5.Спілкування як взаємодія. Види взаємодії.

Г. Андреева визначає структуру спілкування як виокремлення в ньому трьох взаємопов'язаних чинників: комунікативного (передбачає обмін інформацією між індивідами), інтерактивного (організація взаємодії між учасниками спілкування, тобто обмін не лише знаннями, ідеями, а й діями), перцептивного (процес сприймання й пізнання партнерами один одного і встановлення на цій основі взаєморозуміння).

Ознаки міжособистісної взаємодії:

1. предметність - наявність мети, яка зумовлює спільність дій для ЇЇ досягнення;

1. ситуативність - регламентованість конкретними обставинами;

2. рефлексивність - можливість проявити як суб'єктивні намі­ри, так і наслідки спільної участі в колективній діяльності;

3. експлікованість - можливість спостереження, реєстрації конкретних дій індивідів, суб'єктів взаємодії.

Вихідні механізми взаєморозуміння:

1. Ідентифікація - ототожнення себе з іншими людьми, унаслі­док чого засвоюються цінності, норми, ідеали іншої особис­тості. Є результатом научіння з допомогою спостереження за об'єктами і наслідування їм.

2. Рефлексія - усвідомлення індивідом власної значущості в системі міжособистісних стосунків. Є основою самооцінки: «Коли молодший школяр набуває рефлексії, то він стає під­літком» (В.В. Давидов).

Структура рефлексії:

1. як особистість сприймається оточенням;

2. як особистість оцінює себе;

3. якою особистість є насправді (цей компонент найбільш про­блематичний для пізнання).

3. Стереотипізація - наявність певних шаблонів у спілкуванні як своєрідних еталонів в оцінці оточення. Є результатом научіння з допомогою спостереження за об'єктами та актив­ ною взаємодією з ними.

Інші механізми взаєморозуміння:

1. Атракція (привабливість) як спосіб взаємності людей, механізму формування прихильностей, дружніх почуттів, сим­патій, любові.

2. Егоцентризм - зосередженість індивіда на власних пережи­ваннях, інтересах і, як наслідок, неспроможність зрозуміти іншу людину як суб'єкта і особистість, яка відрізняється від нього.

Види егоцентризму:

1. пізнавальний - локалізація процесів сприймання і мислення;

2. моральний - нездатність зрозуміти вчинки оточення;

3. комунікативний - неповага до смислових понять партнерів по спілкуванню.

3. Емпатія - домінування емоційного сприймання навколиш­ньої дійсності над її осмисленням.

Види емпатії:

1. співпереживання;

2. співчуття.

Ефекти спілкування – механізми які допомагають або заважають у спілкуванні з людьми:

1. Ефект «Атрибуції»/Каузальна атрибуція - інтерпретація та оцінка особистістю причин і мотивів поведінки інших людей на основі власного повсякденного досвіду та незаслужених властивостей цієї особистості (Л. Росе, Ф. Хайдер).

2. Ефект «Ореолу» - позитивна оцінка якостей людини на основі загального сприятливого враження та від попередньої інформації про людину.

3. Ефект «Первинності» - значущість інформації, яка була сприйнята попередньо (перше враження) та проявляється у спілкуванні з незнайомими людьми.

4. Ефект «Новизни» - значущість останньої інформації на основі її порівняння з попередньою та проявляється із знайомими людьми.

5. Ефект «Стереотипізації» – сприймання людей за певними стандартами, шаблонність.

НЕ 2.2. (2 год.) Типи спілкування та взаємодії

План:

1.Психологія впливу на інших людей.

2.Способи і механізми впливу.

3.Реакція зараження.

4.Паніка.

5.Навіювання.

6.Переконання.

7.Теорії та закони наслідування.

8.Мода та чутки як соціально-психологічні феномени.