56.. Модель грошового обороту. Характеристика окремих потоків грошового обороту та їх взаємозв’язку.

Для спрощення побудови моделі потрібно згрупувати усі його суб’єкти в 4 укрупнені групи:

1. фірми – всі фо та юо, які бер.уч.у створ.та реаліз.ВНП;

2. сім.госп – усі сім.одиниці, які мають сам ост.гр.доходи та витрати і ведуть сп.сім.бізнес;

3. уряд – юо- держ.управлінські та інщі стр-ри, які забезпеч.розподіл та перерозподіл нац.доходу та нац.продукту;

4. фін.посер- суб’єкти гр..ринку, які акумулюють вільні гр..кошти і розміщують їх від свого імені і за свій рах ( банки, страх, інв, фін комп).

В моделі виділено 4 види ринків: 1) р.продуктів-на ньому реаліз-ся створений фірмами нац.продукт;

2) р.рес-в – на ньому фірми купують необх для забезпечення в-ва рес-си: роб силу, зем ділянки, будівлі);

3) гр..р – реаліз-ся вільні гр..кошти;

4) св.ринок.

Припущення при побудові моделі:

1)в ек с-мі панує прив вл-ть(всі вир рес-си є вл-тю сім госп-в)

2)фірми перебувають у вл-ті сім госп-в(весь прибуток фірм надходить останнім у викл дивід як плата за рес-си)

3)уряд одержує всі податкові надходження тільки від сім госп-в

4)уряд має можл-ть усі свої витрати забезпечити за рах коштів, які можна позичити на вн гр. ринку

В цій моделі наведено 16 гр потоків:

1)Стрілка – витрати фірми, повяз з купівлею вир.рес-в.

Стр.пункт – рух куплених рес-в.

2) рес-си були запропоновані сім госп-ми і сформувалися їхні гр. доходи

3,10) це потоки, що створ-ся платежами на закупівлю продуктів на вн.ринку прод-в і на св.ринку

4) певна част нац доходу сплач-ся сім госп-ми уряду у вигл податків

5) це заощадж сім госп-в, що надходять на гр. ринок

6) весь прибуток фірм надходить сім госп-м, тому у фірм не залиш-ся коштів для розшир свого к-лу і вони мобілізують їх на гр. ринку

7) закупівля фірмами необх мат цінностей на ринку прод-в

8) уряд позичає гроші для оплати покупок на ринку прод

9) викор-ня коштів, що уряд позичив на гр. ринку, для оплати держ.закупівель

12) доход фірм від реаліз нац продукту

10) поток, що обслуг-є споживання сім госп-в за рах імпорту

11) оплата іноз-ми покупцями експортних поставок фірм

13) ЗІ св ринку на вн гр. ринок надходить дод к-л

14) відплив гр. к-лу за кордон

15) поповнення обороту дод масою грошей шляхом збільшення кредитування центр банком коберц банків

16) вилучення надлишку гр. коштів шляхом скорочення кредитування

Модель розкриває рух коштів у процесі сусп відтв, його послідовність, причинну зумовленість, мех.-зм збалансування.

57.. Готівк та безгот сектори гр. Обігу. Сектор гр. Обігу, фіск-бюдж та кред сектори.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий і готівковий.

У сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуго­вуючи відносини економічних суб'єктів. Отже, на оборот цих грошей можуть впливати лише прямі його суб'єкти, що дає мож­ливість їм найповніше реалізувати свої відносини в тому вигляді, як вони самі їх визначили.

У сфері безготівкового обороту гроші рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати його, а отже впливати на відносини відповідних економічних суб'єктів не тільки їм самим, а й третім особам — банкам. Визначаючи законодавчо права та обов'язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може вплива­ти на весь безготівковий грошовий оборот, а відтак і на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому головна перевага без­готівкового обороту над готівковим, тому в міру завершення пе­рехідного до ринкової економіки періоду, забезпечення правової бази розвитку її приватного сектора розширюватиметься сфера безготівкового обороту і звужуватиметься готівкова.

Відмінності в х-рі ек відн-н між суб’єктами гр. обороту дають підстави структуриз-ти його на окремі сектори.

1) відмінності в х-рі економічних відносин, що реалізуються в грошовому оборо­ті, є відносини обміну. Характерним для руху грошей, що обслу­говує ці відносини, є:

• еквівалентність, оскільки назустріч грошам, які передає по­купець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номі­нальної вартості;

• безповоротність, оскільки одержані продавцем гроші не по­винні повертатися до свого попереднього власника, вони безпо­воротно перейшли у власність нового суб'єкта обороту;

• прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб'єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб'єкт теж витрачає їх для нових закупівель.

Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, дає підстави виділити його в окремий сектор, що називається грошо­вим обігом.

2) Значна частина грошового обороту пов'язана з процесами роз­поділу вартості валового національного продукту. Рух грошей тут має одну суттєву відмінність від грошового обігу — він здійснює­ться нееквівалентно, тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового обороту називається фінансово-кредитним.

3) Частина цих відносин має характер відчужен­ня, коли визначена законами частина доходів економічних суб'­єктів вилучається у вигляді податків та інших обов'язкових пла­тежів і надходить у розпорядження держави, яка витрачає їх при виконанні своїх функцій. У результаті виникає не тільки без-еквівалентний, а й безповоротний рух грошей, тобто одні суб'єк­ти ці гроші втрачають назавжди і без одержання будь-якого до­ходу, а інші їх одержують теж безповоротно і без виплати будь-якої ціни за них. Ця частина фінансово-кредитного обороту нази­вається фіскально-бюджетною.