План
Вступ…………………………………………………………………………...2
Сутнітність та структура міжнародного ринку………………………4
Види і особливості міжнародних ринків…………………………….18
Становлення, функціонування та розвиток глобального ринку…………………………………………………………………...23
Роль і місце України на міжнародному і глобальному ринках………
Висновок……………………………………………………………………..32
Список літератури…………………………………………………………...36
Вступ
Ринок – економічна категорія, яка протягом останніх 300 років є центральною в економічній науці. Це надзвичайно багатогранна категорія, з якою пов’язані різноманітні тлумачення, концепції та теорії.
На сучасному етапі розвитку суспільства, в період, коли відбувається активний процес глобалізації, важливу роль у становленні міжнародних господарських відносин відіграють міжнародні та глобальні ринки. З огляду на значну важливість цих ринків цілком актуальним є їх дослідження, систематизація знань, пов’язаних з ними.
Метою роботи є вивчення міжнародного ринку, розгляд його як цілісної системи та визначення факторів, що спричинили перетворення даного ринку в глобальний.
Реалізація поставленої мети обумовила вирішення таких задач: узагальнення теоретичних знань, які стосуються ринку; дослідження закономірностей, нових тенденцій та особливостей функціонування різних видів міжнародного ринку; визначення впливу сучасних економічних процесів на становлення глобального ринку; дослідження функціонування даного ринку.
Об'єкт дослідження моєї курсової роботи — це міжнародні ринки в широкому їх розумінні.
Предмет дослідження – особливості структурних одиниць міжнародного ринку, а також поступовий процес становлення, функціонування та розвиток глобального ринку, а також система міжнародних економічних зв’язків, на основі яких виник міжнародний поділ праці та міжнародна торгівля.
У процесі написання курсової роботи я використовувала різноманітні методи дослідження. Основними з них були теоретичні, тобто я знаходила інформацію, що стосувалася обраної мною теми, аналізувала її, узагальнювала, намагалася класифікувати та пояснити основні поняття, а також систематизувала знайдені дані. Також у моїй роботі я застосовувала емпіричнi методи дослідження, так як значна частина моєї роботи – це опис актуальних процесів, сучасних тенденцій, які відбуваються у міжнародному ринку та взагалі у системі глобальному ринку.
1. Сутнітність та структура міжнародного ринку.
Міжнародний ринок – це ринок покупців і продавців за межами країни, в тому числі зарубіжних товаровиробників, споживачів, посередників, держав і наддержавних органів.[14, с.248]
Міжнародний ринок являє собою складну, багатогранну, цілісну систему, яка має надзвичайно багату структуру. Маючи саме таку розгалужену й багаторівневу структуру, ринок за своїми функціями може бути товарним, де здійснюється кругообіг засобів виробництва і предметів споживання; фінансовим, де обертаються кредити й цінні папери; ринок капіталу, де обертаються кошти, призначені для інновацій; валютний ринок, де здійснюються фінансово-валютні операції; ринок праці – виступає як форма руху робочої сили; ринок технологій та інновацій.
Взаємодія та функціонування всіх цих структурних елементів відбувається через міжнародні економічні відносини, які являють собою, з одного боку, головну, найбільш динамічну та масштабну складову частину міжнародних відносин, а з іншого – систему економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання, що вийшли за межі національних господарств.
Розвиток міжнародних економічних відносин базується на міжнародному поділі праці, який являє собою процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного.
Традиційною і найбільш розвинутою формою міжнародних економічних відносин є міжнародна торгівля, яка є важливим стимулом розвитку та підвищення ефективності виробництва кожної країни.
Тепер розглянемо структуру різноманітних елементів міжнародного ринку, щоб краще зрозуміти його сутність та функціональність.
Міжнародний ринок товарів та послуг. Всі країни у різній мірі забезпечені певними ресурсами, що спричиняє спеціалізацію на виробництві різноманітних товарів, а це в свою чергу викликає необхідність обміну товарами між державами.
Ринок товарів є надзвичайно важливою ланкою світового ринку.
Характеризуючи сучасний стан міжнародного ринку товарів можна зазначити, що за останні десятиліття було оновлено близько 80 % продукції на ринку. На світових ринках з'являється велика кількість принципово нових товарів, здебільшого продукції наукоємних галузей, сфери високих технологій (лазерна техніка, швидкодіючі ЕОМ, обладнання для АЕС і т. д.).
