- •На госи соціальне забезпечення
- •1. Виникнення та розвиток концепцій соціальної держави.
- •2. Поняття соціального захисту та його структура в Україні
- •I. Державний соціальний захист.
- •II. Недержавне соціальне забезпечення:
- •3. Поняття соціального забезпечення
- •4) Соціально-реабілітаційна (спрямована на відновлення громадянського статусу інвалідів та інших соціально незахищених громадян).
- •4. Пенсійний фонд України, як джерело фінансування соціальних виплат.
- •Фонд соціального страхування від нещасних випадків, як джерело фінансування соціальних виплат.
- •Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як джерело фінансування соціальних виплат.
- •Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, як джерело фінансування соціальних виплат.
- •4. Створення резерву фонду (сума, необхідна для виплати допомоги на випадок безробіття в розрахунку на місяць).
- •5. Поняття форм права соціального забезпечення та їхня класифікація
- •6. Право на соціальне забезпечення в системі соціальних прав людини
- •7. Державні соціальні стандарти в системі соціального забезпечення
- •8. Прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт
- •5) Встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
- •6) Формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
- •9. Поняття права соц забезпечення
- •11. Методи права соц. Забезпечення.
- •12.Система права соц. Забезпечення
- •13.Функції права соц. Забезпечення.
- •14. Місце права соц.Забезпечення в системі права України
- •15. Принци пиправа соціального забезпечення.
- •16. Джерела права соціального забезпечення: поняття, зміст, види
- •17. . Поняття, основні ознаки, види правовідносин у сфері соціального забезпечення
- •18. Суб’єкти соціально-забезпечувальних правовідносин
- •19. Об’єкти правовідносин у сфері соціального забезпечення
- •21. Процедурні правовідносини у сфері соціального забезпечення
- •22. Поняття і структура системи пенсійного права.
- •Поняття пенсій: ознаки, види та критерії їх розмежування.
- •24. Поняття та загальна характеристика єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за законодавством України
- •25. Персоніфікований облік у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування
- •26. Поняття та загальна характеристика єдиного внеску на загальнообов язкове державне соціальне страхування за законодавством України
- •27. Добровільна участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
- •28. Поняття стажу та його види в праві соціального забезпечення.
- •29. Загальний трудовий стаж, види діяльності, що зараховується в загальний трудовий стаж.
- •30. Спеціальний трудовий стаж. Види діяльності, що зараховується в спеціальний трудовий стаж.
- •31. Пільгове обчислення трудового стажу.
- •32. Підтвердження трудового стажу свідками.
- •33. Поняття страхового стажу та його значення для права соціального забезпечення.
- •Коефіцієнт страхового стажу.
- •34. Поняття пенсії за віком у солідарній системі, механізм призначення пенсій за віком у солідарній системі.
- •35. Умови призначення пенсій за віком працівникам, зайнятим на роботах за списком № 1.
- •36. Умови призначення пенсій за віком трактористам-машиністам.
- •37. Дострокові пенсії за віком.
- •38. Поняття пенсій за вислугу років. Особливості призначення пенсії за вислугу років.
- •39. Поняття пенсії по інвалідності та умови призначення пенсії у солідарній системі.
- •40. Поняття пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Загальна характеристика, відмінність від інших видів пенсії.
- •41. Надбавки і підвищення пенсій по інвалідності у солідарній системі.
- •42. Пенсії по інвалідності та у зв язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання
- •43. Звернення за призначенням пенсії. Заява про призначення пенсії. Порядок звернення, день звернення.
- •44. Загальні правила виплати пенсій.
- •45. Виплата пенсій особам, що перебувають на повному державному утриманні.
- •46. Види пенсійних виплат з коштів Накопичувального фонду.
- •48. Пенсійне забезпечення по інвалідності військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб. Умови призначення.
- •49. Пенсійне забезпечення в разі втрати годувальника сім’ям військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб.
- •50. Пенсії за віком згідно зу «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
- •51. Пенсійне забезпечення науково-педагогічних працівників.
- •52. Пенсії за особливі заслуги перед Україною.
