164.. Призначення та походження центральних банків.

Головне призначення ЦБ – це управ-ня грош оборотом з метою забезпеч стабільного неінфляційного розвитку ек-ки. ЦБ управляє грош оборотом шляхом зміни пропозиції грошей і ціни грошей. Пропозиція грошей – це заг маса грош в обороті – готівк та безготівк.ЦБ приймає безпосередню участь у формуванні готівк грош маси тому, що він має монопольне право емісії грош знаків.Цб приймає участь разом з КБ у формув безготівк грош маси. ЦБ має монопольне право збільш резерви КБ, а КБ отримавши додатк резерви від ЦБ в процесі своєї депозитно-кред. діяльності створ безготівк гроші. Інструм забеспечення: рефінансув, купівля цп, купівля іноз валют. ЦБ регул-чи пропозиціє грошей впливає на ціну грошей, тб на рівень % ставок. Між пропозицією грошей і рівнем % ставки існує складний взаємозв’язок. У короткострок перспективі збільшення пропозиції грошей веде до зниження % ставок, але через певний період часу ситуація змін-ся.

Не слід забувати, що цб є і органом банківського рег і нагляду, органом вал регул, банкіром і фін агентом уряду, тощо.

Попередниками ЦБ були емісійні банки, які виникли у ХІХ ст. Виникнення емісійних банків пов’язане з необхідністю централізації банк нотної емісії. На поч. ХХ ст. централізація банк нотної емісії була завершена головним чином в європейських країнах.

Створення ЦБ у ХХ ст. пов’язане з процесом демонетизації золота і з переходом від системи золотомонетного стандарту до системи обігу грошей, нерозмінних на золото.

Шляхи створення ЦБ:

1) еволюційний – поступове перетворення емісійних банків у ЦБ (Англія, Франція).

2) створення ЦБ на основі спеціального закону (розвинуті країни, які з тих чи інших причин на поч. ХХ ст. не мали емісійних банків (США); колишні колонії; постсоціалістичні країни.

165.. Статус та основи організації цб.

ЦБ – це держ. орган управління з покладеними на нього особливими завданнями у сфері грош-кред. відносин і банківської д-ті.

Основні положення, які визначають статус ЦБ:

1) законодавче визначення основних завдань і напрямків д-ті ЦБ;

2) хар-р взаємовідносин ЦБ з органами держ. влади:

а) рівень незалежності ЦБ у визначенні реалізації ГКП;

б) взаємовідносини з урядом з приводу фін-ня дефіциту держ. бюджету;

3) рівень екон. самостійності ЦБ;

4) порядок формування керівництва ЦБ;

Організаційна стр-ра ЦБ залежить від форми держ. устрою країни, нац. традицій, особливостей банкі. законодавства.

ЦБ США:

1) Рада керуючих – 7 осіб, усі призначаються Президентом на 14 років, серед них Президент призначає голову ФРС;

2) 12 федеральних резервних банків – випускають і вилучають готівку, видають позички КБ тощо;

3) Федеральний комітет відкритого ринку – 12 осіб: 7 керуючих + 5 президентів федеральних резервних банків (один з них постійний – президент ЦБ);

4) Федеральна консультативна рада – 12 осіб.

Банк Японії – президент банку призначається Кабміном за згодою парламенту на 5 років. Правління складається з 9 осіб, визначає і реалізує ГКП