2.4.16. Гідрохімічний режим та особливості гідробіології річок
Річкові води як правило прісні. За О. Альокіним виділяють чотири групи річок: 1) з малою мінералізацією (< 200 мг/л); 2) середньою (200-500 мг/л); 3) підвищеною (500-1000 мг/л) та 4) високою (> 1000 мг/л). Остання група розташована в основному в межах аридних областей.
Мінералізація вод залежить від водності (водного режиму) річки. В межень збільшується роль підземного живлення і мінералізація збільшується. Типові графіки сезонного ходу та зв’язку мінералізації з витратами води в річці показані на рис. 2.68. Антропогенний вплив може змінювати такі природні закономірності.
Річкові води відносяться в основному до гідрокарбонатного класу, кальцієвої групи. Але з просуванням до посушливих територій клас може змінитися на сульфатний і, навіть, на хлоридний. На окремих річках цієї зони клас може змінюватися на протязі року у зв’язку із значним впливом талих снігових вод навесні.
Перенесення річками розчинених солей називають їх стоком (іонний стік). Його об’єм розраховують так:
(2.49)
де
—
середня витрата розчинених речовин за
період часу (кг/с);
—
середня мінералізація води (кг/м3);
— середня витрата води (м3/с);
—
об’єм стоку (стік) розчинених речовин
(т). Цей стік для Дніпра складає 8,13 млн.
т/рік, а для Волги — 46,5 млн. т/рік.
Концентрації розчиненого кисню в річках навесні та влітку (у помірному кліматі) складають 10-12 мг/л. Взимку, особливо під льодовим покривом, вони понижується. Натомість підвищується вміст СО2. В суворі зими це може призвести до замору риби.
Іонний стік є складовою загального стоку розчинених речовин. Його частка становить 80-85%, частка органічних речовин може складати 10-15%, а всіх інших до 5%. Загальний стік розчинених речовин всіх річок світу оцінюють у 3000 млн. т/рік.
Гідробіологія річок це значна, розвинута дисципліна біологічного циклу наук. Водні екосистеми є важливим показником якості води і річкового ландшафту в цілому. Крім того річки є «центром притягання» тварин даної місцевості.
У розподілі флори та фауни в річках відіграють роль основні їх характеристики та особливості: водний режим, інші складові гідрологічного режиму, характер донних відкладів, будова русла, заплави та інші. Всі річкові організми поділяють на планктон, нектон і бентос. Максимум розвитку фітопланктону спостерігається влітку та на початку осені. Деякі малі річки зазнають процесу антропогенної євтрофікації. Взагалі екологічний стан малих річок найгірший. Частина їх просто відмирає. Нектон поділяють в основному на риб (жилих та прохідних) і ссавців. Можливості проходу риб часто обмежені гідровузлами.
Гідрологія озер
Озера — найбільш розповсюджений тип водойм на поверхні суходолу. Як і річки, вони здавна освоюються і вивчаються людиною. Загальний об’єм води в озерах оцінюється приблизно у 176 000 км3. З них прісноводні вміщують 91 000 км3. Серед солоних основна частина об’єму приходиться на озеро — залишкове море Каспій — 78 200 км3.
Таблиця 2.6.