77. Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам

Цей Закон визначає правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, а також надання державної соціальної допомоги на догляд.

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам — щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм цього Закону у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам;

особа, яка не має права на пенсію, — особа, яка досягла віку (чоловік — 63 років, жінка — 58 років) та не має права на пенсію відповідно до чинного законодавства;

одинока особа — особа, яка не має працездатних родичів, зобов’язаних за законом її утримувати.

Громадяни України, які досягли віку (чоловіки — 63 років, жінки — 58 років) або є інвалідами і не одержують пенсію та постійно проживають на території України, мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Особи, яким надано статус біженця в Україні, мають право на державну соціальну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Іноземці та особи без громадянства мають право на державну соціальну допомогу на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо міжнародним договором України передбачено інші норми, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються норми, встановлені міжнародним договором.

Відповідно до цього Закону призначаються такі види державної соціальної допомоги:

державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам;

державна соціальна допомога на догляд.

Державна соціальна допомога згідно із цим Законом призначається особі, яка:

1) досягла віку (чоловік — 63 років, жінка — 58 років) та не має права на пенсію відповідно до чинного законодавства або визнана інвалідом в установленому порядку;

2) не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві, передбачені Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (1105-14);

3) є малозабезпеченою особою.

Призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (261-2005-п).

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державна соціальна допомога на догляд призначаються з дня звернення за допомогою. Якщо звернення за допомогою відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення віку (чоловіками — 63 років, жінками — 58 років) або встановлення інвалідності, допомога призначається з дня досягнення чоловіками — 63 років, жінками — 58 років або визнання осіб інвалідами органами медико-соціальної експертизи.

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державна соціальна допомога на догляд призначаються довічно особам, які досягли віку (чоловіки — 63 років, жінки — 58 років), а інвалідам — на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

У разі зміни групи інвалідності допомога в новому розмірі призначається інваліду з дня зміни групи інвалідності, якщо така зміна приводить до збільшення розміру, та з місяця, наступного за тим, у якому встановлена нова група інвалідності, — при зменшенні розміру допомоги.

Якщо особа, яка не має права на пенсію, якій була призначена державна соціальна допомога або державна соціальна допомога на догляд, визнана інвалідом, виплата допомоги здійснюється в новому розмірі з дня встановлення їй інвалідності.

Розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам за умовами, передбаченими частиною першою статті 4 цього Закону, встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:

інвалідам I групи, жінкам, яким присвоєно звання “Мати-героїня”, — 100 відсотків;

інвалідам II групи — 80 відсотків;

інвалідам III групи — 60 відсотків;

священнослужителям, церковнослужителям та особам, які протягом не менше десяти років до введення в дію Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” (987-12) займали виборні або за призначенням посади у релігійних організаціях, офіційно визнаних в Україні та легалізованих згідно з законодавством України, за наявності архівних документів відповідних державних органів та релігійних організацій або показань свідків, які підтверджують факт такої роботи, — 50 відсотків;

особам, які досягли віку (чоловіки — 63 років, жінки — 58 років), — 30 відсотків.

78. НАДБАВКИ НА ДОГЛЯД

Надбавка на догляд за iнвалiдом з дитинства І групи, встановлюється у розмiрi 50% прожиткового мінімуму для осiб, якi втратили працездатнiсть.Одиноким iнвалiдам з дитинства ІІ i ІІІ груп, якi за висновком медикосоцiальної експертної комiciї потребують постiйного стороннього догляду, встановлюється надбавка на догляд за ними в розмiрi 15 вiдсоткiв прожиткового мінімуму для осiб, якi втратили працездатнiсть. Надбавка на догляд одинокому iнвалiду з дитинства ІІ або ІІІ групи призначається на підставі його заяви (або законного представника про призначення цiєї надбавки до державної соцiальної, допомоги де повiдомляється про відcутність працездатних родичiв, зобов'язаних за законом його утримувати (незалежно від мiсця їх проживання), а також додатково подається довідка про склад ciм’ї, видана уповноваженим органом за мiсцем проживання, а також висновок медико-соцiальної експертної комісії, де зазначено, що iнвалiд потребує постiйного стороннього догляду,

Надбавка на догляд за дитиною-iнвалiдом установлюється в розмiрi:

• на дитину-iнвалiда віком до 6 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дiтей віком до 6 років,

• на дитину-iнвалiда віком від 6 до 18 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дiтей Віком Від 6 до 18 років.

