Вогнегасники: правила експлуатації й застосування

Вогнегасниками називають прилади, що містять запас вогнегасної речовини. За видом застосованої вогнегасної речовини використовують вогнегасники водопінні (ВВП), вогнегасники порошкові (ВП), вогнегасники вуглекислотні (ВВК). У навчальних приміщеннях із технічними засобами навчання бажано використовувати порошкові та вуглекислотні вогнегасники, оскільки вони придатні для гасіння електрообладнання, що перебуває під напругою.

Вогнегасники водопінні призначені для гасіння пожеж хімічною піною, що утвориться при взаємодії кислотної й лужної частин заряду. Застосовують ці вогнегасники для гасіння твердих горючих речовин і рідин, а також знеструмлених електропроводок. Їх не можна використати для гасіння електроустановок й електропроводок, що перебувають під напругою, лужних металів, а також речовин, що горять без доступу повітря.

В огнегасник ВВП (рис. 1) складається зі сталевого тонкостінного балона ємністю 10 л.

Рис.1. Вогнегасник ВВП:

1 - сталевий балон; 2 — поліетиленова колба; 3 - верхня ручка; 4 - пробка; 5 - пружина; 6 - кришка; 7 - рукоятка; 8 - шток; 9 - отвір у горловині колби; 10 - сприск; 11 - лужна частина заряду; 12 - нижня ручка

Усередині балон 1 покритий антикорозійною епоксидною емаллю, а зовні пофарбований у яскраво-червоні кольори. До балона приварені верхня 3 і нижня 12 ручки, необхідні для транспортування, установки й приведення вогнегасника в дію. Балон заповнений лужною частиною заряду 11 — водним розчином бікарбонату натрію й лакричного екстракту. У верхній частині розташований сприск (отвір) 10 для виходу піни. На сприск нагвинчується пластмасова гайка з мембраною. Мембрана охороняє від висихання й витікання лужної частини заряду й одночасно усуває можливість засмічення отвору. На верхню частину корпусу вогнегасника (горловину) нагвинчена чавунна кришка 6. На горловині встановлена поліетиленова колба 2, що містить кислотну частину заряду – водяний розчин сірчаної кислоти й залізного дубителя (або розчин сульфату заліза).

Через отвір у кришці 6 пропущений шток 8, нижній кінець якого з'єднаний з гумовою пробкою 4, а верхній – з рукояткою 7. Пружина 5 забезпечує необхідну герметичність колби при транспортуванні вогнегасника. Рукоятку вогнегасника пломбують. Кислота й луг пінного заряду вогнегасника служать для створення хімічної реакції з енергійним піноутвореням, лакричний екстракт надає піні стійкість (до 40 хв), залізний дубитель – густоту.

Для того щоб привести вогнегасник у дію, його знімають зі стіни або виймають зі спеціальної шафи, підносять до вогнища й повертають рукоятку 7 на 180° до упору. Потім вогнегасник перевертають угору дном. При цьому відбувається змішання кислотної частини заряду з лужним з рясним газоутворенням. Тиск усередині балона вогнегасника різко підвищується, мембрана розривається й вогнегасний струмінь у вигляді піни викидається через сприск.

Струмінь спрямовують на пожежу. Потрапляючи на палаючий предмет, піна прохолоджує його й, ізолюючи від кисню повітря, припиняє горіння. При гасінні твердих горючих предметів вогнегасний струмінь із відстані 1 – 2 м спрямовують, починаючи із ближнього краю й поступово переміщаючи до центра.

При гасінні горючих рідин струмінь прагнуть направляти зверху з відстані 5-6 м. Якщо горюча рідина перебуває у відкритій посудині, струмінь під гострим кутом необхідно спрямовувати на край посудини, піна при цьому буде стікати зі стінок посудини на поверхню палаючої рідини, ізолювати її від кисню повітря й припиняти горіння.

Вогнегасники типу ВХП-10 ефективні при гасінні пожеж, що тільки починаються. Прилади варто зберігати у вертикальному положенні в легкодоступних місцях на висоті не більше 1,5 м від підлоги. На відкритому повітрі вогнегасники встановлюють у спеціальних шафах або під захисним козирком. Ці вогнегасники не можна зберігати поблизу опалювальних приладів і на сонце.

Крім того, варто пам'ятати, що вогнегасники типу ВХП-10 не можна застосовувати для гасіння проводів й апаратури, що перебувають під напругою, тому що струмінь є струмопровідним.

Порошкові вогнегасники дозволяють гасити палаючі об'єкти, що перебувають під напругою до 1000 В, загоряння нафтопродуктів, розчинників, твердих речовин. Зовнішній вигляд вогнегасників показаний на рис. 1.

