3. Загальна характеристика великих груп та їх соціально-психологічні особливості

Великі групи – спільноти людей, які існують в межах суспільства (країни) і на відміну від малих груп засновані на різного типу соціальних зв’язках, які не передбачають обов’язкових особистих контактів між людьми.

У психології великих груп можна виділити два аспекти: 1) найбільш стале утворення — психічний склад, до якого належать соціальний або етнічний характер, темперамент, традиції, звички; 2) емоційна сфера як більш динамічна характеристика, до якої входять потреби, інтереси, настрої, національні та етнічні почуття.

Психічний склад у таких великих групах, як класи та соціальні прошарки, виявляється в соціальному характері. Останній розглядається як сукупність історичних форм організації діяльності, властивих представникам певної групи. Тобто соціальний характер — це типовий спосіб дій у різних ситуаціях життєдіяльності групи, що відрізняє її від інших груп.

Крім соціального характеру, психічний склад розкривається у звичаях і традиціях, які відіграють роль регуляторів поведінки та діяльності членів соціальної групи, їх сукупність визначає спосіб життя групи. Соціально-психологічний аспект дослідження способу життя групи полягає у визначенні та поясненні домінуючого способу поведінки певної групи в типових ситуаціях повсякденного життя. Звичаї формуються внаслідок певних життєвих умов, надалі закріплюються і виступають регуляторами поведінки.

До великих груп належать: нації (народності), етнічні спільності, класи, політичні партії, соціальні рухи, вікові групи, професійні об’єднання, релігійні конфесії, суспільні організації…

Особливості великих соціальних груп:

• опосередкований, здебільшого анонімний характер спілкування;

• наявність регуляторів соціальної поведінки (соціальних норм, суспільних і культурних цінностей та традицій, суспільної думки, масових настроїв);

• мова;

• ці групи постійно розвиваються і удосконалюються;

• вони мають свої сугубу специфічні інтереси;

• вони мають свою рольову структуру та ін.

Класифікація великих соціальних груп:

За характером виникнення:

• випадкові, тимчасові спільності – виникають стихійно, існують протягом короткого проміжку часу (натовп, публіка, аудиторія);

• стійкі – групи, які склалися в ході історичного розвитку і посідають певне місце в системі суспільних відносин кожного конкретного типу суспільства, вони довготривалі і стійкі в своєму існуванні (етнічні групи, нації, соціальні класи та прошарки, професійні, вікові групи).

Характерні ознаки стійких соціальних груп:

• певна цілісність (сукупність індивідів не збігається з простою сумою їхніх індивідуальних особливостей);

• можуть виступати самостійним об’єктом історичної та соціальної дії чи поведінки;

• об’єднані спільною діяльністю (їх члени взаємодіють між собою прямо чи опосередковано);

• х-ся відносною тривалістю у просторі і часі;

• мають відносну гомогенність.

За характером зв’язків:

• групи, які засновані на об’єктивних соціальних зв’язках – соціальний клас, статево-вікові групи – належність людей до цих груп не залежить від їх волі і свідомості. Вона визначена об’єктивно;

• групи, які засновані на суб’єктивних соціальних зв’язках – професійні асоціації, партії, суспільні рухи – приналежність до цих груп є результатом свідомого прагнення людей до об’єднання на основі спільних цілей та цінностей.

За характером організованості:

• групи, які виникли стихійно (натовп, публіка, мітинг);

• групи, які були свідомо організовані (партії, рухи)

За тривалістю існування:

• довготривалі (класи, нації);

• короткотривалі (мітинг, аудиторія, натовп)

За безпосередністю взаємовідносин:

• реальні – об’єднання людей (нетривалі) на грунті реальних стосунків (особистих чи ділових): мітинги, зібрання;

• умовні – групи, які об’єднані за якоюсь спільною (умовною) ознакою: статево-вікові, професійні групи.