- •53. Особливості пенсійного забезпечення державних службовців, народних депутатів України, посадових осіб місцевого самоврядування.
- •54. Особливості пенсійного забезпечення суддів, працівників прокуратури.
- •55. Концепція державної політики щодо регулюваня діяльності в сфері недержавного пенсійного забезпечення.
- •56. Правове регулювання недержавного пенсійного забезпечення, її поняття, структура.
- •57. Види недержавних пенсійних фондів, учасники та вкладники недержавних пенсійних фондів.
- •58. Порядок укладення та оплати договору страхування довічної пенсії.
- •59. Схема функціонування недержавних пенсійних фондів. Рада пенсійних фондів.
- •60. Види пенсійних виплат, умови та порядок їх виплати
- •61. Поняття державних соціальних допомог, їх ознаки та види
- •62. Поняття та види державних соціальних допомог.
- •63. Поняття, види та загальна характеристика допомог з соціального забезпечення
- •64. Допомога в зв’язку з вагітністю та пологами, умови, розмір та порядок призначення.
- •65. Допомога при народженні дитини: умови, розмір та порядок призначення.
- •77. Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам
- •81. Тривалість виплати допомоги по тимчасовій втраті працездатності Умови надання і тривалість виплати допомоги по вагітності та пологах
- •84. Відкладення, скорочення та припинення виплати допомоги по безробіттю
- •86. Субсидії на оплату житлово-комунальних послуг
- •89. Соціальне обслуговування в системы соціального забезпечення
- •90. Поняття права соціального обслуговування, його предмет, методи та система
- •91. Поняття та види соціальних послуг
- •92. Професійна діяльність в сфері надання соціальних послуг (ліцензування)
- •93. Волонтерська діяльність у сфері надання соціальних послуг
- •94. Порядок призначення та виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги
- •95. Поняття інвалідності та її правові наслідки
- •96. Правові засади реабілітації інвалідів
- •97. Види реабілітації інвалідів
- •98. Забезпечення населення технічними засобами реабілітації органами соціального захисту населення
- •99. Право на забезпечення інвалідів сгіецавтотранспортом
- •100. Забезпечення путівками на санаторно-курортне лікування органами праці та соціального захисту населення
- •101. Загальні положення про територіальний центр соціального обслуговування
- •102. Умови та порядок здійснення соціального обслуговування (надання соціальних послуг) відділенням соціальної допомоги вдома територіального центру
- •103. Перелік, умови та порядок здійснення соціального обслуговування (надання соціальних послуг) відділенням соціально-побутової адаптації територіального центру
- •104. Перелік, умови та порядок надання соціальних послуг відділенням соціально-медичних послуг територіального центру
- •105. Перепік, умови та порядок здійснення соціального обслуговування {надання соціальних послуг) стаціонарним відділенням для постійного або тимчасового проживання територіального центру
- •106. Перелік, умови та порядок здійснення соціального обслуговування (надання соціальних послуг) відділенням організації надання адресної натуральної та грошової допомоги територіального центру
- •107. Заклади інтернатного типу Міністерства соціальної політики України. Принципи та організація функціонування.
- •108. Умови та порядсж влаштування громадян похилого віку та ветеранів до стаціонарних установ Міністерства соціальної політики України
- •109. Соціальні послуги, що надаються фізичним особам закладами та установами Міністерства охорони здоров'я України.
- •110. Соціальні послуги, що надаються фізичним особам закладами та установами Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- •111. Соціальні послуги біженцям
- •112. Соціальні послуги, що надаються особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням
- •113. Соціальні послуги, що надаються потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання
- •114. Види соціальних послуг, що надаються безробітним
16. Джерела права соціального забезпечення: поняття, зміст, види
Джерела права соціального забезпечення – це витоки формування цієї галузі права, система факторів, які визначають зміст і форми вираження правових норм у сфері соціального забезпечення та соціального захисту населення.
До факторів, які істотно впливають на творення права соціального забезпечення, належать:
природні фактори;
економічні фактори;
соціальні фактори;
політичні фактори;
ідеологічні фактори;
культурологічні фактори;
релігійні фактори;
моральні фактори.