Надбавка на догляд за дитиною-iнвалiдом віком до 18 років призначається одному з батькiв, усиновителiв, опікунів, пiклувальнику, якi не працюють i фактично здiйснюють догляд за дитиною-iнвалiдом, одинокiй мaтepi (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною-iнвалiдом призначається незалежно від факту роботи.

Для призначення надбавки на догляд за дитиноюiнвалiдом одному з непрацюючих батькiв, усиновителiв, опікунів, пiклувальнику, якi фактично здiйснюють догляд за дитиною-iнвалiдом, додатково до Документів, що подаються для призначення державно', соцiальної до помоги iнвалiдам з дитинства i дiтям-iнвалiдам, подаються:

заява про призначення надбавки на догляд за дитиною-iнвалiдом;

довідка про склад сім’ї (кpiм сім’ї oпiкуна, пiклувальника) iз зазначенням прiзвищ, iмeні та по батьковi, родинних стосунків членiв сім’ї.

копiя трудової книжки, довідка з центра зайнятостi, про те, що особа не перебуває на облiку як безробiтна, довідка, видана органом, який здiйснюе державну реєстрацiю суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, про те, що заявник не зареестрований як суб'єкт пiдприемницької дiяльностi i не займається пiдприємницькою дiяльнiстю, та про відсутність даних про доходи цієї фiзичної особи, а в разi відсутності трудової книжки - лише зазначенi довiдки;

довідка про спiльне проживання дитини-iнвалiда з одним з батькiв, усиновителем, oпiкунoм, пiклувальником, видана уповноваженим органом за мiсцем проживання. При неможливостi отримати таку двідку орган працi та соцiального захисту здiйснює обстеження на дому i складає акт обстеження з висвiтленням цих фактiв;

довідка з мiсця навчання дитини;

рiшення про встановлення опiки чи пiклування над дитиноюiнвалiдом (для опiкунiв i пiклувальникiв дiтей iнвалiдiв).

Iнвалiди з дитинства, якi перебувають на повному державному утриманнi, отримують 25% призначеного розмiру державної соцiальної допомоги. Решта суми (за їx заявою або заявою законного представника) перераховується установi (закладу), де перебуває iнвалiд з дитинства, на полiпшення умов проживання в установі (закладi).

Дiтям-iнвалiдам, якi перебувають на повному державному утриманнi, державна соцiальна допомога виплачується в розмiрi 50% призначеної суми та перераховується на їх особистi рахунки в банку, іншi 50% перераховуються на рахунок установи (закладу) за мiсцем перебування дитини. Дiтям-iнвалiдам iз числа сирiт за перiод перебування на повному державному утриманнi державна соцiальна допомога виплачується в повному розмiрi та перераховується на їх особистi рахунки в банку.

79. Допомоги по тимчасовій втраті працездатності є найпоши­ренішим видом матеріального забезпечення за державним соціаль­ним страхуванням. Порядок надання таких допомог регулюється Законами України вПро загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та ви­тратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю­вання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р., «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування» від 11 січня 2001 р. та іншим законодавством України.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається особі, заст­рахованій у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності чи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків у формі матеріального забезпечення, яке повністю або ча­стково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, пе­редбачених вище зазначеними Законами, також інші особи (грома­дяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні), на користь яких здійснюється загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування. Особі, застрахо­ваній у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працез­датності допомога по тимчасовій непрацездатності надається у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

1)    тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або трав­ми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві (Якщо ж тимчасова непрацездатність настала внаслідок захворювання або травми, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, то допомога в цьому випадку виплачується Фондом соціально­го страхування  від  нещасних  випадків  відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю­вання, які спричинили втрату працездатності»);

2)   необхідності догляду за хворою дитиною;

3)    необхідності догляду за хворим членом сім'ї;

4)   догляду   за   дитиною   віком   до   трьох   років   або   дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої осо­би, яка доглядає за цією дитиною;

5)   карантину,   накладеного   органами   санітарно-епідеміологічної служби;

6)   тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до ме­дичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

7)   протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедично­го підприємства;

8)   санаторно-курортного лікування.

Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним ви­падком на виробництві, визначаються Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціально­го страхування» Відповідно до статті 2 цього Закону допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення меди-ко-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворю­вання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за основним місцем робо­ти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворю­вання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на вироб­ництві, оплачується застрахованим інвалідам, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТГ (Українське товариство глухонімих) і УТС (Українське товариство сліпих), Фондом соціального страхування України з тимчасової втрати пра­цездатності починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захво­рювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на вироб­ництві, надається не більш як за 75 календарних днів протягом ка­лендарного року.

У разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захво­рювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на вироб­ництві, під час перебування у щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомога надається у порядку та розмірах, установлених цим Законом.

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з пер­шого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря по­требує догляду, але не більш як за 14 календарних днів. Якщо та­ка дитина потребує стаціонарного лікування, допомога виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її пере­бування в стаціонарі разом з хворою дитиною.

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, у разі здійснення догляду за хворою дитиною віком до 14 років допомога по тимчасовій непрацездатності призначається і виплачується в порядку та розмірах, передбачених абзацом другим частини другої цієї статті та статтею 37 цього Закону.

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворим членом сім'ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за З календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім'ї та побутових обставин, - не більш як за 7 ка­лендарних днів.

Б разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, допомога надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь період захво­рювання в порядку та розмірах, встановлених Законом.

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, по догляду за хворим членом сім'ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала у цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням або творчій відпустці.

Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викли­кана карантином, накладеним органами санітарно-єлідеміологічної служби, надається допомога по тимчасовій непрацездатності з пер­шого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини.

У разі тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу цій особі надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за час такої роботи, але не більш як за два місяці. Ця допомога обчис­люється за загальними правилами, але надається в розмірі, який ра­зом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може переви­щувати суми повного заробітку до часу переведення.

Допомога по тимчасовій непрацездатності в разі здійснення про­тезування за медичними показаннями в стаціонарі протезно-ортопе­дичного підприємства надається застрахованій особі з першого дня за весь період перебування в цьому підприємстві з урахуванням ча­су на проїзд до протезно-ортопедичного підприємства і назад.

У разі здійснення санаторно-курортного лікування допомога надається застрахованій особі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Застрахованій особі, яка на­правляється на санаторно-курортне лікування після перенесених захворювань і травм безпосередньо із стаціонару лікувального за­кладу за рахунок страхових коштів Фонду, допомога по тимчасовій непрацездатності надається лише за час проїзду до санаторно-ку­рортного закладу і назад. Якщо таке лікування здійснювалося за рахунок власних коштів застрахованої особи або інших джерел, до­помога по тимчасовій непрацездатності надається за весь період пе­ребування в санаторії з урахуванням часу на проїзд у порядку і розмірах, встановлених Законом.

Застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 16 років, допомога надається за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з урахуванням часу на проїзд до сана­торно-курортного закладу і назад) за наявності медичного виснов­ку про необхідність стороннього догляду за нею.

У разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої осо­би у період вирішення спору про незаконність її звільнення з робо­ти допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови по­новлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається на підставі листка непрацездатності, виданого лікувальною установою відпо­відно з установленими Міністерством охорони здоров'я України пра­вилами. Довідки, видані медичними установами, які засвідчують факт непрацездатності не є підставою виплати допомоги.

80. Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застра­хованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

-     60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахова­ним особам, які мають страховий стаж до п'яти років;

-     80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;

-     100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахова­ним особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахова ним особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону Ук­раїни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального за­хисту ».