261. Податкові системи країн з розвиненою економікою, тенденції їх розвитку

Сучасним  податковим системам властива вагома частка податкових надходжень бюджетів ВНП. Наприкінці 90-х  років вона становила: у США  – 30%, Японії – 31%, Англії –  37%, Канаді – 37%, Німеччині –  38%, Італії – 40%, Франції – 44%, Бельгії – 46,1%, Нідерландах –  48%, Норвегії – 48,3%, Данії –  52%, Швеції – 61%.

Так, найменші масштаби перерозподілу державою ВНП характерні для американського варіанта ліберальної ринкової економіки та японської моделі. У США це зумовлено використанням податкової політики як засобу державного регулювання економічних процесів, перш за все як засобу створення умов, сприятливих для діяльності промислових компаній, що потребує низького рівня податкового тягаря в країні. В Японії невелика частка податків у ВНП є наслідком того, що податкова політика як метод  державного регулювання відіграє другорядну роль. Провідна роль належить іншим  методам – державному програмуванню, прямій державній підтримці певних галузей і підприємств (цільові  субсидії і т. ін.).

Найвища частка податкових надходжень у ВНП характерна для шведського варіанта моделі функціональної соціалізації з властивим їй державним  втручанням передусім не у виробництво, а у відносини розподілу, що зумовлює необхідність акумуляції в руках  держави значної частки ВНП з  її подальшим використанням на соціальні  цілі. 

262. Склад і структура бюджетних доходів і видатків країн з розвиненою ринковою економікою

Основу бюджетних доходів країн з розвиненою ринковою економікою складають податкові надходження. Податкові системи країн з розвиненою ринковою економікою ґрунтується на податку з доходів фізичних осіб, що пов’язано з високою часткою заробітної плати у ВВП. Податок на прибуток корпорацій традиційно посідає незначне місце у податкових доходах бюджетів. У багатьох країнах цей податок є прогресивним.

Структура бюджетних видатків:

1)соціальна сфера. Видатки тут розглядаються як інвестиції у людський капітал. ЇХ частка в бюджетних видатках є найбільш вагомою і може перевищувати 50% загального обсягу видатків. З місцевих бюджетів фінансується майже 90% видатків на освіту і не менше 70% видатків на охорону здоров’я.

2)освіта. На повному державному фінансуванні перебувають лише початкові школи, інші заклади освіти мають змішані джерела фінансування (бюджетні асигнування, надання платних послуг, благодійні внески і пожертвування, стипендії, які оплачуються приватними фондами, кошти замовників)

3)Сільське господарство. Це одна з найбільш опікуваних галузей. С/г під-ва можуть отримувати субсидії та бюджетні кредити. Як правило, під-м цієї галузі надають 2 види кредитів: на підтримку гарантованих державою (низьких) цін на с/г продукцію; на виробничі цілі (придбання с/г машин, мін добрив, будівн складських приміщень)

4)Підтримка під-в. Кількість програм держ підтримки під-в вимірюється десятками і сотнями. Субсидіювання під-в здійснюється з метою реалізації товарів за спеціальними низькими цінами; створення нових робочих місць; впровадження інноваційно-інформаційних технологій; здійснення досліджень; в рамках ЄС країни втратили інструмент митного регулювання конкуренції на національних ринках, а тому уряди почали активно впливати на ціни за допомогою дотування і субсидіювання вітчизняних виробників.

5)Військові видатки. На незначний період ця стаття дещо знизилась у зв’язку з закінченням холодної війни та гонки озброєнь. Проте останніми роками вона знову зросла через загрозу тероризму.

6)Видатки на обслуговування держ боргу. Вони складають дуже велику частку у видатках – до 15-25%.