124. Джерела погашення внутрішнього та зовнішнього державного боргу.

Державний борг – це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків.

Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Джерелами погашення державних позик залежно від економічної ситуації в країні виступають:

• доходи від вкладання позичених коштів у високоефективні інвестиційні проекти;

• додаткові надходження від сплати податків;

• кошти, заощаджені від зменшення видатків з бюджету;

• додаткова емісія грошей;

• кошти, отримані від розміщення нових державних позик.

Використання тих чи інших джерел для погашення позик приводить до різних наслідків. Якщо, наприклад, доходи від вкладання коштів у інвестиційні проекти є найбільш привабливим, хоч і не завжди реальним джерелом погашення позик, то додаткова грошова емісія негативно впливає на рівень інфляції та економічну ситуацію в країні.

Основними джерелами погашення та обслуговування боргу можуть бути: кошти, отримані державою в процесі приватизації; державні запозичення; кошти бюджету; золотовалютні резерви. Розробка стратегії та боргової політики пов'язана з: вивченням макроекономічного становища України з точки зору боргового навантаження та визначення оптимальної середньо- та довгострокової боргової політики; визначенням нових боргових інструментів та підготовкою нормативної бази їх застосування; вдосконаленням структури державного боргу в розрізі інструментів позичання, ринків розміщення, валют позичання, відсоткових ставок та строків погашення; організацією роботи щодо підвищення кредитного рейтингу України.

124. Обґрунтуйте, яким чином державний кредит може впливати на стан грошового обігу, рівень процентних банківських ставок, на виробництво і зайнятість населення.

Державний кредит є сукупністю економічних відносин, що виникають, з одного боку, між державою, а з іншого – фізичними або юридичними особами з приводу мобілізації додаткових фінансових ресурсів на кредитній основі, тобто на умовах поверненості, строковості та платності.

Беручи участь у кредитних відносинах, держава може впливати на грошовий обіг, рівень процентних ставок на фінансовому ринку, на виробництво і зайнятість, а отже, здійснювати регулюючу функцію у визначенні макроекономічної політики. Проте механізм впливу зовнішніх позик на макроекономічну ситуацію неоднозначний і має розглядатися з урахуванням впливу обсягів інвестицій на темпи економічного розвитку, оскільки наслідком нераціональних і зайвих зовнішніх запозичень можуть бути такі боргові зобов'язання перед нерезидентами, які в майбутньому значно обмежать свободу здійснення економічної політики.

Зовнішні позики забирають частину майбутніх прибутків держави, посилює позиції кредитора та послаблює фінансову систему держави. Позики отримують більшість країн світу, проте ваговим є ефективне використання кредитних ресурсів.

У короткостроковому періоді витіснення виникає, коли ефективність фіскальної політики внаслідок реакції ринку грошей зменшується. Збільшення структурного дефіциту через зниження податків чи збільшення урядових видатків може призвести до підвищення процентних ставок і відповідно до зменшення інвестицій. Тому ВНП, можливо, і не зростає, а більший структурний дефіцит витіснить інвестиції із сфери виробництва.

Довгострокові наслідки державного боргу повязані з його впливом на нагромадження капіталу та споживання майбутніх поколінь, тобто на довгострокове економічне зростання. Зростання боргу зменшує виробничі потужності, призначені майбутньому поколінню, отже воно матиме нижчий рівень доходу.

Економічні наслідки державного боргу: 1) скорочення споживання населенням країни; 2) витіснення приватного капіталу, що обмежує подальше зростання економіки; 3) збільшення податків для обслуговування державного боргу виступає антистимулом економічної активності; 4) перерозподіл доходу на користь власників державних облігацій.