118.. Оцінка фінансових інвестицій

При розробці оптимальних фінансових рішень у кон­кретних ситуаціях інвестор має вміти оцінювати майбутню вартість інвестованих грошових коштів.

Оцінка майбутньої вартості грошових вкладень, інвесто­ваних на строк більше одного року (періоду) залежить від того який процент (простий чи складний) буде прийматися в розрахун­ках.

Знаходження майбутньої вартості грошових коштів через и-період і при відомо­му значенні темпу їх приросту здійснюється за такою формулою: FV=PV(1+r)n,де PV-сума грош коштів, інвестованих у пер t=0, r- ставка відсотку, n-к-ть періодів.

Процес, в якому при заданих значення РУ та г необхідно знайти величину майбутньої вартості інвестованих коштів до кін­ця певного періоду часу (п) називається операцією нарощування.

У фінансових розрахунках часто виникає потреба в оцінці поточної вартості майбутніх грошових потоків (РУ). Процес конвертування грошових коштів, що планується одержати у майбутніх періодах в їх, поточну вартість називається операцією дисконтування. Процентна ставка, що використо­вується у розрахунку РУ називається дисконтною ставкою. А по­казник поточної вартості визначається за такою формулою: PV=FVn*1/(1+r)n, де 1/(1+r)n – множник пот вартості.

В інвестиційному аналізі виникає необхідність оцінити грошові потоки, які генеруються інвестиційним проектом у різні періоди часу. Одним із способів оцінки їх є представлення цих по­токів у вигляді аннуітету, або фінансової ренти, який представляє собою рівні за величиною грошові потоки за кожний період про­тягом точно визначеного часу.

Узагальнюючими показниками ренти є нарощена (май­бутня) сума ренти та сучасна (поточна, приведена) рента.

Нарощена сума — це сума усіх членів потоку платежів з нарахуванням на них відсотків у кінці строку, тобто на дату ос­танньої виплати. Цей показник показує яку величину буде пред­ставляти капітал, який вноситься через рівні проміжки часу про­тягом усього строку ренти з нарахованими відсотками.

Майбутня вартість звичайного аннуітету (FVАn) протя­гом періоду п визначається за формулою: FVAn=P*FVIFAr,n , де P – період надходження рівні за величиною грош потоки; FVIFAr,n – фактор майб вартості аннуітету, коефіцієнт.

119.. Ринок цп, хар, структ

Ринок ЦП – це складн мех.-м , з доп якого встановл-ся відповідні та ек взаємовідносини між п-цями, корпораціями та інш стр-рами, яким необхідні фін кошти для свого розвитку та орг-ми та гром-ми, які їх можуть позичити чи надати на певних умовах.

Характеризуючи сучасний стан ринку цінних паперів на Україні можна сказати, що подальший розвиток національного фондового ринку стримується рядом об’єктивних та суб’єтивних факторів. Насамперед це уповільнення темпів росту Української економіки, фактично відсутність структурних перетворень, негативна коньюктура на зовнішніх товарних ринках – споживачах українського експорта.

Залежно від значення, яке має ринок цінних паперів в економіці, його можна поділити на два види: первинний і вторинний.

Первинний ринок – це ринок, на якому розміщуються вперше випущені папери. Тут відбуваються мобілізація грошових коштів акціонерними товариствами та запозичення їх державою. Продаж цінних паперів може бути прямим і опосередкованим.

Вторинний ринок – це ринок, на якому продаються і купуються випущені раніше цінні папери. Тут відбуваються зміна власника цих паперів. З погляду організації вторинний ринок поділяється на централізований і децентралізований.

Отже сучасний ринок цінних паперів складається з біржового обігу, а також позабіржового обігу. У свою чергу позабіржовий обіг ділиться на організований та неорганізований. Організований обіг перебуває під контролем саморегульованих органів, членами яких є посередники цих ринків (в основному – це брокери).

Важливим елементом біржового ринку є фондова біржа. “Фондова біржа – це організація, яка створена для забезпечення вигідних умов вільної купівлі-продажу цінних паперів по ринкових цінах на регулярній та впорядкованій основі”.