3.1. Громадянські списки

Нинішній державний устрій має такий характер: Громадянськими правами користуються люди, яких народили обоє — громадяни. Вони вносяться у списки демотів по досягненні вісімнадцятилітнього віку. Кожного разу, коли проводиться їх запис, демоти вирішують голосуванням під присягою стосовно них; по-перше, визначають, що вони досягай встановленого законом віку (у випадку негативного рішення молоді люди знову повертаються у розряд неповнолітніх); по-друге, чи вільний кожен з них зокрема і чи законно народжений. Потім, якщо його відкинуто, визнавши невільним, він має право апелювати до суду. Демоти обирають п'ятьох обвинувачів із свого середовища і, якщо буде визнано, що він не має права бути записаним, держава продає його у рабство; якщо ж він виграє справу, демоти зобов'язані його вписати...

3.2. Порядок обрання посадових осіб. Рада п'ятисот і народні збори

На всі посади, що входять до кола звичайного управління, афіняни обирають кандидатів за жеребом, за винятком скарбника військових сум, завідуючого глядацьким фондом і наглядача водогонів. На ці посади обирають підняттям рук, і обрані таким чином виконують обов'язки від Панафінів до Панафінів (свята на честь богині Афіни). Окрім того, підняттям рук обирають і на всі військові посади.

Рада складається із п'ятисот членів, що обираються за жеребом, по 50 від кожної філи. Обов'язки пританів (чергові

23

члени Ради) виконують кожна із філ по черзі, як випаде жереб, перші чотири — по 36 днів кожна, а наступні шість — по 35 днів кожна (як відомо, афіняни рахують рік за місяцем).

Ті із складу Ради, які виконують обов'язки пританів, мають загальний стіл у фолі (фол — будинок круглої форми), одержуючи на те гроші від держави. Потім вони збирають і Раду, і народ: Раду щодня, крім вихідних днів, а народ — чотири рази за кожну пританію. При цьому вони складають програму, скільки справ і що, власне, мають обговорити на Раді кожного дня і де має відбуватися засідання.

Окрім того, вони призначають і народні збори. Одні — головні, на яких мають проводити перевірку дій влади — чи знаходить народ її розпорядження правильними, потім обговорюють питання стосовно продуктів і захисту країни; потім, у цей день можуть робити надзвичайні заяви (про злочини проти держави) усі бажаючі; нарешті, мають читати опис майна, що підлягає конфіскації, і заяви про затвердження у правах успадкування і про спадкоємців, щоб усім було відомо про кожну спадщину, що відкрилася.

У шосту пританію, окрім зазначеного, притани ставлять на голосування підняттям рук ще й питання щодо остракізму — чи вважають проводити його чи ні, і, на кінець, такі справи, коли хтось, наобіцявши щось народові, не виконає того.

Другі народні збори призначають для розгляду клопотань; тут кожен бажаючий, поклавши молитовну гілку, міг розповісти народові про які захоче особисті або громадські справи. Решта двоє народних зборів відводяться для усіх інших справ...

Головою пританів є одна особа, обрана за жеребом. Вона головує протягом ночі і дня, і не можна займати цю посаду ані довше, ані двічі. Голова зберігає ключі від храмів, у яких знаходяться скарбниця, документи держави і державна печатка. Він зобов'язаний весь час залишатись у фолі, так само як і третина пританів, яким він накаже. І коли притани зберуть Раду або народ, він обирає жеребкуванням дев'ятьох проедрів (проедр — член Ради, що головує у Раді і на Народних зборах), одного від кожної філи, за винятком тієї, яка виконує обов'язки пританів, і з їх середовища, у свою чергу, одного голову і передає їм порядок денний. Останні, одержавши його, стежать за порядком і оголошують питання, що мають обговорюватись, ведуть підрахунок голосів і вирішу-

24

ють взагалі усі справи; вони мають право і розпустити збори. Бути головою не можна більше одного разу на рік, а проед-ром можна бути один раз у кожну пританію.

Окрім того, притани проводять на народних зборах вибори стратегів, гіппархів (начальник кінноти) та інших посадових осіб, що мають відношення до війни, у відповідності з тим, як вирішить народ...

Раніш Рада мала право штрафувати, кидати у в'язницю і карати смертною карою... Народ відняв у Ради право смертної кари, заковувати в кайдани і штрафувати. Він прийняв закон, що коли Рада визнає когось винним або накладе стягнення, то ці звинувачувальні вироки і стягнення фесмофети (фесмофети — архонти, що головують при розгляді найважливіших судових справ) повинні подавати на розгляд суду, і те, як вирішать судді, повинно мати законну силу.

...І народ ні з яких питань не може прийняти постанову, якщо про це попередньо не зробила висновки Рада або якщо цього не внесли до порядку денного притани. Через це кожен, хто протягне якийсь законопроект без дотримання цих умов, піддягає звинуваченню у протизаконні.