Основна відмінність торгівлі послугами від торгівлі товарами в тому, що послуги не мають властивості накопичуватися. Обсяг ринку послуг складає приблизно 25% світового товарного обігу, причому темп росту даного сектору світової економіки значно перевищує темп росту світового товарного обігу. Також торгівля послугами впливає на зайнятість населення національної економіки в значно більшому ступені, ніж товарний ринку.
Ринок послуг — це розгалужена система вузькоспеціалізованих ринків, зокрема ринку транспортних послуг, комунікацій, комунального обслуговування, громадського харчування, туристично-рекреаційних послуг. Готельний бізнес, рекламні й консалтингові послуги, страхові та фінансові послуги, агентські та брокерські послуги, адвокатські послуги, франчайзинг, торгівля ліцензіями і патентами, «ноу-хау», промисловими зразками та корисними моделями, лізингові послуги так само формують комплекс послуг, які пропонуються на згаданому ринку. Міжнародна статистика свідчить про те, що ринок послуг є одним із найбільш швидко зростаючих секторів світового ринку.
Значення ринку послуг за останні десятиліття дуже зросло — як у внутрішній економіці, так і у світовій. Оцінку розвиненості країни часто зводять до оцінки дохідності сектору послуг. Сектор послуг у розвинутих країнах сягнув щонайменше половини отриманих прибутків. У деяких країнах сфера послуг дає до 60% ВНП і вище: у США він досягає 67%, у Франції – 63%, Німеччині – 58%, Японії – 56%.
Що стосується географічного розподілу торгівлі послугами, то лідерами тут є вісім найбільш розвинутих країн, на які припадає до 70% світового експорту послуг і понад 50% їх імпорту.
До речі, на чотири з цих країн, а саме США, Велику Британію, Німеччину і Францію, припадає 44 % усього світового експорту послуг. Майже абсолютними споживачами на ринку послуг є країни, що розвиваються, за винятком хіба що кількох «нових індустріальних країн», або ринків, що виникають, таких як Південна Корея (експортує інжинірингові, консалтингові та будівельні послуги), Мексика (туризм), Сінгапур (фінансові та банківські послуги). Безліч малих острівних країн спеціалізуються на туристичному та готельному бізнесі, що виступає мало не єдиним джерелом їхнього існування.
Велику вагу у структурі ринку послуг мають туристичні й транспортні послуги, на які припадає приблизно 25 % світової торгівлі послугами. Японії належить найбільший у світі торговельний флот, далі йдуть такі країни, як Велика Британія, Ліберія, Німеччина та Норвегія. Щодо Норвегії, то судноплавство становить 50 % експорту послуг цієї країни. Безперечними лідерами у сфері сухопутного транспортування, перевезень і туризму є США, Велика Британія та Франція. За рахунок туризму формуються 50 % прибутків від експортних операцій Канади, Італії та Швейцарії. [
Країни Центральної та Східної Європи і СНД мають великий потенціал для розбудови потужного сектора послуг, передусім у галузях сухопутного транспорту, судноплавства, рекреаційних послуг, туристичного та готельного бізнесу. Але через брак коштів на переобладнання матеріально-технічної бази та створення нових основних фондів у цих сферах, не кажучи вже про тиск та обмеження щодо послуг, пропонованих згаданими країнами, експортна виручка від сектора послуг зовсім незначна, якщо зважити на потенціал цих країн.
Міжнародний ринок капіталу - це такий ринок, на якому купуються та продаються довгострокові (строк погашення яких більше одного року) боргові зобов'язання та акції. Інструменти ринку капіталів: акції, заставні, облігації, цінні папери урядових установ, споживчі та банківські комерційні позички.
Основною функцією міжнародного ринку капіталу є оборот грошей, які використовуються як інвестиції у певне міжнародне виробництво.
Традиційний інструмент на міжнародному ринку капіталів - іноземні облігації. Ці облігації продаються у зарубіжній країні і номіновані у валюті цієї країни. Іноземні облігації були важливим інструментом на міжнародному ринку капіталів протягом багатьох століть.
Міжнародний ринок капіталу неможливий без руху капіталу, тобто переміщення капіталу між країнами у пошуку більш вигідної сфери застосування.
