22.1. Конституція Німецької імперії (11.08.1919 р.)

Стаття 1. Німецька імперія — республіка. Державна влада виходить від народу.

Стаття 2. Територія держави складається із територій німецьких областей. Інші території можуть бути прийняті імперським законом до її складу, якщо того забажає їх населення, виходячи з права на самовизначення.

Стаття 5. Державна влада здійснюється в імперських справах органами імперії на основі імперської конституції, у справах областей (земель) — органами областей (земель) на основі конституції областей (земель).

Стаття 6. Виключно законодавству імперії належать: 1) зовнішні зносини; 2) колоніальна справа; 3) громадянство, свобода пересування, іміграція і еміграція та видача злочинців; 4) організація оборони; 5) монетарна справа; 6) митна справа, а також спільність митної і торговельної території і свобода торговельного обігу; 7) поштова і телеграфна справа, в тому числі телефонна справа.

Стаття 12. До тих пір і в тій мірі, поки імперія не користується своїми законодавчими правами, області зберігають законодавчу владу. Це не поширюється на коло виключної законодавчої компетенції імперії.

Стаття 13. Імперське право має перевагу над обласним правом...

Стаття 17. Кожна область повинна мати республіканську конституцію. Народне представництво має обиратися на основі загального, рівного, прямого і таємного виборчого права... громадянами Німецької імперії, чоловіками і жінками, на засадах пропорційного представництва. Обласний уряд має користуватися довірою народного представництва.

Стаття 20. Рейхстаг складається із депутатів німецького народу.

Стаття 21. Депутати є представниками всього народу. Вони підкоряються лише своїй совісті і не зв'язані мандатами.

229

Стаття 22. Депутати обираються загальним, рівним, прямим і таємним поданням голосів на засадах пропорційного представництва чоловіками і жінками, що досягли 20-річного віку. Вибори мають проводитись у неділю або у дні громадського відпочинку.

Деталі регламетує імперський виборчий закон.

Стаття 23. Рейхстаг обирається на 4 роки. Нові вибори мають бути проведені не пізніше як на день закінчення цього терміну.

Рейхстаг скликається перший раз не пізніше ніж на 30-й день після виборів.

Стаття 25. Президент імперії може розпускати рейхстаг, але не більше одного разу з одного й того ж приводу.

Нові вибори мають бути проведені не пізніше ніж на 60-й день після розпуску.

Стаття 32. Для постанови рейхстагу потрібна проста більшість голосів...

Стаття 36. Ніхто із членів рейхстагу або якого-небудь із ландтагів не може коли-небудь бути переслідуваний у судовому або адміністративному порядку або взагалі бути притягнутим до відповідальності інакше, як тільки у законодавчих зборах, за своє голосування або за думку, висловлену під час виконання його депутатської діяльності.

Стаття 41. Президент імперії обирається усім німецьким народом. Обраним може бути кожен німець, якому виповнилось 35 років...

Стаття 43. Президент імперії обирається на 7 років. Переобрання дозволяється. До закінчення строку президент імперії може бути зміщений народним голосуванням за пропозицією рейхстагу. Для постанови рейхстагу про це потрібна більшість — 2/3 голосів. Постановою цією президент імперії усувається від подальшого виконання обов'язків. Відхилення народним голосуванням пропозиції про зміщення вважається переобранням і тягне за собою розпуск рейхстагу.

Президент імперії не може переслідуватися у кримінальному порядку без згоди рейхстагу.

Стаття 45. Президент імперії представляє імперію у міжнародно-правових відносинах. Він укладає від імені імперії

230

союзи та інші договори з іноземними державами. Він акредитує і приймає посланників.

Оголошення війни і укладення миру здійснюються через імперський закон.

Союзи і договори з іноземними державами, що стосуються предметів імперського законодавства, вимагають згоди рейхстагу.

Стаття 46. Президент імперії призначає і звільняє імперських чиновників і офіцерів, оскільки у законі не постановлено інакше. Він може надавати здійснення права призначення і звільнення іншим владам.

Стаття 47. Президенту імперії належить верховне командування усіма збройними силами імперії.

Стаття 48. Якщо яка-небудь область не виконує обов'язків, покладених на неї конституцією або імперськими законами, то президент імперії може змусити її до цього за допомогою збройної сили.

Якщо у межах Німецької імперії серйозно порушені громадська безпека і порядок або коли існує серйозна небезпека такого порушення, то президент імперії може вживати заходів, необхідних для відновлення громадської безпеки і порядку, у випадку необхідності за допомогою збройної сили. З цією метою він може тимчасово призупиняти повністю або частково гарантії основних прав, даних ст.ст. 114, 115, 117, 118, 123, 124 і 153.

Про всі заходи, вжиті на основі розділів 1 і 2 цієї статті, президент імперії повинен негайно доводити до відома рейхстагу. Ці заходи мають бути відмінені на вимогу рейхстагу.

Стаття 50. Усі накази і розпорядження президента імперії, включно стосовно збройних сил, дійсні лише після скрепи їх рейхсканцлером або відповідним імперським міністром. Скрепа означає прийняття відповідальності.

Стаття 52. Імперський уряд складається із рейхсканцлера та імперських міністрів.

Стаття 53. Рейхсканцлер і за його пропозицією імперські міністри призначаються і звільняються президентом імперії.

Стаття 54. Рейхсканцлер та імперські міністри вимагають для відправлення своїх посад довіри рейхстагу. Кожен з

231

них повинен подати у відставку, якщо рейхстаг певною постановою позбавляє його довіри.

Стаття 55. Рейхсканцлер головує в імперському уряді і керує його справами за наказом, виданим урядом і схваленим президентом імперії.