Залежно від вищевказаних факторів (перелік їх не є вичерпним) виділяють такі джерела права соціального забезпечення: природні, матеріальні (економічні), соціальні, духовні. Особливістю права соціального забезпечення є те, що в державному соціальному забезпеченні не застосовується аналогія права чи аналогія закону, тобто не можна надавати певний вид соціального забезпечення на підставі принципів права;
Джерелом права соціального забезпечення виступає правотворча діяльність державних органів різних рівнів відповідно до своєї компетенції. Правотворчість – специфічна інтелектуальна діяльність, яка вимагає особливих знань і навичок щодо створення, зміни та скасування нормативних актів. Пальму першості тут тримають Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України. Далі йдуть центральні органи виконавчої влади (Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров’я України, Пенсійний фонд України та ін.). На регіональному рівні нормативні акти приймають органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації, але вони, в основному, стосуються надання одноразових допомог та соціального обслуговування. Через правотворчу діяльність реалізовується державна воля у сфері соціального захисту населення.
До джерел права соціального забезпечення слід віднести й соціальні ризики, які є підставою для прийняття нормативних актів з метою запобігання втрати засобів до існування чи понесення матеріальних витрат у разі настання страхового випадку. Соціальні ризики – це соціальні факти, які настають незалежно від волі особи, не можуть бути нею усунені самостійно і вимагають адекватного реагування з боку суспільства і держави. Включення їх у гіпотезу норми права як юридичних фактів, які мають назву страхових випадків, означає, що при настанні останніх виникають, змінюються і припиняються правовідносини. Соціальні ризики самі по собі не породжують юридичних наслідків і не є елементом правовідносин.
___________________________________________________
17. . Поняття, основні ознаки, види правовідносин у сфері соціального забезпечення
Правовідносини розглядаються у двох розуміннях: широкому і вузькому. Тепер у широкому розумінні під правовідносинами розуміється особлива форма соціальної взаємодії, за якої учасники наділяються взаємними правами та обов’язками. Здійснення правовідношення забезпечується самими його учасниками, а не державою. Реалізація суб’єктивних прав і обов’язків у цьому правовідношенні не може суперечити волі держави і відбувається в особливому порядку.
У вузькому розумінні: 1) це врегульоване нормами права суспільне відношення, учасники якого наділені гарантованими державою суб’єктивними правами і юридичними обов’язками; 2) це суспільне відношення (або суспільний зв’язок), що виникає на підставі норм права, учасники якого наділені суб’єктивними правами. Ці визначення є правильними і все залежить від характеру суспільних відносин, які регулюють право.
При висвітленні суті правовідношення цілком справедливо зазначається, що воно: 1) є формою здійснення права, а не формою права; 2) є засобом регулювання суспільних відносин, а не регулятором їх (ним є норма права); 3) включає правомочну та зобов’язану поведінку і не залишає її за своїми межами; 4) не змінює характеру суспільних відносин при правовому регулюванні їх, тобто відносини залишаються такими, якими були до їх опосереднення правовими нормами: економічними, політичними, духовними.
Правовідносинам у сфері соціального забезпечення, як і в інших галузях права, притаманні такі риси:
1. Правовідносини є особливим різновидом суспільних відносин у сфері соціального забезпечення. Правовідносини самі по собі не породжують якихось нових суспільних відносин, а виступають лише як вид чи форма самого реального відношення, а окремо від нього, поза цим відношенням така форма взагалі існувати не може. Розподільчі відносини у сфері соціального забезпечення після врегулювання їх нормами права не втрачають своїх властивостей, а стають особливим різновидом цих відносин, їхньою формою, тобто правовідносинами у сфері соціального забезпечення.
2. Правові відносини у сфері соціального забезпечення складаються на підставі норм права. Норми права соціального забезпечення передбачають умови виникнення, зміни та припинення правовідносин у цій галузі права. Лише через правовідношення реалізуються норми права соціального забезпечення. Немає норми права – немає і відповідного правовідношення. У нормах права, крім юридичних фактів, закріплено коло осіб, які можуть бути учасниками правовідносин, об’єкти таких правовідносин, права й обов’язки, а отже і бажана поведінка суб’єктів цих відносин, відповідальність за невиконання вимог норм права.
