Прикладна соціальна психологія у сфері економіки

Прикладна соціальна психологія взаємодіє з економікою на 3-х рівнях:

• макроекономічному (супроводження нововведень в економічній системі, вивчення і формування суспільної думки);

• середньому (розвиток організацій, маркетингова діяльність);

• особистісному (консультування і навчання підприємців, менеджерів і керівників).

Макроекономіка та прикладна соціальна психологія особливо ефективно взаємодіють в умовах глоба­льних перемін у суспільному житті, в умовах так званого перехідного періоду. Вивчення специфічних особ­ли­востей сприймання суспільством економічних упроваджень, побудова соціальних прогнозів, проведення со­ціально-психологічних експертиз і видача рекомендацій владним структурам дозволяє швидко провести змі­ни. Сьогодні в нашій країні однією із важливих проблем є відсутність широких достовірних національних досліджень в області економічної психології, у той час як зарубіжний досвід використовується без врахування української специфіки.

Для прикладної соціальної психології представляє інтерес проблема побудови гармонічної системи економічних відносин у вигляді ринку певного типу.

Умовно можна виділити на основі критерію вираженості в сус­пільстві ідеалу колективності-індивідуа­ль­ності 2 базові типи сус­пільно-економічних відносин: «східний» і «західний». Якщо колек­тивність у будь-яких справах бажана у «східному» суспільстві, то у «західному» ідеалом служить образ сильного та успішного ін­дивідуаліста.

«Східна», зокрема японська, економіка більшою мірою орієнтована на суспільну, групову свідомість, на досягнення спільного благополуччя. Працівник японської фірми схильний настільки тісно ототожнювати себе з підприємством, що на питання про заняття (професію, посаду) називає фірму, в якій він працює.

«Західна» економічна система працює у відповідності з ідеалом індивідуального просування і успіху у житті.

Основні відмінності двох типів ринкових відносин :

№	«Східний» тип ринкових відносин, н-д, японська модель	«Західний» тип ринкових від­носин, н-д, американська модель
	Перевага кровної спорідненості, чітка ієрархія	Перевага демократичних стосунків («усі рівні»)
	Спільне прийняття рішень	Одноосібне прийняття рішень
	Важливість громадської підтримки чи осуду	Принцип «Виживає найсильніший»
	Слабка, але «поширена» в економіці держава	Сильна держава, яка на рівних бере участь в економічному житті
	Індивідуальне благополуччя досягається через суспільний добробут	Громадський добробут досягається через приватний інтерес
	Конкуренція на основі співробітництва	Жорстка конкуренція
	Маркетинг: «Нехай говорять продавці»	Маркетинг: «Нехай говорять товари»

Ці два типи економічних систем утворюють континуум, у полі якого умовно розміщуються ринкові системи різних країн.

Цікавою є історія формування японського стилю управління. Він синтезував традиційні культурні цінності і передові західні технології управління.

Після Другої світової війни Японія була в режимі американської окупації. Старі кадри були піддані «чистці», на їх місце прийшли нові, молоді адміністратори, які спробували не тільки творчо застосувати довоєнний досвід до нових умов, але спробували і прийняти нові ідеї. Американські методи упроваджувались без врахування національної психології. згодом вони виявили невдалими, але разом з тим, вони сприяли формуванню особливого стилю мислення.

У результаті проведення реформ японська система управління увібрала в себе особливості національної (довічний найм працівників, процес колективного прийняття рішень) та американської моделей.

Успіх економічних нововведень визначається мірою їх відпо­відності національній психології та ментальності. Тому практичний соціальний психолог має великі можливості у роботі з населенням, перед яким стоїть завдання адаптуватись до змін, які відбуваються. Важливим фактором соціальної психогігієни, зняття соціальної напруги є просвіта людей через ЗМІ, популярну літературу по відношенню д способів та методів пристосування до нових умов.

Для економічної психології велике значення має проблема людських ресурсів, ринку парці. Негативний вплив на цю проблему здійснює масове безробіття.

