25.Фінансові концепції англійської класичної політекономії (а. Сміт, д. Рікардо).

Основні напрямки в теорії фінансів щодо питання про роль держави в розвитку капіталістичного суспільства в ХХ ст. визначалися класиками буржуазної політекономії А. Смітом (1723 - 1780) і Д. Рікардо (1772 – 1823)

Класики англ. Політекономії у своїх економічних теоріях виділили наступні фінансові принципи:

• Держава повинна створити фін умови для нагромадження капіталу, для розвитку торгівлі та промисловості;

• Потрібно примножити багатство суспільства, з’явився лозунг мінімізації непродуктивних видатків (концепція про продуктивну і непродуктивну працю – продуктивна праця обмінюється на капітал, а непродуктивна на дохід, на підставі цього поділу коас політекономія розкрила суть держ видатків і доходів; обмін продуктивної праці на капітал перетворював його на самозростаючу вартість, обмін непродуктивної праці на дохід призводив до розтрати створеного раніше капіталу);

• Невтручання держави в економіку, тобто держава не повинна заважати нагромадженню капіталу шляхом становлення обмежувального мита та монополії (економіку регулює «невидима рука ринку»);

• Держава повинна дотримуватися основних принципів оподаткування.

До принципів оподаткування Адам Сміт відніс такі:

• податки повинні платити всі піддані у відповідності зі своїм доходом;

• розмір податку повинен бути точно визначений заздалегідь;

• способи справляння і терміни сплати податку повинні бути зручними для платника, а не для держава;

• справляння податків та їх організація повинні здійснюватись з мін витратами.

У прація класиків піддавався критиці податок на з/п, Сміт вважав його безглуздим і руйнівним. На думку Д Рікардо, цей податок призводить до її підвищення і знижує норму прибутку на капітал., уряд повинен стимулювати нагромадження капіталу, а отже, не потрібно оподатковувати прибуток. Також класики були противниками непрямих податків: на сіль, шкіру, мило і свічки; їх оподаткування, на думку Сміта, підвищувало ціну праці, що призводить до зростання витрат вир-ва.

Стосовно бюджту, класики дотримувались теорії «здорових фінансів», тобто збалансованості доходів і видатків. При цьому зверталась увага на тенденцію до посилення рівня бюдж централізації ВВП у зв'язку з розширенням ф-цій держави (закон Вагнера).

26. Фінансова теорія Адольфа Вагнера.

Особливе значення для фін науки мали зобутки «нової історичної школи». Її найбільшими представниками були А. Вагнер, Г. Шмаллер, М. Вебер та ін.. А Вагнер залишив велику спадщину у фінансовій теорії, особливо у сфері держ фінансів. Він увів у науковий обіг категорію «фінансова економіка», під якою розуміється державний бюджет.

За А. Вагнером: 1.Громадяни зобов’язані брати участь у покриванні державних видатків по можливості у відповідності з своїми доходами.2. Податок повинен бути точно визначеним щодо часу, способу та розміру, ясним і відомим як самому платнику, так і будь-кому іншому.3. Податок повинен стягуватися у момент і способом, найбільш зручним для платника.4. Кожен податок має складати суму якомога меншу зверху того, що поступає в дохід держави.

Він сформулював 9 принципів оподаткування:

І.Фінансові принципи:1. Відповідність отримуваному доходу.2. Гнучкість (рухливість) оподаткування.II. Економічні принципи: 3. Вибір правильних джерел оподаткування, особливо між податками на доходи і національне багатство (капітал), а також відносно допустимої різниці між індивідуальним і національним інтересом. 4. Вибір виду податків з урахуванням їх ефективності і впливу різних податків на їх платників. Всебічне дослідження проблеми перекладання податку. III. Принципи справедливості (зрівняльного розподілу податків):5. Універсальність (загальність); 6. Рівність оподаткування.IV. Принципи ефективності податкової системи (принципи адміністративної ефективності податкової системи):7.Визначальний чинник податків. 8. Зручність у справлянні податків.9Спроби забезпечення найнижчих витрат щодо справляння податків.

27.Державні фінанси в економічній теорії Дж. М. Кейнса..

Політика невтручання держави в економічні процеси похитнулась внаслідок економічної кризи30-х р.р. 20 ст..Велика депресія поставила питання щодо нових підходів трактування ролі держави та державних фінансів. Саме на цій основі зародилась нова економ. доктрина - кейнсіанство. Кейнс вважав, що д-ва повинна втручатись в функціонування економіки, а осн. Інструментом такого втручання мають стати державні фінанси. Кейнс розробив теорію «бюджетного мультиплікатора».Суть її полягає в тому, що вкладені в економіку з бюджету кошти будуть примножені, при чому в кожному наступному циклі-у прискореному режимі. Відповідно ці кошти мали спрямовуватись на стимулювання сукупного попиту за допомогою різноманітних виплат (так звані громадські роботи, будівництво автомоб. доріг).Отримавши кошти, громадяни починали купувати товари та платити за послуги, що давало змогу відновити діяльність п-ва. Потреби у фінансуванні з бюджету різних програм вимагали наявності ресурсу. Оскільки, внаслідок кризи податкові надходження скорочувались, то Кейнс обгрунтував необхідність використання державних позик та допустимість емісії грошей. Тобто, по суті він заперечив принцип «здорових фінансів» (бездефіцитного бюджету).

Реалізація на практиці кейнсіанських рецептів дозволила досить швидко9за 10-15 років0 подолати наслідки великої депресії та сприяла піднесенню нац. економік. Водночас в кін 70-х на поч. 80-х р.р. 20 ст. почали з’являтись і негативні тенденції. Політика «дешевих грошей» та нарощування державних витрат обумовили загострення інфляційних процесів. Неконтрольована інфляція, в свою чергу, негативно позначалась на функціонуванні економіки і в багатьох країнах призвела до спаду темпів економічного зростання і повної стагнації .