Стаття 56. Рейхсканцлер встановлює керівні лінії політики і несе за це відповідальність перед рейхстагом. У межах цих положень кожен імперський міністр самостійно відає довіреною йому галуззю за своєї відповідальності перед рейхстагом.

Стаття 60. У рейхсраті кожна область має у крайньому випадку один голос. Більш великі області отримують по одному голосу на 700 тис. жителів. Надлишок, що дорівнює у крайньому випадку 350 000 жителів, вважається за 700 000. Жодна з областей не може бути представлена більше ніж 2/5 усіх голосів.

Стаття 63. Області будуть представлені у рейхсраті членами своїх урядів... Області мають право посилати до рейхсрату стільки представників, скільки мають голосів.

Стаття 68. Законопроекти вносяться або імперським урядом, або за ініціативою членів рейхстагу.

Імперські закони видаються рейхстагом.

Стаття 69. Внесення законопроектів імперським урядом вимагає згоди рейхсрату. Якщо між імперським урядом і рейхсратом немає згоди, то імперський уряд все-таки може внести законопроект, але зобов'язаний при цьому подати окрему думку рейхсрату.

Якщо рейхсрат приймає законопроект, який не схвалений імперським урядом, то останній зобов'язаний внести його до рейхстагу з викладом свого погляду.

Стаття 74. Рейхсрат має право опротестування законів, прийнятих рейхстагом.

Протест має бути заявлений імперському урядові протягом двох тижнів після заключного голосування у рейхстазі з мотивуванням не пізніше як протягом наступних двох тижнів.

У випадку опротестування закон подається до рейхстагу для повторного винесення постанови. Якщо при цьому рейхстаг і рейхсрат не дійдуть згоди, то президент імперії може протягом трьох місяців розпорядитись провести народне

232

голосування з приводу розходження у думках. Якщо президент не скористається цим правом, то закон вважається таким, що не набув чинності. Якщо рейхстаг більшістю в 2/3 голосів прийме постанову всупереч протесту рейхсрату, то президент зобов'язаний у трьохмісячний термін або опублікувати закон у схваленій рейхстагом редакції, або розпорядитись про проведення народного голосування.

Стаття 75. Постанова рейхстагу може втратити чинність народним голосуванням тільки у тому випадку, якщо у голосуванні візьме участь більшість громадян, що мають право голосу.

Стаття 78. Зносини з іноземними державами входять до кола виключного ведення імперії...

Стаття 102. Судді незалежні і підкоряються тільки законові.

Стаття 103. Правосуддя у загальному порядку здійснюється імперським судом і обласними суддями.

Стаття 104. Судді загальних судів призначаються на посади довічно. Тільки на основі судового рішення і лише на основі і у формах, визначених законом, вони можуть проти своєї волі тимчасово або назавжди усуватися з своєї посади, переводитись на інше місце або іти у відставку. Законодавство може встановити вік, при досягненні якого судді ідуть у відставку. Це не стосується тимчасового усунення з посади за законом...

Стаття 105. Надзвичайні суди не дозволяються. Ніхто не може бути усунений із ведення свого законного судді. Це не стосується законодавства про військові суди і судів за надзвичайного становища. Військові суди честі скасовуються.

Стаття 109. Усі німці рівні перед законом.

Чоловіки і жінки мають, у принципі, однакові громадянські права і однакові обов'язки. Публічно-правові привілеї і обг меження, обумошіені народженням або станом, мають бути скасовані. Дворянські назви вважаються лише за частину прізвища і надалі не можуть надаватись.

Стаття 114. Свобода особи недоторкана. Обмеження або позбавлення особистої свободи публічною владою допускається тільки на основі законів.

233

Особи, що позбавляються свободи, мають не пізніше ніж наступного дня знати, якими владами і на якій підставі віддано розпорядження про позбавлення свободи; негайно їм має бути надана можливість заперечити проти позбавлення їх волі.

Стаття 115. Житло кожного німця є його вільним схови-, щем. Воно недоторкане. Винятки можуть бути тільки на основі законів.

Стаття 117. Таємниця листування, як і таємниця поштового, телефонного і телеграфного спілкування, недоторкана. Винятки можуть бути тільки на основі імперських законів.

Стаття 118. Кожен німець має право у межах загальних законів висловлювати свої думки усно, письмово, у пресі, через зображення або якимось іншим чином. У цьому праві його не мають обмежувати ніякі стосунки по роботі або службі, і ніхто не має права спричинити йому збитки за те, що він користується цим правом.

Цензура не допускається, проте для кінематографу закон може встановити виняток. Допускаються також законодавчі заходи у боротьбі з порнографією і для захисту молоді на публічних виставках і виставах.

Стаття 123. Усі німці мають право збиратися мирно і без зброї, не роблячи попередньої заяви і не прохаючи особливого дозволу.

Для зборів під відкритим небом імперський закон може встановлювати обов'язковість попередньої заяви і, у випадку безпосередньої небезпеки для громадського спокою, — забороняти їх.

Стаття 124. Усі німці мають право створювати союзи або товариства з метою, що не протирічить кримінальним законам. Це право не може обмежуватись заходами примусового характеру. Для релігійних союзів і громад чинні ті ж постанови.

Стаття 125. Гарантуються свобода і таємниця виборів. Деталі регулюються виборчим законом.

Стаття 129. Чиновники призначаються довічно, якщо у законі не встановлено інше...

Стаття 153. Власність забезпечується конституцією. її зміст і межі випливають із законів.

234

Примусове відчуження може бути здійснене тільки для блага суспільства і на законній основі. Воно проводиться за відповідну винагороду, якщо імперський закон не постановить інакше. Стосовно розміру винагороди у спірних випадках має допускатись звернення до загальних судів, якщо у імперських законах не постановлено інакше. Імперія може робити примусове відчуження у областей, громад і союзів тільки за винагороду.