різке розходження між усвідомленими і неусвідомленими очікуваннями індивіда по відношенню до сім’ї і дійсного життя сім’ї. Психічні травми сімейної етіології можуть бути одиничними і повторними, короткими і тривалими.

Нерідко ми зустрічаємось із сімейною тривогою – стан погано усвідомлюваної та такої, що погано локалізується тривоги у обох чи одного із членів сім’ї.

Для вияснення цих станів і служить дана методика.

У рамках узагальненого типу сім’ї з вираженими нервово-психічними розладами виділяють три підтипи:

– нестійкий (для нього характерне високе нервово-психічне навантаження на сім’ю в цілому, порушення сімейних взаємовідносин, зниження соціального статусу сім’ї. У результаті, у сім’ї виникає незадоволеність, виражене почуття тривоги та провини);

– конструктивний (конструктивна сім’я знає особистісні особливості індивіда з нервово-психічними розладами, знаходить значні резерви впливу на нього, тобто надає допомогу);

– деструктивний (деструктивна сім’я знімає нервово-психічну напругу за рахунок відчуження від індивіда).

Для діагностики описаних підтипів можна використати опитувальник «Конструктивно-деструктивна сім’я» (КДС)

У кожної сім’ї є нормативні уявлення. Методика «Нормативний опір» (НО) дозволяє діагностувати дане явище.

Методика включає в себе набір фактів із життя різних сімей. Кожен факт віддрукований на окремій картці. Члену сім’ї пропонується ознайомитись з усіма картками і відповісти собі самому на питання: «Якщо б ви дізнались це про сім’ю знайомого, як би змінилось ваше ставлення до нього?» Потім картки ранжуються від «найганебнішого» факту до найменш «ганебного». Якщо зліва виявиться 12 і більше карток, то має місце нормативний опір.

Тест «Кінетичний малюнок сім’ї» запропонований В.Бернсом і С.Кауфманом (1972) вико­рис­то­ву­ється для діагностики внутрішньо сімейних стосунків з точки зору дитини. Для виконання малюнка пропо­ну­ють чистий аркуш паперу, олівець 2М, гумку. Додатково можна запропонувати кольорові олівці.

У протоколі фіксується час виконання завдання, всі питання та висловлювання досліджуваного, си­туа­ція, виправлення...

Бесіда після закінчення малювання включає в себе приблизно такі питання:

1. Хто намальований на малюнку?

2. Що робить кожен член сім’ї?

3. Де вони знаходяться?

4. Їм весело чи сумно?

5. Хто з них найщасливіший і чому?

6. Хто нещасний і чому?

Крім питань дитині можна запропонувати вирішення декількох ситуацій для виявлення позитивних і негативних відносин у сім’ї:

1. Уяви собі, що ти маєш два білети в цирк. Кого б ти покликав піти з тобою?

2. Уяви, що вся твоя сім’я йде в гості, а один з вас захворів і повинен залишитись вдома. Хто він?

3. Ти будуєш із конструктора будинок (вирізаєш паперове плаття для ляльки), і в тебе не виходить. Кого ти покличеш на допомогу?

4. Ти маєш N кількість квитків (на один менше, ніж членів сім’ї) на цікавий кінофільм. Хто залишиться вдома?

5. Уяви собі, що ти потрапив на безлюдний острів. З ким би ти хотів там пожити?

6. Ти отримав у подарунок цікаве лото. Вся сім’я почала грати, але вас на одну людину більше, ніж по­трібно. Хто не буде грати?

Тест-опитувальник задоволеності шлюбом (ОЗШ) (В.В.Столін, Т.Л.Романова, Г.П.Бутенко) призна­чений для експрес-діагностики міри задоволення-незадоволення шлюбом, а також міри узгодження-неузго­дження шлюбом у тій чи іншій соціальній групі.

Опитувальник є своєрідною одномірною шкалою, яка складається із 24 тверджень, які стосуються різних сфер: сприйняття себе і партнера, думки, оцінки, установки і т.д. Кожному твердженню відповідають 3 варіан­ти відповіді: вірно, важко сказати, невірно.

Є, звичайно, багато популярних тестів про ревність, взаєморозуміння подружжя і т.д.

Практичні соціальні психологи повинні знати, що окрім муніципальних служб існують наукові центи до­слідження сім’ї, досвідчені спеціалісти яких здатні завжди надати допомогу у встановленні діагнозу. З проб­лем сім’ї часто проводяться конференції, видаються журнали. Все це створює умови для підвищення ефектив­ності соціально-психологічної діагностики проблем сім’ї.