Експорт капіталу — це одностороння міграція капіталу з однієї країни в інші з метою здобуття зиску. Експорт капіталу можна звести до трьох видів: підприємницького капіталу – це довгострокові закордонні інвестиції; експорт позичкового капіталу – відноситься до міжнародних кредитних відносин і виступає у формі міжнародного кредиту; міжнародна економічна допомога –це надання капіталу в грошовій чи товарній формі суб’єктами однієї країни у власність суб’єктам іншої країни на умовах безоплатності.
Капітал, що експортується ділиться:
1.Приватний капітал — експортується у формі інвестицій та кредитів, рідше у формі допомоги.
2.Державний капітал—експортується у формі міжнародної економічної допомоги, а також кредитів, але він переслідує дещо інші цілі і має іншу тенденцію.
Що стосується цілей вивозу капіталу, то їх можна звести до таких чотирьох груп:
прагнення контролювати діяльність підприємств, частину місцевого ринку;
отримання підприємницького прибутку;
отримання процентів за позичковий капітал;
прагнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни.
Міжнародний ринок праці — це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту. Ці відносини склалися у зв'язку з нерівномірністю розміщення робочої сили по країнах світу та відмінностями в її відтворенні на національному рівні. Формування міжнародного ринку праці відбувається двома шляхами: по-перше, через міграцію трудових ресурсів і капіталу; по-друге, шляхом поступового злиття національних ринків праці, внаслідок чого усуваються юридичні, національно-етнічні, культурні та інші перегородки між ними. Це приводить до утворення так званого «спільного ринку праці».
Виникнення і розвиток міжнародного ринку робочої сили є результатом зростання міжнародної мобільності двох головних факторів виробництва — капіталу і праці. Підвищення міжнародної мобільності капіталу в соціальному плані означає, що він пред'являє тепер попит не тільки на робочу силу країни свого базування, а й на іноземну робочу силу, яка нерідко має певні переваги порівняно з національною (більш дисциплінована, менш вибаглива щодо оплати праці і т. д.). За всіма ознаками міжнародний ринок робочої сили, що формується, має явно сегментований характер.
У структурі міжнародного ринку праці вирізняються два найзначніші сегменти.
Перший сегмент охоплює робочу силу, яка характеризується відносно постійною зайнятістю, стабільністю трудових навичок, високим рівнем кваліфікації й зарплати, а також доволі чіткою ієрархією кваліфікації. Це загалом привілейований шар працівників з розвинутих країн, а також країн з середнім рівнем розвитку (Сінгапур, Тайвань, Гонконг).
Другий доволі великий сегмент міжнародного ринку праці — робоча сила, яка походить з районів світу з відносно низьким рівнем економічного розвитку. Серед цих працівників треба вирізнити специфічний загін так званої нелегальної робочої сили, чималі потоки якої спрямовуються в індустріальні країни, зокрема США. До цієї категорії працівників можна приєднати також «екологічних біженців», котрі через катастрофічні природні умови (наприклад, посуха) змушені покидати свої насиджені місця, шукати роботу в інших країнах та регіонах.
Міжнародний фінансовий ринок — це ринок вільних, придатних для інвестування за межами свого утворення та походження грошових ресурсів, міграція яких знаходиться під дією попиту та пропозиції, існуючих в окремих країнах та регіонах, а також під контролем держав та міжнародних валютно-фінансових центрів. Ця міграція здійснюється вже більше двох століть в формі експорту та імпорту капіталу із країни в країну. Значення міжнародного фінансового ринку важко переоцінити, достатньо лише відмітити, що експорт капіталу із країн „Старого світу" таких як Великобританія, Франція, Німеччина став однією з головних причин економічного розвитку США, Канади, Австралії, Індії, Китаю та інших країн.
Таким чином виникнення міжнародного фінансового ринку можна розглядати як наслідок інтернаціоналізації господарської діяльності та виникнення міжнародного підприємництва. Міжнародний фінансовий ринок є ринком вторинних фінансових ресурсів. Формування міжнародного фінансового ринку також пов'язано з науково-технічною революцією та породженими нею велетенськими за капіталоємкістю проектами та необхідністю пошуку для їх реалізації відповідно потужних джерел фінансових ресурсів.