Рис. 2. Порошкові вогнегасники:

а - з газовим джерелом тиску; б – закачаний

Перед гасінням необхідно переконатися у відсутності скруток і перегинів на шлангу вогнегасника. Для приведення в дію вогнегасника з газовим джерелом тиску (рис. 2, а) необхідно:

• зірвати пломбу 3 і висмикнути чеку 2;

• підняти важіль 4 до відмови або вдарити по кнопці 6;

• направити стовбур-насадку 5 на вогонь і нажати на курок 1;

• через 5 секунд приступитися до гасіння пожежі.

При спрацьовуванні запірно-пускового пристрою 7 проколюється заглушка балона 9 з робочим газом (вуглекислий газ, азот). Газ по трубці підведення 8 надходить у нижню частину корпуса вогнегасника 11 і створює надлишковий тиск. Порошок 10 витісняється по сифонній трубці в шланг до стовбура. Натискаючи на курок 1 стовбура, можна подавати порошок порціями. Порошок, потрапляючи на палаючу речовину, випаровується й ізолює його від кисню повітря.

Для приведення в дію закачного вогнегасника (рис. 2, б) треба:

• направити сопло 1 або стовбур-насадку 11 на вогнище пожару;

• зірвати пломбу, висмикнути чеку 2;

• нажати на важіль 3 або 6;

• приступитися до гасіння пожежі.

Робочий газ закачаний безпосередньо в корпус вогнегасника 8. При спрацьовуванні запірно-пускового пристрою 5, 7 порошок 10 витісняється газом по сифонній трубці 9 у шланг до стовбура-насадки або в сопло. Манометр 4 показує тиск у вогнегаснику.

Вуглекислотні вогнегасники застосовують для гасіння пожеж електрообладнання, що перебуває під напругою до 1000 В, із відстані не менш ніж 1м.

У навчальних закладах найчастіше застосовують вуглекислотні вогнегасники ВВ-2 й ВВ-5 (цифри вказують ємність балона в літрах). Вогнегасник ВВ-2 (рис. 3) складається зі сталевого балона, що розрахований на гідравлічний тиск і заповнений рідкою вуглекислотою під тиском до 6 Н/м² (пластинчастий запобіжник 6).

Рис.3. Вуглекислотний вогнегасник:

1 - балон; 2 - вентиль; 3 - маховик; 4 - розтруб; 5 - трубка сифонна; 6 - пластинчастий запобіжник; 7 - рукоятка; 8 - стяжний хомут; 9 – кронштейн.

У верхній частині балона розташований вентиль 2 з маховиком 3. У комплект вогнегасника входить кронштейн 9 зі стяжним хомутом 8. Кронштейн пофарбований у чорний, а балон - у червоні кольори.

Для того щоб привести вогнегасник у дію, його необхідно зняти із кронштейна, зірвати пломбу, відпустивши попередньо стяжний хомут, і піднести до вогнища, щоб відстань від розтруба 4 до полум‘я не перевищувала 1-1,2 м.

Розтруб треба направити на вогонь й, утримуючи вогнегасник за рукоятку 7 у вертикальному положенні, повернути маховик проти годиникової стрілки до упору.

При відкриванні вентиля рідка вуглекислота через сифонну трубку 5 з великою швидкістю надходить у розтруб 4, де вона від швидкого випару й розширення сильно прохолоджується й, замерзаючи, частково переходить у твердий стан. При цьому через розтруб викидається струмінь, температура якого -60... -70°С. Вогнегасний струмінь попадає на палаючий предмет, охолоджує його й, зменшуючи зміст кисню в зоні горіння, сприяє швидкій ліквідації вогню.

Істотна перевага вуглекислотних вогнегасників у порівнянні з вогнегасниками типу ВП й ВХП полягає в тому, що вогнегасний струмінь не викликає псування паперових, тканевих, дерев'яних й інших предметів. Цими вогнегасниками можна також гасити апаратури й електропроводку, що перебувають під напругою, тому що вуглекислота не проводить електричний струм. До недоліків цих вогнегасників варто віднести їхню короткочасну дію (в ВВ-2 – усього 25-30 с, а в ВВ-5 – 40-50 с) і токсичність. Застосовуючи ці вогнегасники, треба завжди пам'ятати, що в атмосфері втримується всього близько 0,03–0,04% вуглекислого газу (за обсягом). Збільшення концентрації його в повітрі до 3% для людського організму нешкідливо. Однак концентрація вуглекислого газу більше 10% може викликати отруєння, а в деяких випадках – і смертельний результат. Тому вуглекислотні вогнегасники не можна використовувати в приміщеннях з великим скупченням людей і, крім того, відразу ж після гасіння пожежі приміщення необхідно добре провітрити.