7.4. Соціальна організація

У курсі теорії організації розглядаються переважно соціальні системи. Основний сполучний елемент соціальної системи - людин. Соціальні системи залежно від поставлених цілей можуть бути освітніми, економічними, політичними, медичними й ін.

Найпоширенішийо соціально-економічні системи. Соціальні системи, які реалізують себе у виробництві товарів, послуг, інформації й знань, називаються соціальними організаціями.

Таким чином, існують соціально-політичні, соціально-освітні, соціально-економічні й інші організації. Кожний із цих видів має пріоритет власних цілей. Так, для соціально-економічних організацій головна мета - одержання максимального прибутку; для соціально-культурних - досягнення эстетических цілей, а одержання максимального прибутку є другою метою; для соціально-освітніх - досягнення сучасного рівня знань, а одержання прибутку також є вторинною метою.

Соціальні організації відіграють істотну роль у сучасному світі. Їхньої особливості:

1. реалізація потенційних можливостей і здатностей людини;

2. формування єдності інтересів людей (особистих, колективних, суспільних). Єдність цілей і інтересів служить системообразующим фактором;

3. складність, динамізм і високий рівень невизначеності.

Соціальні організації охоплюють різні сфери діяльності людей у суспільстві. Механізми взаємодії людей через соціалізацію створюють умови й передумови розвитку коммуникабельности, формування позитивних моральних норм людей у суспільних і виробничих відносинах. Вони також створюють систему контролю, що включає покарання й заохочення індивідів, так щоб обирані ними дії не виходили за рамки доступних для даної системи норм і правил. У соціальних організаціях проходять об'єктивні (природні) і суб'єктивні (штучні, з волі людини) процеси. До об'єктивного ставляться циклічні процеси спаду-підйому в діяльності соціальної організації, процеси, пов'язані з діями законів соціальної організації, наприклад, синергії, композиції й пропорційності, информированности. До суб'єктивного ставляться процеси, пов'язані із прийняттям управлінських рішень (наприклад, процеси, пов'язані із приватизацією соціальної організації).

У соціальній організації є формальні й неформальні лідери. Лідер - це фізична особа, що впливає на працівників бригади, цеху, ділянки, відділу й т.д. Він втілює групові норми й цінності й виступає на захист цих норм. Формальний лідер (керівник) призначається вищестоящим керівництвом і наділяється необхідними для цього правами й обов'язками. Неформальний лідер - це член соціальної організації, визнаний групою людей як професіонал (авторитет) або захисник у їхніх питаннях, що цікавлять. Лідером звичайно стає людина, у якого професійний або організаторський потенціал істотно вище потенціалу його колег у якій-небудь області діяльності.

Вищестояще керівництво повинне прагнути при призначенні керівника враховувати можливість сполучення в одній особі формального й неформального лідера.

Соціальні організації, що становлять основу будь-якої цивілізації, можна представити у вигляді великого набору правових норм і організаційних структур. Класифікація організацій важлива по трьох причинах:

1. знаходження подібних соціальних організацій по яких-небудь параметрах, це допомагає створювати мінімум методик для їхнього аналізу й удосконалювання;

2. можливість визначення їхній чисельного розподілу по класифікації для створення відповідної інфраструктури: підготовці кадрів, контрольних служб і т.д.;

3. приналежність соціальної організації до тої або іншої групи дозволяє визначити їхнє відношення до податкових і інших пільг.

Соціальні організації можуть бути: урядові й неурядові, комерційні й некомерційні, бюджетні й не бюджетні, суспільні й господарські, формальні й не формальні.

Крім того, розрізняють соціальні організації по:

галузевої приналежності (промислові, сільськогосподарські, транспортні, торговельні й ін.);

самостійності прийняття рішень (головні/ материнські, дочірні й залежні).