Тому необхідно розробляти масштабні соціальні програми, спрямовані на підтримку безробітних не тільки через матеріальне субсидіювання, але і з допомогою соціально-психологічних методів (участь у навчальних групах по засвоєнню навичок спілкування, психологічної реабілітації та адаптації до умов життя, які швидко змінюються, профорієнтація населення, засвоєння нових професій і т.д.)

Робота практичного соціального психолога на середньому рівні.

Важливою проблемою цього рівня є проблема нововведень в організації, оскільки здатність гнучко орієнтуватись на ринку забезпечує економічний успіх. Не кожна організація може піти на внутрішні зміни навіть заради процвітання. Іноді потрібний цілий комплекс попередніх впливів і психологічної роботи з персоналом, щоб підготувати організацію до нововведень.

Виділяють два типи організацій:

• механістичний;

• органічний.

Властивості організацій, заснованої на механістичній системі управління:

1. організація заснована на формальному розподілі праці;

2. загальні цілі розподіляються на часткові підзавдання, виконання яких не залежить від рішення загальних завдань;

3. організація будується за ієрархічним принципом, переважають вертикальні потоки інформації;

4. діяльність працівників регламентується формалізованими правилами;

5. контроль і найбільш важлива інформація концентрується ближче до вершини організаційної ієрархії.

Такий тип організації тривалий час вважався найефективнішим, але згодом вияснилось, що механіс­тична модель не підходить для вирішення завдань оновлення.

Для активізації людського фактору придатна органічна модель:

1. в організації відбувається постійний перерозподіл і коректування цілей, індивідуальних завдань і сфер відповідальності;

2. переважають горизонтальні комунікації і неформальні зв’язки;

3. робиться ставка на ініціативу виконавців;

4. головне – розвиток персональних якостей працівників, їх потенціалу.

Прикладна соціальна психологія може допомогти вирішити проблему нововведень в організації через консультування, навчання персоналу, просвітницьку діяльність.

Завдання економічної психології:

• формування управлінської компетентності керівників організа­цій: розвиток умінь по рішенню соціа­ль­них конфліктів, профілактиці та попередженні страйків, прийняттю рішень в умовах ринку, плануванню стратегічного розвитку організації та маркетингу, управлінню корпораціями, підприємствами та персоналом;

• маркетинг

За кордоном проводиться багато маркетингових досліджень різного масштабу, починаючи з вивчення реального і потенційного попиту на певний товар в невеликому містечку і закінчуючи загальнонаціональними дослідженнями цінностей та стилю життя населення.

Мета маркетингового дослідження – розуміння потреб, особ­ливостей сприйняття, світогляду клієнтів організації, її конкурен­тів, дилерів та інших значимих для фірми людей (для лікарні вадливо, чи позитивно налаштовані до неї люди, які живуть в зоні її обслуговування; політичній організації – що думають виборці про її кандидатів..)

В систему маркетингових заходів входять також такі заходи, як сегментація ринку, вибір цільових сегментів і позиціювання товару, аналіз факторів макро- і мікро середовища організації, вивчення і прогнозування моделей поведінки покупців, реклама та пропаганда товару, розробка ефективної комунікації та ін. Участь соціального психолога допомагає зробити ці заходи більш ефективними.

З метою підвищення виробництва все більшого значення набувають методи розширення участі працівників на всіх рівнях організації.

Цікавим є досвід Японії. У 50-х рр.. у Японії почалась інтеграція наук про поведінку у суспільстві з поняттями контролю якості. Гуртки якості здійснюють виявлення проблеми, збір та аналіз даних, вироблення рішень, оцінку достоїнств рішень, представлення рекомендацій і реалізацію рішення. Ці гуртки дозволяють утягнути широке коло працівників у процес прийняття рішень проблеми.

Ці групи збираються у визначений час з певною періодичністю, визначають актуальну для підвищення виробництва проблему і беруться до її розробки. На певному етапі до рішення проблеми підключаються керівні працівники і оцінюють результати діяльності гуртка. Досвід показує, що більшість пропозицій до моменту представлення їх керівникам пропрацьовані настільки ретельно, що приймаються 80-90% проектів.