3. Правовідношення є вольовим суспільним відношенням. Правовідношення у сфері соціального забезпечення виникає через волевиявлення його учасників: фізична особа звертається до органу соціального забезпечення з проханням призначити пенсію, допомогу чи надати соціальну послугу, а компетентний орган, керуючись нормою права, вирішує питання по суті. У правовідношенні реалізується як державна воля (закріплена у нормі права), так і індивідуальна воля його суб’єктів (конкретна поведінка, яка спрямована на досягнення певної мети за допомогою норм права).
4. Правовідносини у сфері соціального забезпечення характеризуються індивідуальним зв’язком між його суб’єктами. Цей зв’язок проявляється в такому: а) учасники правовідношення персоніфіковані, тобто названі поіменно; б) суб’єкти права мають персональні права й обов’язки; в) наявність індивідуального об’єкта, з приводу якого виникло правовідношення - пенсія, допомога, соціальна послуга, компенсація, пільга.
5. Правовідносини у сфері соціального забезпечення охороняються державою. Реалізація цих правовідносин гарантується можливістю державного примусу. Покладені на суб’єктів правовідносин обов’язки, як правило, виконуються ними добровільно і відповідно до вимог норм права соціального забезпечення. У випадку порушення диспозиції норми права настає відповідальність, що передбачена санкцією правової норми.
Правовідносини у сфері соціального забезпечення можна класифікувати на певні види за:
предметом правового регулювання (цільовим призначенням або генетичним і функціональним зв’язком чи за місцем у механізмі правового регулювання) – на матеріальні (основні) та процедурні (похідні);
характером здійснюваних функцій (залежно від елемента юридичної норми (диспозиції або санкції), на основі якого виникають правовідносини чи за змістом або способом реалізації прав чи характером впливу) – регулятивні та охоронні;
ступенем визначеності учасників правовідношення (характером індивідуалізації, конкретизації суб’єктів) – відносні й абсолютні. У відносних правовідносинах точно визначені всі учасники – правомочні і зобов’язані особи. В абсолютних правовідносинах відомий лише носій суб’єктивного права, а всі інші особи зобов’язані не перешкоджати здійсненню цього права. Соціально-забезпечувальні правовідносини належать до відносних;
характером дії зобов’язаної особи – активні й пасивні. У перших зобов’язана особа мусить вчинити певні дії, а в других – утримуватися від вчинення конкретних дій;
кількісним складом суб’єктів – прості (правовідносини тільки між двома учасниками) і складні (правовідносини між трьома і більше учасниками);
розподілом прав і обов’язків між суб’єктами правовідношення – односторонні (кожен з учасників щодо іншого має тільки право чи обов’язки) і двосторонні (кожна із сторін має як права, так і обов’язки);
часом (строками) дії – правовідносини, що припиняються однократним виконанням зобов’язань (протезування, надання транспортних засобів, одноразова допомога), правовідносини з абсолютним встановленням терміну існування в часі (пенсії дітям у зв’язку з втратою годувальника, державні допомоги сім’ям з дітьми), правовідносини з відносно невизначеним строком існування в часі (пенсії за віком, у зв’язку з інвалідністю, допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, утримання підопічних у будинках-інтернатах). За цим критерієм зазначені правовідносини поділяють на постійно триваючі, періодичні та разові;
характером правовідношення, що визначається метою правовідношення, – для призначення чи надання конкретного виду соціального забезпечення або для розгляду спору з питань соціального забезпечення;
формами соціального забезпечення – правовідносини з приводу: а) загальнообов’язкового державного страхування; б) державного соціального забезпечення за рахунок бюджетних коштів; в) змішаного соціального забезпечення окремих категорій громадян; г) недержавного соціального забезпечення;
видами соціального забезпечення – правовідносини щодо пенсійного забезпечення, надання грошових допомог, компенсацій, субсидій і пільг та соціальних послуг.