Статус урядової соціальної організації дається офіційними органами влади. На них поширюються різні привілеї, пільги й тверді зобов'язання. До неурядових соціальних організацій ставляться всі інші соціальні організації, що не мають такого статусу.

Комерційні соціальні організації будують свою діяльність на одержанні максимального прибутку в інтересах засновників, а для некомерційних основна мета складається в задоволенні суспільних потреб, при цьому весь прибуток іде не засновникам, а на розвиток соціальної організації.

Бюджетні соціальні організації будують свою діяльність виходячи з виділених державою коштів, при цьому вони звільняються від сплати багатьох податків, у тому числі ПДВ. Небюджетні соціальні організації самі вишукують джерела фінансування. Багато соціальних організацій намагаються залучити для свого розвитку як бюджетні, та й небюджетні кошти.

Суспільні соціальні організації будують свою діяльність на основі задоволення потреб своїх членів суспільства (у внутрішнім середовищі), а господарські - для задоволення потреб і інтересів людини й суспільства в зовнішній для організації середовищу.

Формальні соціальні організації - це зареєстровані у встановленому порядку суспільства, товариства й т.д., які виступають як юридичні й неюридичні особи. Неформальні соціальні організації - це незареєстрованні в державному органі соціальні організації або в чинність їхньої нечисленності, або по якихось інших причинах. До неформальних соціальних організацій ставляться об'єднання людей, зв'язаних особистими інтересами в області культури, побуту, спорту й ін., що мають лідера й не ведучих фінансово-господарську діяльність, спрямовану на одержання матеріального прибутку.

Соціально-економічна організація характеризується наявністю соціальних і економічних зв'язків між працівниками. До соціальних зв'язків ставляться:

міжособистісні, побутові відносини;

відносини по рівнях керування;

відносини до людини громадських організацій.

До економічних зв'язків ставляться:

- матеріальне стимулювання й відповідальність;

- прожитковий рівень, пільги й привілеї.

Співвідношення цих зв'язків відіграє вирішальну роль при створенні або діагностиці організації.

Для соціально-культурних або соціально-освітніх організацій таблиця буде мати такий же вид, якщо замінити слова "економічні зв'язки" на культурні або освітні. Ця таблиця має дуже велике практичне значення при організації або діагностиці організації.

Цілісність соціальної системи забезпечується механізмами її регулювання. У соціальних системах діють регулятори, основними з яких є: цільовий управлінський вплив, саморегуляція,

організаційний порядок.

Механізм цільового управлінського впливу містить у собі целеполагание й целеосуществление. При цьому можна виділити два види цільового керування: 1) керування ззовні, або зовнішнє керування; 2) самоврядування.

Зовнішнє керування, у свою чергу, може бути розділене на керування, спрямоване безпосередньо на елементи об'єкта керування, і керування, спрямоване на систему в цілому.

При керуванні, спрямованому на окремі елементи організації, власні можливості суб'єктів організації використовуються тільки в межах заданих ззовні установок, отже, їхній потенціал використовується не повною мірою.

При керуванні, спрямованому на організацію в цілому, керуючий вплив не блокує потенціал організації.

До переваг зовнішнього керування можна віднести:

1.видимість максимального числа об'єктів керування;

2.можливість єдиного скоординованого впливу на окремі елементи керування виходячи з інтересів цілого.

Недоліками зовнішнього керування є:

1.обмеженість інтелектуального потенціалу єдиної управлінської ланки;

2.відірваність управлінської ланки від завдань і проблем низових ланок;

3.відсутність особистої зацікавленості всіх елементів організаційної структури в результатах функціонування.

Самоврядування ставиться до цільового керування. Його можна розглядати з кібернетичних або соціологічних позицій. З погляду кібернетики система вважається самокерованої, якщо вона має автономію стосовно зовнішнього середовища і її поводження не повністю детерміноване ззовні. Із соціологічної точки зору самоврядування виступає як участь всіх членів організації у виробленні загальних рішень.