171.. 8.3.Типи гкп.

В основу реалізації ГКП покладено принцип “компенсаційного регулювання” – застосування протилежних заходів впливу на грош ринок в залежності від фази економ циклу.

Типи: 1. В період спаду та дипресії інст-ти ГКП спрямовані на збільшення грошової пропозиції : 1)політика дешевих грошей (пол-ка грош-кред експансії). Застосовується з метою активізації п\п д-ті, стимулювання інвестицій в реальний сектор ек-ки.

2)пол-ка інфляції-допускається неконтрольоване зростання грош пропозиції, що веде до зростання темпів інфляції.

3)пол-ка дезінфляції-повільне контролювання зростання грош пропозмції завдяки чому, інфляція підтримується на заданому рівні, стає контрольованою і перетворюється у стимулятор ек-го зростання і підвищення рівня зайнятості.

2. Застосовується в умовах швидкого зростання темпів інфляції. Основна мета-зменшення грош і кредитних ресурсів в економіці .

1) Пол-ка грош-кред рестрикції (пол-ка дорогих грошей) –

2)пол-ка дефляції-допускається різке обвальне скорочення грош маси, що призводить до різеого падіння економ активності

3)пол-ка рефляції – повільне скорочення пропозиції грошей, а отже і повільне зростання % ставок, що дозволяє м’яко гальмувати економ активність.

172.. Гкс, місце і роль в заг ек пол. Д-ви.

Світова економічна думка після тривалих суперечок широко визнала об'єктивну необхідність регулятивного впливу держави на економічне життя суспільства.

Для здійснення впливу на розвиток економіки держави розроб­ляють та здійснюють регулятивні заходи у різних її сферах: у ви­робництві, у сфері реалізації, у сфері інвестицій, у державних фі­нансах, на фінансовому ринку, у грошово-кредитній сфері. У су­купності ці заходи становлять загальноекономічну політику держави, яку умовно можна розділити на чотири складові:

- структурна політика;

__ політика конкуренції;

__ соціальна політика;

— кон'юнктурна політика.

Структурна політика передбачає надання державних субси-ій або інших стимулів активізації розвитку відносно відсталих чи найбільш перспективних регіонів (регіональна політика), чи певних галузей або виробництв (галузева політика), чи секторів та спрямувань розвитку: великий, середній та малий бізнес; тра­диційний та інноваційний бізнес; виробництва з низьким та висо­ким ступенем обробки матеріальних ресурсів, з низьким та висо­ким ступенем технологічності (секторіальна політика) та ін.

Політика конкуренції передбачає заходи антимонопольного характеру, спрямовані на забезпечення ринкового ціноутворення, вільного доступу на ринки всім підприємцям, особливих правил взаємовідносин там, де вільна конкуренція утруднена — в енер­гетиці, сільському господарстві тощо. Особливо складні та від­повідальні завдання постають перед політикою конкуренції у зв'язку з проведенням у країні приватизації об'єктів державної власності.

Соціальна політика спрямована на зменшення соціальної не­рівності, що неминуче виникає в умовах ринкової економіки, шляхом часткового перерозподілу доходів між членами суспіль­ства. Завдання соціальної політики певною мірою вирішуються через фіскально-бюджетний механізм, а також через формування і використання позабюджетних фондів соціального спрямування. Заходами соціальної політики держава має можливість зменшу­вати безробіття, підвищувати кваліфікацію робочої сили та про­дуктивність праці, впливаючи тим самим на темпи економічного зростання.

Усі названі складові загальноекономічної політики мають таку спільну характерну ознаку, як переважно прямий характер впли­ву на економічні процеси, що забезпечує їм високу оперативність та дієвість.