6. Моральні цінності економічної освіти

Серед багато чисельних завдань економічної освіти на сучасному етапі необхідно звернути особливу увагу на одне із завдань економічної освіти, яке полягає в тому, щоб навчити людину ефективно використовувати соціаль­ні і особисті ресурси для досягнення економічних цілей. До особистих ресурсів можна віднести моральні цінності, якими керується людина, яка здійснює свій вибір. Моральні цінності відображають зацікавлене відношення особистості до себе самої, до інших людей, до світу в цілому. Від того, як в процесі освіти усвідомлюється цінність іншої людини як суб'єкту економічної діяльності, можна говорити про іморальну чи моральну цінність економічної освіти. Іморальна економічна освіта орієнтує людину на такі способи діяльності, при яких виправ­дано використання іншого тільки як засіб для отримання утилітарної, економіч­ної вигоди. Виправдовується мотивація, яка підпорядкована економічній стур­бованості, досягненню успіхів та користі без урахування цих наслідків для ін­ших людей. Нормальним вважається все те, що можна робити законно. Юриди­чний закон стає єдиною етикою економічної поведінки. На відміну від іморальної освіти, моральна цінність економічної освіти полягає в тому, щоб навчити людей такому способу взаємодії, коли інша людина виступає для суб'єкта діяльності як ціль і ніколи не перетворюється лише в засіб. При такій орієнтації на іншого економічні мотиви поведінки індивіда з необхідністю включають в себе етичні доброчинності. Досягнення особи­стих шлей та успіху засновуються на визнанні моральних цінностей: чесності, поваги гідності, справедливості, зобов'язанні. Юридичний закон сприймає­ться як мінімум, який потребує доповнення етичними нормами поведінки. Ети­ка, як наука про належну поведінку здібна і повинна стати невід'ємною части­ною економічної освіти, оскільки вона розробляє методологію оптимальної реа­лізації особистих шлей з урахуванням цінності інших людей.

Але необхідно розуміти, що моральні, етичні цінності тісно пов'язані не тільки з економічною освітою, а і з економічною культурою і з культурою суспі­льства в цілому. Тому, економічну освіту необхідно розглядати і пов'язувати з системою економічної культури суспільства, в цьому напрямку останнім часом здійснюється певний опір на модель освіти, яка орієнтована на розвиток творчо­сті, в тому числі і моральної, яка представлена концепцією гуманітарної освіти культуротворчої школи, яка розроблена дослідницькою групою під керівництвом А. П. Валіцького.

7. Готовності до педагогічної діяльності за л. В. Кондрашовою та характеристика компонентів готовності

Морально-психологічна готовність за Л. В. Кондрашовою - це складне особистісне утворення, яке включає в себе ідейно-моральні і професійно-педагогічні погляди, професійну спрямованість психічних процесів, самовладання, педагогічний оптимізм, налагоджування на педагогічну працю, здібність до подолання труднощів, самооцінку результатів цієї праці, потребу в професійному самовихованні та забезпечує високі результати педагогічної роботи.

Механізм формування морально-психологічної готовності складний, його основу складають зв'язки поміж професійними установками, переконаннями та діяльністю, поміж інтелектуальними, емоційно-вольовими і психофізіологічними в структурі педагогічного професіоналізму. Інтелектуально-емоційні комплекси слугують фундаментом професійно-моральних якостей; органічна взаємодія поміж педагогічним мисленням та почуттями, емоційне прийняття мети діяльності лежать в основі вольової поведінки, а оцінювання особистісного сенсу і відповідне переживання забезпечують перехід сенсу діяльності в особистісний план, формування стійких властивостей особистості. Складність зв'язків зумовлює багатоаспектність змісту морально-психологічної готовності, необхідними компонентами якої є: • мотиваційний (професійні установки, інтереси, прагнення займатися педагогічною роботою); • морально-орієнтаційний (професійний обов'язок, відповідальність, любов до дітей, педагогічний такт, педагогічна вимогливість, комунікабельність, віра в можливості і здібності дитини тощо); • пізнавально-операціональний (професійна спрямованість пам'яті, уваги, мислення, уяви; творчі здібності та засоби, які забезпечують інтелектуальний розвиток учнів); • емоційно-вольовий (емоційна сприйнятливість, професійний оптимізм, ініціативність, настирливість в рішенні навчально-виховних завдань, самовладання, здібність управляти своїм настроєм та настроєм інших); • психофізіологічний (професійна діловитість, працездатність, прагнення наполегливо і до кінця доводити почату справу, вирішувати педагогічні завдання; активність та саморегуляція, врівноваженість та витримка, жвавий темп роботи); • оцінний (самооцінка своєї професійної підготовки і відповідність процесу рішення професійних завдань оптимальним педагогічним зразкам)