2. Поняття соціального захисту та його структура в Україні

У другій половині ХХ ст. поряд з поняттям „соціальне забезпечення” з’явилося поняття „соціальний захист”, яке дедалі ширше стало застосовувалося у міжнародних правових актах і зарубіжній юридичній практиці. Термін „соціальний захист” вживається у Конституції України (ст. 46 та ін.), у національному законодавстві. Поняття цього терміна по-різному трактується у законодавчих актах.

Термін „соціальний захист” застосовується в широкому і вузькому значеннях.

У широкому значенні соціальний захист становить зміст соціальної функції держави і є системою економічних, юридичних, організаційних заходів щодо забезпечення основних соціальних прав людини і громадянина в державі.

У вузькому значенні розуміння соціального захисту становить соціально-захисну діяльність держави щодо убезпечення населення від негативних наслідків соціальних ризиків.

У Конституції України соціальний захист розуміється як система заходів щодо захисту населення від соціальних ризиків.

Соціальний захист — це система юридичних, економічних, фінансових та організаційних засобів і заходів у державі щодо захисту населення від несприятливих наслідків соціальних ризиків.

Основні положення стосовно системи соціального захисту:

1) роль держави як головного організатора системи соціального захисту населення;

2) соціального ризику як підстави, що виокремлює соціальний захист серед інших способів матеріального забезпечення громадян.

Структура соціального захисту:

I. Державний соціальний захист.

1. Загальна система соціального захисту:

а) загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

б) державна соціальна допомога.

2. Спеціальний соціальний захист.

3. Додатковий соціальний захист

II. Недержавне соціальне забезпечення:

1. Недержавне пенсійне забезпечення.

2. Недержавне соціальні послуги.

3. Поняття соціального забезпечення

Основні концепції соціального забезпечення:

1) економічна

2) правова.

Основою економічної концепції є спосіб розподілу благ через суспільні фонди споживання (надання будь-яких видів допомоги членам суспільства за рахунок суспільних фондів споживання, в тому числі й безплатні соціальні послуги, пільги для різних категорій громадян).

Основою правової концепції є соціальне забезпечення не всіх членів суспільства, а лише окремих категорій громадян, які перебувають під особливим захистом з боку держави. Критеріїв цієї концепції два: економічний (можливості держави надавати таку допомогу) та суб’єктивний (відбір категорій осіб, яким така допомога надавалася).

Соціальне забезпечення розглядають як:

1) економічну категорію;

2) правову категорію.

Економічна категорія – с/з є засобом перерозподілу доходів і боротьби із соціальною нерівністю і, зокрема, за допомогою соціального забезпечення, коли частина національного доходу спрямовується на потреби вразливих груп населення.

Правова категорія - норми права закріплюють організаційно-правові форми здійснення соціального забезпечення, джерела фінансування, коло осіб, які потребують соціального забезпечення, а також умови і порядок його надання.

Соціальне забезпечення – це поєднання системи державного і недержавного матеріального забезпечення і соціального обслуговування в індивідуальній формі фізичних осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, на зазначених у законі чи договорі умовах зі спеціально створених для цього фондів та які ґрунтуються на перерозподілі частини валового національного продукту з метою вирівнювання доходів різних верств населення і забезпечення соціальної злагоди в суспільстві. Воно є одним із напрямків соціаль­ної політики України.

Функції соціального забезпечення та їх характеристика

Основні функції соціального забезпечення:

1) економічна (полягає в компенсації заробітку, втраченого у зв'язку з віком, непрацездатністю, втратою годувальника; част­ковій компенсації особі додаткових видатків при настанні визна­чених законом життєвих обставин; наданні мінімальної грошової допомоги чи соціальних послуг малозабезпеченим громадянам);

2) політична (сприяє підтриманню соціальної стабільності в суспільстві, для якого характерний значний розрив у рівні життя різних груп населення);

3) демографічна (покликана стимулювати відновлення наро­донаселення, необхідного для нормального розвитку держави);