Пароксизмальний рикетсіоз

Волинська (окопна, п'ятиденна, пароксизмальна) гарячка - гостра трансмісив­на інфекційна хвороба, що викликається Яоскаііта дпіпіапа, передається одеж­ними вошами, характеризується повторними 5-денними нападами гарячки, розео- льозним висипом, болями в кістках і м'язах, особливо в гомілкових.

Збудник має вигляд коротких паличок, дещо крупніших від збудника висип­ного тифу. На відміну від інших рикетсій R. quintana може рости на сироватково- кров'яному агарі, утворюючи круглі, напівпрозорі, слизові колонії, які появляються через 12-14 днів після посіву. Ніколи не виявляються внутрішньоклітинно. В ан­тигенному відношенні однорідні. Спільні антигени з іншими рикетсіями і про­теєм не виявлені. Гвінейські свинки і білі миші до збудника волинської гарячки нечутливі.

Для мікробіологічної діагностики захворювання використовують біологічні й серологічні дослідження.

Біологічна діагностика пароксизмального рикетсіозу грунтується на виді­ленні рикетсій із крові хворого шляхом зараження платтяних вошей з наступним виявленням збудника в кишечнику цих комах, забарвленням мазків за методом Романовського-Гімзи. Але такий спосіб можна здійснити лише в спеціально осна­щених лабораторіях досвідченими співробітниками. У звичайних практичних ла­бораторіях він не використовується. Замість цього можна посіяти досліджуваний матеріал на живильні середовища і виділити чисту культуру. В перших генераціях рикетсії ростуть повільно. Наступні субкультури виростають через 3-5 днів.

Серологічна діагностика. Більш простим і поширеним методом лаборатор­ного дослідження при п'ятиденній гарячці є постановка реакції зв'язування комп­лементу і непрямої гемаглютинації. РЗК ставлять із специфічним рикетсіозним антигеном. Реакція стає позитивною на 15-20-й день захворювання, діагностичні титри 1:32-1:256. Більш чутливою є реакція непрямої гемаглютинації. Широке використання цих реакцій обмежене відсутністю або слабкою якістю антигенних препаратів. Реакція аглютинації Вейля-Фелікса з усіма протейними антигенами (ОХ ОХ ОХ_К) дає негативні результати.

Хламідіози

Інфекційні захворювання, що викликаються хламідіями, дістали загальну назву хламідіози. До них належить трахома, орнітоз (пситакоз), респіраторний та урогенітальний хламідіоз. З кожним роком ці захворювання зустрічаються все частіше. Рід Chlamydia містить три патогенних для людини види: C. trachomatis, C. psittaci, C. pneumoniae.

Трахома

Трахома - хронічна інфекційна хвороба очей, що характеризується запален­ням кон'юнктиви й рогівки з утворенням специфічних фолікулів і наступним їх рубцюванням. Хламідії трахоми мають 15 сероварів, 4 з них викликають трахому, 8 - кон 'юнктивіт із включеннями (або бленорея з включеннями), решта - запален­ня сечостатевих органів і венеричний лімфогранулематоз.

Зараження трахомою відбувається від хворої людини через забруднені руки, рушники, платки, посуд тощо. Бленорея новонароджених із включеннями пере­дається дитині під час пологів від матері, у якої C. trachomatis зберігається в сли­зовій сечостатевих органів.

Для лабораторної діагностики трахоми після анестезії ока ватним тампоном видаляють слиз і гній, тупим кінцем скальпеля зіскрібують епітелій кон'юнктиви. Основні стандартні методи діагностики такі: мікроскопічний (виявлення тілець Провачека-Хальберштедтера в уражених клітинах), флуоресцентний (виявлення антигенів хламідій за допомогою РІФ), бактеріологічний (виділення збудника за­раженням курячих ембріонів або культур клітин), серологічний (визначення спе­цифічних антитіл у сироватці крові). Останнім часом створені й успішно викори­стовуються тест-системи для проведення полімеразної ланцюгової реакції з ме­тою виявлення збудника.

Бактеріоскопічне дослідження. Зскрібки (не мазки!) із кон'юнктиви нано­сять на предметні скельця, фіксують рідкими фіксаторами, забарвлюють за Рома- новським-Гімзою протягом 3-4-х год і мікроскопують. В епітеліальних клітинах видно кокоподібні включення розміром до 10 мкм. Можна досліджувати й нативні препарати під фазово-контрастним чи аноптральним мікроскопом. Ще краще вико­ристати метод прямої або непрямої імунофлуоресценції. Для цього мазки із зскрібок фіксують у холодному ацетоні протягом 15 хв, обробляють флуоресцентними анти­тілами й досліджують під люмінесцентним мікроскопом. При наявності хламідій трахоми видно острівці специфічного світіння в цитоплазмі клітин.

Бактеріологічне дослідження. Культивування збудника трахоми є золотим стандартом лабораторної діагностики захворювання в більшості країн світу. Для виділення хламідій досліджуваним матеріалом заражують курячі ембріони або культури клітин L-929, McCoy, Hela. При інфікуванні культур клітин використо­вують спосіб "примусової адсорбції" шляхом низькошвидкісного центрифугування матеріалу в пробірках з моношарами культур клітин. Матеріал попередньо оброб­ляють гентаміцином, стрептоміцином і канаміцином. Заражені ембріони або куль­тури клітин інкубують 5-6 днів при 35-36 °С. Розвиток хламідій виявляють за до­помогою фазово-контрастної мікроскопії або імунофлуоресценції, ставлять про­бу на глікоген та ідентифікують в РЗК. Диференціацію різних видів хламідій проводять за спеціальними тестами (табл. 66).

