47. Дистанційне навчання та його дидактичні можливості

Дистанційне навчання - це технологія, що грунтується на принципах відкритого навчання, широко використовує комп'ютерні навчальні програми різного призначення та створює за допомогою сучасних телекомунікацій інформаційне освітнє середовище для доставки навчального матеріалу та спілкування.

ДН притаманні певні характерні риси, що відрізняють його від традиційних форм навчання: • гнучкість - можливість займатися в зручний для себе час, у зручному місці і темні. Нерегламентований відрізок часу для освоєння дисципліни; • модульність - можливість з набору незалежних навчальних курсів-модулів формувати навчальний план, що відповідає індивідуальним чи груповим потребам; • паралельність - навчання без відриву від виробництва; • охоплення одночасне звертання до багатьох джерел навчальної інформації (електронним бібліотекам, банкам даних, базам знань і т.д.) великої кількості слухачів. Спілкування через мережі зв'язку один з одним і з викладачами; • економічність - ефективне використання навчальних площ, технічних засобів, концентроване й уніфіковане представлення навчальної інформації і мультидоступ до неї знижує витрати на підготовку фахівців; • технологічність - використання в освітньому процесі новітніх досягнень інформаційних і телекомунікаційних технологій, що сприяють просуванню людини у світовий інформаційний простір; • соціальна рівноправність - рівні можливості одержання освіти незалежно від місця проживання, стану здоров'я, елітарності і матеріальній забезпеченості слухачів; • інтернаціональність - експорт і імпорт світових досягнень на ринку освітніх послуг; • нова роль викладача - ДН розширює й оновлює роль викладача, що повинен координувати пізнавальний процес, постійно удосконалювати його курси, підвищувати творчу активність і кваліфікацію відповідно до нововведень і інновацій

48. Переваги та недоліки комп’ютерного навчання

Серед переваг можна видiлити найголовнiшi:

• комп'ютер значно посилив можливостi представлення навчальноï iнформацiï (колiр, графiка, звук, мультиплiкацiя тощо). Можливiсть моделювання i прогнозування дозволяє вiдтворити реальнi обставини дiяльностi. Зображення об'єктiв чи явищ за допомогою графiки, звукового супроводу дає можливiсть визначити типовi та специфiчнi ïх риси, змоделювати стан об'єкту пiсля дiï на нього визначеноï групи факторiв. На сьогоднiшнiй день можливостi комп'ютера значно перевершують можливостi кiно та телебачення; • комп'ютер сприяє iндивiдуалiзацiï навчання. Саме використання комп'ютерних технологiй у навчальному процесi дозволяє враховувати iндивiдуальний темп навчальноï дiяльностi того, хто навчається; варiювати завдання з урахуванням можливостей тих, хто навчається; сприяє здійсненню дiалогiчного спiлкування комп'ютера з тим, хто навчається, при цьому комунiкативна ситуацiя iмiтується на екранi у формi природнього людського дiалогу; при виборi чергового навчаючого впливу враховує не лише вiрнiсть вiдповiдi на одне чи декiлька завдань, витрати часу, характер помилок, але i тип i мiру необхiдноï допомоги; • комп'ютер сприяє пiдвищенню мотивацiï учiння. Можливiсть варiювання завдань за ступенем важкостi, заохочуючи правильнi вiдповiдi досить позитивно впливає на мотивацію тих, хто навчається. Iндивiдуалiзацiя навчання, а також надання можливості тим, хто навчаються, проявити оригiнальнiсть у вирiшеннi завдання, задавати будь-які питання i пропонувати нестандартнi рiшення без страху одержати за це низький бал - все це також пiдвищує позитивне ставлення до навчання; • використання комп’ютерних технологій є однією з умов активного включення того, хто навчається в процес навчання, що, в свою чергу, дозволяє зосередити його увагу на найголовніших аспектах вивчаємого матеріалу. Окрiм того, той, хто навчається, може самостійно задавати переважаючу форму допомоги, спосiб викладення матерiалу; • завдяки комп’ютерним технологіям розширюється i варіативність завдань - комп’ютери дозволяють успiшно застосовувати завдання на моделювання різноманітних ситуацій, на пошук та вирiшення певних проблем, коли існує велика кiлькiсть рiзних способiв ïх розв’язання. Розширюється також коло задач на планування, оскiльки комп’ютер дозволяє оцiнити оптимальність будь-якого рішення, ефективність обраноï стратегiï, може здiйснювати постiйний контроль за правильністю рішення; • комп’ютер дозволяє змінити i контроль за діяльністю тих, хто навчається. Саме неможливість постійного загального контролю за навчальною діяльністю є однією з основних проблем традицiйних форм навчання. Комп’ютер дає можливість перевiрити всi відповіді, а в багатьох випадках вiн не лише фiксує помилку, але й визначає ïï характер. Це забезпечує гнучкість управлiння процесом начання; • комп’ютер сприяє формуванню у тих, хто навчається, рефлексiï своєï діяльності. Комп’ютер дозволяє тим, хто навчаються, наочно зобразити результат своїх дій. Виключними можливостями в цьому вiдношеннi володiють iнтелектуальнi навчаючі системи, що повідомляють тому, хто навчається, не лише про результат його дій, але i про сильні та слабкі сторони його стратегiï.

Але разом з тим, використання комп’терних технологій у навчальному процесi мають i негативнi наслідки:

• використання комп’ютера може витiснити або понизити роль міжособистісного спілкування - тривале спілкування людини з комп’ютером негативно впливає на рівень ïï соцiалiзацiï. Це відбувається, в першу чергу, завдяки тому, що у вiртуальному свiтi людина почуває себе сильнішою, кращою, нiж вона є насправдi, у зв’язку з чим i виникає бажання замiнити спілкування з іншими людьми комп’ютером; • негативний вплив має використання комп’ютерних технологій i на розвиток усноï та письмовоï мови, творчих здібностей тих, хто навчається. Це пояснюється тим, що практично всi комп’ютернi програми побудованi за певними правилами, у відповідності до визначених алгоритмiв. Працюючи з ними, той, хто навчається, звикає підпорядковувати свою дiяльнiсть стандартам – «вірно-невiрно», намагаючись обмежити свої дiï певними рамками. Наслідком цього може стати втрата здатності до дивергентного мислення; • використання комп’ютерiв у навчальному процесi сприяє пониження пiзнавальноï активності тих, хто навчається. Програма сама вказує, що йому необхiдно зробити, видає для цього необхiдну iнформацiю, потім сама перевіряє та оцiнює - складається враження, що той, хто навчається лише пасивно сприймає навчальну iнформацiю. Окрiм того, використовуючи розробленi навчаючі програми ті, хто навчаються, одержують знання «з інших рук», внаслiдок чого зменшується бажання прямо дослiджувати життя, природу, людей, що загрожує втратою почуття реальності;

• досить суттєвим недолiком комп’ютерних навчаючих програм є недостатня вмотивованість допомоги - комп’ютер вказує, як потрібно зробити, але не пояснює, чому саме так, а не по-iншому. Комп’ютер може вказувати лише на наступний крок в рішенні, але не розкриває напрям пошуку, прийоми рішення, теоретичні пошуки.