Можна виділити ряд факторів, що сприяють формуванню міжнародного фінансового ринку та розширенню його географії. До їх числа можна віднести :
• зростаючий взаємозв'язок між національним та іноземним секторами економіки як наслідок посилення значення зовнішньої торгівлі;
• перегулювання з боку держави грошових, капітальних потоків, валютних курсів та міграції трудових ресурсів;
• посилення ролі та значення міжнародних фондових бірж та фінансових інститутів в результаті впровадження новацій в торгівлю фінансовими інструментами та удосконалення платіжних розрахунків;
• розвиток електронних міжбанківських телекомунікацій, електронний переказ фінансових активів.
Міжнародний ринок науково-технічних розробок та інформації формується на основі міжнародного технологічного обміну, тобто є сукупністю економічних відносин між іноземними контрагентами з приводу використання результатів науково-технічної діяльності, що мають наукову і практичну цінність.
Формування світового ринку технологій відбулося в другій половині 50-х – 60-і роки ХХ сторіччя, коли обсяг міжнародних комерційних операцій за технологіями перевищив масштаби національного обміну. За даними Міжнародного Валютного Фонду кількість країн, що обмінюються технологіями з 1960 року збільшилося з 22 до 84, розширився обсяг щорічних ліцензійних операцій, що свідчить про зростаючу економічну роль цього виду товарів для всіх учасників обміну технологіями.
Основні передумови, що обумовили бурхливий розвиток міжнародного обміну технологіями та інформацією:
на рівні країни – це нерівномірність розвитку країн світового господарства в науково-технічній сфері, що може бути зв'язане з недостатнім обсягом витрат на НДОКР у деяких країнах і з розходженням цілей їхнього застосування;
на рівні підприємств – придбання технології сприяє рішенню конкретних економічних і науково-технічних проблем; подоланню вузькості науково-технічної бази, недоліку виробничих потужностей і інших ресурсів; одержанню нових стратегічних можливостей у розвитку.
Економічна доцільність експорту технології пояснюється тим, що це: джерело одержання доходів; форма боротьби за товарний ринок; спосіб обійти проблеми експорту відповідного товару; спосіб установлення контролю над закордонною фірмою через такі умови ліцензійної угоди, як обсяг виробництва, участь у прибутках; можливість доступу до іншої технології через «перехресне ліцензування»; можливість більш ефективного удосконалювання об'єкта ліцензії за участю покупця і т.д.
Економічна доцільність імпорту технології пояснюється тим, що це: доступ до нововведень високого технічного рівня; засіб економії витрат на НДОКР; засіб зменшення валютних витрат на товарний імпорт; забезпечення використання національного капіталу і робочої сили; умова розширення експорту продукції, що випускається по закордонних технологіях; гарантія освоєння продукту або процесу за допомогою продавця і т.д.
Основними центрами, де сконцентровані світові технологічні ресурси є США, Японія і країни Західної Європи (зокрема члени ЄС). Однак останнім часом стрімко збільшується кількість науково-технічних працівників і зміцнюються позиції в області високих технологій країн, що раніш вважалися країнами «третього світу».
Міжнародний валютний ринок – це ринок, на якому відбувається купівля-продаж різних національних валют і формується ціна на них. Предметом купівлі-продажу на цьому ринку є гроші міждержавних банківських структур та ліквідні засоби, які розміщені в банках й інших фінансових інститутах.
Сьогодні в більшості держав світу вільна купівля і продаж валют здійснюється різними за величиною фінансовими корпораціями, інвестиційними і пенсійними фондами, експортно-імпортними компаніями, банками тощо, які в сукупності утворюють єдину міжнародну систему FОRЕХ (Foreign Currency Exchange Market) – міжнародний ринок обміну іноземних валют. Потреби купівлі та продажу валют визначаються рівнем взаємозалежності різних держав у сфері торгівлі й бізнесу. Торгівля валютою особливо інтенсивно реалізується в банках і брокерських будинках великих фінансових центрів, таких як Токіо, Гонконг, Франкфурт, Лондон, Нью-Йорк, котрі є виконавцями замовлень, що надходять з різних регіонів світу.
Отже, основними типами міжнародного ринку є ринок товарів та послуг, міжнародний ринок капіталу, ринок робочої сили, ринок науково-технічних розробок та інформації та міжнародний валютний ринок