10. Професіограма викладача економіки

Для визнання придатності людини до тієї чи іншої професії науковці (психологи, педагоги, соціологи тощо) розробляють професіограму фахівці будь якої професії. Що до професіограми викладача економіки, то це, певного роду, сформованість у викладача різних аспектів педагогічної діяльності та педагогічного спілкування, інтегративна властивість особистості педагога, яка характеризує його психолого-педагогічні та предметні знання, професійні вміння та навички, особистісний досвід, його націленість на перспективність у роботі, відкритість до оволодіння новими знаннями, впевненість у собі та здатність досягати позитивних професійних результатів.

Професіограму викладача економіки, доречно розглядати, на наш погляд, як систему компонентів, які відтворюють:

1) економічну компетентність;

2) володіння навичками та вміннями передачі знань;

3) готовність до творчої діяльності;

4) готовність до педагогічної взаємодії;

5) здатність до самоосвіти, самовдосконалення.

Економічна компетентність. Безперечно, особливо ґрунтовно вчитель має володіти тією наукою, яку викладає. Він має бути в певній мірі і методологом, і теоретиком, і істориком науки, і практиком в своїй галузі. Тобто, викладач економіки повинен бути обізнаним з історії розвитку економіки; розумітись на економічних закономірностях, законах, категоріях, поняттях економіки; макро- та мікро- економічних показниках; бути обізнаним в сучасні наукових підходах науковців-економістів до економічних процесів та проблем тощо. Зацікавлене ставлення до своєї науки, до навчального предмета - один із найдієвіших факторів, що стимулюють творчість педагога і учнів.

Готовність до творчої діяльності. Щоб сформуватися і бути готовим до творчої діяльності майбутній викладач повинен прагнути спрямовувати себе на одержання якісно нового, передусім у своєму внутрішньому досвіді, на створення оригінального, на вдосконалення механізмів самоконтролю та саморегуляції. Для формування творчої особистості майбутніх викладачів характерні: наявність протиріч, проблемних ситуацій або творчих завдань; соціальне та особистісне значення і прогресивність; наявність суб’єктивних передумов для творчості; новизна та оригінальність процесу або результату; об’єктивна необхідність творчої діяльності. Необхідно розумітись на новаторському досвіді прогресивних педагогів-новаторів, щоб оптимально творчо, а не сліпо копіюючи, застосовувати досвід педагогів-новаторів.

Готовність до педагогічної взаємодії. Одним із базових понять педагогіки та наукових принципів, що лежать в основі гуманізації процесу освіти, виявляється педагогічна взаємодія. Суб`єкт-суб`єктні відносини будуються на принципах педагогічної взаємодії, співтворчості і співпраці. Активність, творчий пошук, співтворчість і співпраця викладача зі студентами знаходяться в безпосередній залежності від індивідуальності його особистості, стилю діяльності та спілкування. Взаємодія, співтворчість та співпраця в системі «викладач - студент» змінює позицію педагога в навчальному процесі Його завдання полягає в тому, щоб не знижуючи власної активності, стимулювати активні дії студентів. Для цього, як відмічає Л. В. Кондрашова, «викладач повинен дотримуватись ряду вимог: а) довірливість в спілкуванні зі студентами; б) діалогічність, уміння вислуховувати; в) взаєморозуміння, без якого немає взаємодії и співпраці; г) реальний психологічний контакт, який будується на основі ділових та особистих зв’язків; д) здібність відмовитися від дидакта та перейти до співпраці і співтворчості в навчанні»