9.3. Вестмінстерського статуту стосовно судців і шерифів (1330 р.)

Постановлено, щоб не менше трьох разів на рік або й частіше, коли це необхідно, в усі графства Англії призначались добропорядні і благорозумні люди, вихідці з іншої місцевості, які мають проводити асизи і розслідування за участю присяжних і свідків, а також звільняти тюрми. Також там повинні бути призначені добропорядні і законослухняні люди для пітримання миру.

Також погодились, що парламент має збиратися щорічно один раз і частіше, коли це буде необхідно.

9.4. З Ордонансу про суддів (1346 р.)

Ми наказуємо, щоб наші судді віднині забезпечували виконання закону і прав усім нашим підданим, як багатим так і бідним, незалежно від особи, і не порушували б права через якісь листи або розпорядження, отримані від нас або від кого-небудь іншого, чи з якихось інших причин.

Далі ми наказали і твердо наполягаємо на тому, щоб під страхом покарання ніхто з членів нашого дому або наших наближених, а також ні прелати, ні ерли, ні барони, а ні інші великі і малі люди, якого б стану вони не були, не брали участі у якихось тяжбах, що не стосуються їх особисто, з тим, щоб підтримувати в них (одну сторону) таємно або відверто, за подарунки або обіцянки, заради дружби або захисту, через недовіру або ненависть, або з якихось інших причин, оскільки це порушує закон і утруднює його дію. Але кожна людина має повне право шукати і захищати своє право в наших та інших судах у відповідності з законом. І ми твердо наказали нашому синові, а також графам та іншим магнатам, які були при цьому присутні, щоб вони самі без будь-яких відступів виконували цей ордонанс і не допускали з боку своїх наближених ніяких спроб порушити його тим або іншим способом.

Далі ми бажаємо і наказуємо, що судді, призначені для розгляду асиз, мали б також повноваження для проведення під час (асизних) сесій розслідувань стосовно шерифів, ісчиторів, бейлифів, а також помічників (усіх цих посадо-

74

вих осіб) і (стосовно) осіб, що підтримують з корисною метою сторони в тяжбі, відомих хабарників з присяжних у даному графстві стосовно тих хабарів, протизаконних винагород та інших прибутків, які вищезазначені посадові особи беруть з населення за виконання своїх обов'язків і з приводу усього того, що безпосередньо стосується їх посади. Розслідування повинне вестись також з причин того, що вони (ці посадові особи) створюють комісії присяжних з осіб, що мають дурну славу і підозрюються у зловживаннях; а також стосовно осіб, що підтримують сторони в тяжбі, хабарників, присяжних, які беруть хабарі і винагороди, через що, порушуючи закони, населенню завдаються великі збитки і порушується загальне право.

І усі ті, хто буде спійманий на подібних зловживаннях повинні бути покарані у відповідності з розумом і законом як за скаргами, заявленими нами, так і за приватними. І ми зобов'язали наших канцлера і скарбника вислуховувати скарги (на подібні зловживання) від усіх тих, хто забажає поскаржитися, і вживати заходів до найшвидшого припинення (таких зловживань).

9.5. З статуту, виданого в парламенті, що засідав у Вестмінстері у 34 р. За правління Едуарда III (1360—1361 pp.)

Постановлено, щоб у кожному графстві Англії для підтримки миру був призначений лорд (мировий суддя) і з ним троє або четверо з найбільш гідних жителів графства разом з декількома знавцями права. І нехай вони будуть мати повноваження загнуздувати порушників, заколотників і хабарників, переслідувати їх, заарештовувати і карати у відповідності з характером їх правопорушень і злочинів, а також у відповідності із законами і звичаями королівства і так, як вони за загальною радою і рішенням будуть вважати найкращим. І вони повинні також збирати дані і проводити розслідування стосовно усіх тих, хто займався крадіжками і грабунками за морем, а тепер повернулись сюди і бурлакують, не бажаючи працювати, як це вони робили і раніше. І наглядачі миру (тобто судді та їх помічники) можуть затримувати і заарештовувати усіх, хто звинувачується (присяжними) або перебуває під підозрою, і кида-

75

ти їх до в'язниць. І від усіх тих, про кого йде погана слава, вони можуть вимагати поручення перед королем і народом, а усіх решту карати належним чином. І усе це з тим, щоб подібні заколотники не ганьбили б народ, не завдавали б йому збитків, не порушували б мир, а купці та інші особи, що їздять дорогами королівства, не боялися б нападів з боку цих злочинців. І мирові судді повинні також слухати і вирішувати усі збуджені короною справи про усякого роду тяжкі кримінальні злочини і правопорушення, вчинені у їх графстві, у відповідності з законами і звичаями цього графства... І щоб судді накладали за правопорушення, вчинені тією або іншою особою, помірні і справедливі штрафи, беручи до уваги тяжкість проступка і причини, через які він міг бути вчинений.