3.4. Закон розвитку

Зміни в динаміку функціонування складних систем не завжди вдається описати за допомогою точного алгоритму, тому для характеристики параметрів змін системи використовують терміни й поняття, запозичені з інших дисциплін. Для опису процедури розвитку системи розглянемо такі категорії, як стан, поводження, рівновага, стабільність і розвиток.

Стан будемо розглядати як відбиток системи в часі, її миттєвий зріз. Воно визначається через вхідні й вихідні параметри системи. Поводження їсти здатність переходити з одного стану в інше. Поняття «поводження» уживають при невідомих законах переходу з одного стану в інше. Рівновага - це здатність системи у відсутності впливів, що обурюють, зберігати тип поводження. Стабільність - властивість системи вертатися у вихідний стан після сприйняття зовнішнього впливу. Звичайно існує деякий поріг керуючого впливу, вище якого система стає нестійкою. Розвиток - характеристика системи, що являє собою сукупність зв'язаних і спрямованих змін властивостей і процесів системи.

Організації, як будь-які системи, у процесі свого розвитку винаходять відповідно до складним умовам нові форми свого існування, а механізми відбору за певними правилами відсівають ті організаційні форми, які не відповідають рівновазі й стабільності системи. У результаті конкурентної боротьби за ресурси між окремими елементами системи, що забезпечують рівновага системи, частина елементів гине й заміщається знову зароджуються, більше відповідними новим умовам.

У реальному зовнішнім середовищі кожна система піддається випадковим впливам, що викликають відхилення системи від рівноваги, а якщо система перебуває в хиткій рівновазі, те ці відхилення підсилюються й, зрештою, приводять до ліквідації колишнього порядку й структури системи. Але цей деструктивний аспект доповнюється потім конструктивним, що складається в тім, що в результаті взаємодії елементи старої системи приходять до погодженого поводження, внаслідок чого в самій системі виникають конструктивні процеси взаємодії елементів системи й спонтанно формуються новий порядок і нова рівновага.

Формування нових структур зв'язано з випадковим сполученням різних факторів, а сам розвиток являє собою процес нагромадження змін. Тому початком будь-якого розвитку служать випадкові зміни, які поступово приводять до порушення стійкого стану системи.

Напрямок, по якому піде подальша еволюція системи, яка альтернатива буде обрана, багато в чому залежить від випадкових факторів і внутрішнього стану самої системи. Інакше кажучи, механізм розвитку обумовлений самоорганізацією й механізмом відбору, умови якого не залишаються постійними.

Напрямку розвитку можуть бути як прогресивними (подразумевающими розвиток систем як перехід від нижчого до вищого рівня, від простого до складного, від менш зробленого до більше зробленого), так і регресивними, що припускають зворотний рух.

Чим прогрессивнее система, тим більшою розмаїтістю вона володіє, що проявляється, зокрема, у розмаїтості її зв'язків із зовнішнім середовищем. Кількісна міра прогресу визначається інформацією, укладеної в структурі системи, а кількість інформації, що здобувається в результаті прогресивного перетворення, дорівнює кількості невизначеності, що при цьому ліквідується.

На відміну від прогресу, регрес характеризується зменшенням розмаїтості, тобто  зменшенням кількості потрібній системі інформації.

По визначенню, розвиток – це необоротна, спрямована, закономірна зміна матерії й свідомості. Як правило, розглядаються дві форми розвитку: еволюційна й революційна. Іноді виділяють прогресивне й регрессное розвиток. Розвиток будь-якої матеріальної системи здійснюється по однієї й тій же схемі, графічна модель якої наведена на мал. 3.4.

Тому суть закону розвитку укладається в безперервній зміні систем, що обумовлює їхній перехід з одного рівня ієрархії на іншій і поява нових эмерджентных властивостей.

Закон розвитку означає, що кожна матеріальна система прагне досягти найбільшого сумарного потенціалу при проходженні всіх етапів життєвого циклу.

Закон розвитку опирається на принципи інерції, еластичності, безперервності й стабілізації.

Принцип інерції полягає в тому, що зміна потенціалу системи починається через деякий час після початку впливу змін у зовнішнім або внутрішнім середовищі й триває якийсь час після їхнього закінчення.

Рис. 3.4. Динаміка розвитку матеріальної системи: 1 – поріг нечутливості; 2 – впровадження; 3 – ріст; 4 – зрілість; 5 – насичення; 6 – спад; 7 – крах; 8 – утилізація або ліквідація

Принцип еластичності полягає в тому, що швидкість зміни потенціалу системи залежить від самого потенціалу. Різні організації по-різному реагують на ті самі події залежно від професіоналізму персоналу, технічного й організаційного рівня самої організації.

Принцип безперервності - процес зміни потенціалу йде безупинно, міняється лише швидкість і знак зміни.

Принцип стабілізації - система прагне до стабілізації діапазону зміни потенціалу системи.