Бактеріологічний метод діагностики трахоми досить трудомісткий, дорогий і вимагає підготовки кваліфікованих спеціалістів. Він можливий лише в спеціалі­зованих лабораторіях.

Більші можливості дає застосування імуноферментного аналізу. За його до­помогою виявляють ліпополісахаридні антигени хламідій, які взаємодіють із спе­цифічними моноклональними антитілами. Чутливість методу - 90 %.

Ще більшу ефективність при діагностиці трахоми, як і інших хламідіозів, дає використання полімеразної ланцюгової реакції. Цей метод дає позитивні ре­зультати в 90-100 % випадків, в той час як культуральні дослідження - в 60-80 %, а пряма імунофлуоресценція - в 55-75 %.

Таблиця 66 C. trachomatis	C. psittaci	C. pneumoniae
Елементарні тільця мають сферичну форму Включення хламідій в клітині компактні, вони синтезують глікоген, який виявляють йодною пробою Сульфадіазин пригнічує розмноження хламідій в курячому ембріоні	Елементарні тільця мають сферичну форму Мікроколонії в клітині менш компактні, хламідії розташовуються по всій цитоплазмі, глікоген відсутній Сульфадіазин не пригнічує хламідій у курячому ембріоні	Форма елементарних тілець грушоподібна Мікроколонії в клітині менш компактні, хламідії часто розташовуються по всій цитоплазмі, не синтезується глікоген У курячому ембріоні ростуть погано, не чутливі до сульфадіазину

Серологічна діагностика. Імуноферментний аналіз є високоспецифічним і доступним методом серологічної діагностики трахоми. При наявності специфіч­них хламідійних антигенів, адсорбованих на поверхні лунок полістиролових план­шет, ІФА можна використовувати в будь-якій мікробіологічній лабораторії.

Реакція непрямої гемаглютинації також має високу чутливість. Вона проста за технікою постановки, але еритроцитарний хламідійний діагностикум може ре­агувати і з антитілами проти рикетсій Провачека. При тяжкій і середньої тяжкості формах захворювання РНГА випадає у високих титрах.

Реакція зв'язування комплементу практично майже не використовується, ос­кільки часто дає псевдопозитивні результати.

Орнітоз

Орнітоз (пситакоз) - гостра інфекційна хвороба птахів, тварин і людей, що спричиняється Chlamydia psittaci, характеризується розвитком пневмонії, грипо- або тифоподібної гарячки, м'язового болю, рідше короподібного висипу. Зараження людини відбувається при вдиханні висушеного посліду, пуху від птахів, а також при розробці туш.

Мікробіологічна діагностика зводиться до виділення збудника з крові або харкотиння (1-й тиждень хвороби), виявлення наростання титру антитіл (2-4-й тиждень), постановки алергічної проби.

Диференціальні ознаки патогенних хламідій

Бактеріологічне дослідження. Для виявлення хламідій у хворого беруть 8­10 мл крові в перші 2 тижні захворювання. З харкотиння збудника можна виділи­ти до 25-го дня. Нативною кров'ю без попередньої її обробки заражають курячі ембріони в хоріоналантоїсну оболонку, порожнину алантоїсу або жовтковий мішок. Харкотиння перед введенням в ембріон обробляють антибіотиками. Заражені ем­бріони інкубують у термостаті при 35-36 °С протягом 3-4-х діб. У мазках-відбит- ках з алантоїсної оболонки або в алантоїсній рідині виявляють елементарні тільця після забарвлення акридином оранжевим або за Романовським-Гімзою. При мікро­

скопуванні у цитоплазмі клітин видно спеціальні включення, які мають яскраво- зелене світіння. Азур-еозин забарвлює молоді хламідії у червоно-фіолетовий колір, а зрілі форми - у синьо-фіолетовий.

Досліджуваним матеріалом заражують також культури епітеліальних клітин первинних або перещеплюваних ліній різного походження: L-929, Hela, HEp-2, курячі фібробласти. Після культивування протягом 48 год у цитоплазмі клітин виявляють специфічні включення за вище описаними способами. Найкращим із них є метод ідентифікації за допомогою прямої імунофлуоресценції.

Біологічне дослідження. Для виявлення хламідій орнітозу використовують біологічний метод - досліджуваним матеріалом заражають інтрацеребрально, інтраназально або в черевну порожнину білих мишей-сисунків. Через 3-5 днів вони гинуть від пневмонії. При мікроскопічному дослідженні мазків-відбитків ви­являють мікроколонії хламідій в цитоплазмі мононуклеарних клітин.

Серологічне дослідження. Основним методом серологічної діагностики хво­роби є постановка реакції зв'язування комплементу, гальмування гемаглютинації та ІФА зі стандартним орнітозним діагностикумом. Комплементзв'язуючі та й інші антитіла з'являються в крові хворих через 5-8 днів у невеликій кількості, потім їх титр наростає. Тому серологічні реакції краще ставити методом парних сирова­ток. Діагноз підтверджується при наростанні титру антитіл у 4 рази і більше. Хо­роші результати дає також реакція непрямої імунофлуоресценції.

Алергічна проба з орнітином (інактивована алантоїсна культура C. psittaci) ставиться як для ранньої (2-9-й день хвороби), так і ретроспективної діагностики. Облік реакції проводять через 24-48 год. Гіперемію та інфільтрат діаметром до 1 см розцінюють як слабопозитивну реакцію, до 2 см - позитивну, більше 2 см - різко позитивну. Висока специфічність алергічної проби залежить від ступеня специфічності алергену, оскільки можуть бути перехресні реакції за рахунок гру­пових хламідійних антигенів.