Спеціаліст з прикладної соціальної психології приймає участь в організації роботи гуртків якості, проводячи так звані методичні консультації. Розрізняють три основні форми таких консультацій:

1) консультант працює з групою у тісному контакті, повідомляє їй результати аналізу методів роботи групи і тонко підводить її до необхідності шукати більш ефективні методи. Переважно такі консультації описують у вигляді конкретних ситуацій, які важко піддаються узагальненню;

2) утворення бригад спрямоване на довготривалі зміни соціального клімату у групі і формування більш адекватних міжособистісних стосунків;

3) цілеспрямовані консультації, коли учасники підключаються до ретельно розпрацьованої стратегії з метою ефективного рішення проблем. Консультант впливає на склад і розмір групи, ретельно структурує проблему, яка стоїть перед групою.

Для нашої країни діяльність гуртків якості – справа перспективи.

Причини невдач деяких гуртків якості:

• відсутність розуміння, схвалення та постійної підтримки зі сторони вище стоячого керівництва;

• порушення добровільного характеру гуртків шляхом умовляння чи змушення людей вступати в них;

• орієнтація на використання людей, а не на становлення і розвиток їх як особистостей;

• акцент на індивідуальне, а не на колективне зусилля.

Великі проблеми у процесі нововведень виникають на великих державних підприємствах, які відрізня­ються консервативністю у сфері управління та виробництва.

Що стосується акціонерних товариств, то корпоративне управління організацією вимагає спеціальних умінь. Соціальний психолог-практик виступає у цьому випадку як консультант, який навчає та керує.

На особистому рівні економічної системи на перший план виступають проблеми підприємця, менеджера і керівника як суб’єктів діяльності.

Підприємництво – нове явище для нашої країни.

Цікаві відмінності, описані в літературі, характеризують менеджера, підприємця та корпоративного під­приємця.

Характеристика традиційних менеджерів, вільних та корпоративних підприємців (за Р.Хізричем)

Основні мотиви:

Традиційні менеджери (ТМ): просування по службі, прагнення до влади, престижної посади, великому штату співробітників.

Вільні підприємці (ВП): прагнення до незалежності, пошук можливості для прояву творчості, гроші.

Корпоративні підприємці (КП): поєднання мотивів ТМ і СП.

Міра ризику:

ТМ: поводять себе обережно.

ВП: ризикують помірно.

КП: ризикують помірно.

Ставлення до помилок та невдач:

ТМ: прагнуть уникати помилок та несподіванок;

ВП: намагаються долати помилки та невдачі;

КП: намагаються приховувати ризиковані проекти, доки вони не виконані.

Ставлення до інших людей:

ТМ: дотримання ієрархії в якості основи встановлення стосунків;

ВП: ділові контакти, заключення угод як основа стосунків;

КП: ділові контакти в рамках організаційної ієрархії.

Окрім основної спонуки у вигляді грошей підприємця характеризує потреба у досягненні – прагнення до конкуренції, особистої відповідальності за вирішення проблем і досягнення цілі шляхом власних зусиль.

Відомою є робота Д.Маклелланда в галузі мотиваційного тренінгу. Має велике ефект для підвищення підприємницької активності дрібних і середніх комерсантів. Ця програма була включена в арсенал робочих засобів однієї із служб ООН, яка займалася проблемами промислового розвитку.

Підприємці характеризуються також великим внутрішнім локусом контролю. Іони визнають проб­ле­мою проблему ефективного спілкування з людьми, у тому числі публічного виступу. Стресогенність і напруга діяльності часто приводять підприємців у сімейні консультації, в психотерапевтичні та навчальні групи.

Дещо іншою є соціально-психологічна робота з менеджерами та керівниками. Для останніх характер­ною є діяльність по виробленню глобальної стратегії розвитку підприємства, що робить актуальною проблему роз­витку творчого мислення та здібностей по-новому сприймати традиційні речі. Рішення подібних проблем мо­жливе також у спеціально організованих навчальних тренінгових групах під керівництвом психолога-прак­тика.