1. Предмет дисципліни «Фінанси». Суб’єкти, об’єкти та зміст фінансових відносин на мікро-і макрорівнях.

Фінанси — сукупність грошових відносин, пов’я­заних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього продукту, а за певних умов і національного багатства.

Предметом науки про фінанси є фінансові відносини, які виникають на всіх рівнях господарювання:

Загально-державному (мікрорівні)

Регіональному(рівень адміністративно - територіальних одиниць)

- місцеві органи

Макрорівні (рівень суб‘єктів господарювання)

Міжнародному рівні- міжнародні суб’єкти господаювання: інститути і уряди

За умов, коли об’єктом фінансових відносин є націо­нальне багатство, для формування доходів використовується те, що створене попередніми поколіннями або дане природою. Закономір­ним таке явище можна назвати тільки в тому разі, коли існують зайві основні засоби чи матеріальні ресурси, які не використовуються, а також коли є значні запаси природних ресурсів, що перевищують потреби даної країни. В інших випадках розпродаж національного багатства означатиме звичайне «проїдання» ресурсів..

Суб’єктами фінансових відносин у процесі створення ВВП є підприємці, робітники і службовці, держава

Права підприємців та робітників і службовців відображають їх незаперечні права власності на вироблений ВВП. У межах державного сектора економіки такі самі права власності належать державі, яка в даному випадку є звичайним підприємцем.

Права держави як керуючої структури суспільства визначаються об’єктивними потребами -встановлення системи фінансового забезпечення виконання державою її функцій. Необхідні державі кош­ти вона може акумулювати таким чином:

заробляти як власник засобів виробництва;

отримувати від природних ресурсів, що перебувають в її власності;

мобілізувати шляхом перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб.

Права держави у розподільних відносинах регламентуються в законодавчій формі.

З позицій використання створеного ВВП суб’єктами фінансових відносин є юридичні та фізичні особи та держава. Це пов’язано з тим, що не всі фізичні особи беруть участь у створенні ВВП, а тому їх потреби забезпечуються через перерозподіл, який здійснює держава.

2. Історична, економічна та вартісна сутність фінансів.

Фінанси розглядаються як історична категорія, тобто вони зародилися в певний період розвитку людської цивілізації видозмінювались відповідно до розвитку суспільства і поступово набули тих характерних ознак, що їх характеризують. Першопричиною зародження фінансів стала поява держави як суспільного інститут, що забезпечує управління суспільства.

Для реалізації покладених на державний апарат функцій необхідні певні кошти, способи мобілізації., яких і сформували форми фінансових відносин.

Встановлення фінансів у їх нинішній формі пов’язано з розвитком товарно-грошових відносин, що і явились 2-ою причиною виникнення фінансів. Історизм в широкому розумінні означає, що кожне явище не тільки з’являється і розвивається у історичному контексті а й на певному етапі розвитку людської цивілізації відмирає. На даний час визначити історичну перспективу фінансів не можливо. Досвід останніх років засвідчує поки що жодних передумов для відмирання фінансів.

Економічна сутність фінансів полягає в тому, що фінанси, як ніяка інша економічна категорія дають змогу пристосовувати потреби виробництва до потреб споживання, також забезпечує індивідуальний і суспільний кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, регулює галузеву і территоріальну структуру економіки, стимулює інвестиційну діяльність, запезпечує суспільні потреби. Вартісна сутність фінансів полягає в тому, що економічні відносини між людьми та(або) державою в суспільстві виражаються через рух грошових коштів, адже уснування грошей є обов’язковою умовою існування фінансів. Тому часто вживається поняття фінансово-грошових відносин. А оскільки ці два поняття так пов’язані, фінанси функціонують на засадах фінкцій грошей – засіб платежу, нагромадження та світові гроші.