22. Поняття і структура системи пенсійного права.

Пенсійне право є однією з найважливіших складових комплексної галузі права соціального забезпечення і являє собою таку сукупність правових норм, яка виокремилась у межах цієї галузі. Пенсійне право становить найповнішу систему норм, яку можна назвати підгалуззю права соціального забезпечення. Це структурне утворення набуло необхідних визначальних ознак підгалузі права, принципів, предмета і методу правового регулювання, правових інститутів і підстав виникнення, зміни і припинення правовідносин із пенсійного забезпечення. Відносини в галузі пенсійного забезпечення, які раніше становили предмет різних галузей права, нині є єдиним внутрішньо узгодженим і взаємопов'язаним самостійним видом суспільних відносин. Предметом пенсійного права є відносини, які виникають між громадянами та органами, що. призначають і забезпечують різні види пенсій.

Пенсійне право, як і право соціального забезпечення в цілому, містить також правила, які регулюють порядок здійснення наданих громадянам прав, їхній правовий захист. Нормам, які визначають цей порядок, притаманний процесуальний характер. Природно, що з реалізацією суб'єктивного права на пенсію та його захистом виникають конкретні правовідносини. Вони тісно пов'язані з пенсійними відносинами і також складають предмет пенсійного права.

Пенсійне право являє собою підгалузь права, яка має відносно самостійний основний предмет правового регулювання - пенсійні відносини і найбільш обширний масив правових приписів. У її структурі виділяються основні інститути або групи правових норм, які регулюють нерозривно пов'язані між собою однотипні пенсійні відносини: пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника. Вони об'єднують норми за видами пенсій. До уособлених інститутів відносяться правові приписи, які регулюють процедурні відносини у сфері пенсійного забезпечення. Найбільш істотні з них: призначення і виплата пенсій, обрахунок, перерахунки, підвищення пенсій. Такі відносини стосуються основних інститутів реалізації права на пенсійне., забезпечення у вигляді пенсії і« можуть передувати виникненню пенсійних правовідносин або функціонувати разом з ними. Пенсійні правовідносини є одним із видів суспільних відносин і особливою формою здійснення права на пенсію. Вони складають найбільшу групу правовідносин у праві соціального забезпечення.

Пенсійне право, як підгалузь права соціального забезпечення, можна визначити як сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини з надання громадянам регулярного матеріального забезпечення у грошовій формі з настанням пенсійного віку, за наявності трудового (страхового) стажу, інвалідності, втрати годувальника, а також інших, нерозривно пов'язаних із ними, відносин.

Система пенсійного права. Норми пенсійного права поділяються на: загальні, які визначають основні принципові положення для всіх пенсійних відносин чи переважної їх частини, і окремі, які торкаються конкретних видів пенсійних правовідносин чи деяких їхніх спільних рис.

Залежно від змісту правові норми пенсійного права розташовуються у Загальній чи Особливій його частині. До Загальної частини належать норми, які характеризують предмет права пенсійного забезпечення, сферу його дії, джерела цієї підгалузі права, основні принципи пенсійного забезпечення і характеристику пенсійних правовідносин. Особливу частину складає решта норм, згрупованих за окремими інститутами. Критерієм для об'єднання норм за інститутами є їхній зміст.

Пенсійна система України.

Україна с соціальною державою. Подолання бідності і впровадження соціальної справедливості є необхідним підґрунтям соціального розвитку, Орієнтованого на людину. Забезпечення пенсійними виплатами і підтримання життєвих стандартів у похилому віці - проблема і соціальної політики держали, і окремих осіб та сімей.

На сьогодні в Україні пенсію забезпечує так звана солідарна системи негайних виплат, хоча, по суті, вона є розподільчою системою обов’язкових внесків. Негайність виплат означає, що зібрані у вигляді внесків кошти, ніде не обертаються спрямовуються на виплату пенсій. Скільки зібрали коштів – такі й виплати пенсії. Солідарність системи полягає в тому, що пенсійні виплати поколінню нинішніх пенсіонерів фінансує покоління нинішніх працівників, причому, розмір майбутньої пенсії цього покоління цілком залежить від того, які внески вдається зібрати у наступного покоління.

Пенсійне забезпечення — основна сфера соціальної політики держави і права соціального забезпечення. В умовах здійснення пенсійної реформи набуває потреба вдосконалення правового регулювання пенсійних правовідносин, які мають відповідати новим соціальним та економічним реаліям. Пенсіонерів в Україні близько 14 млн.. Більшість з них отримує "страхову" пенсію. Пенсія для цієї категорії осіб є основним і єдиним джерелом засобів до існування. Все це говорить про підвищену значимість пенсійної системи.

Пенсійна система - це сукупність установ, які поряд із пенсійною політикою та суб'єктами, які беруть участь у реалізації механізму розподілу пенсії, встановлює розмір внесків та виплат, здійснює облік, акумулювання внесків, інвестування та індексацію накопичень.

Пенсійна система як правове поняття - це комплексне утворення. Сукупність її норм регулює в основному, три різноманітних по характеру групи суспільних відносин. Перша група - це відносини. по формуванню відповідних пенсійних фондів, за рахунок яких виплачуються пенсій і інші пенсійні виплати. Друга група по матеріальному забезпеченню членів суспільства пенсіями та іншими пенсійними виплатами. Ці відносини регулюються пенсійним правом. Третя група – це відносини по управлінню і організації пенсійного забезпечення. Пенсійну систему необхідно розглядати як сукупність суспільних відносин різних видів: економічних (розподільчих); соціальних (які базуються на становищі людини у суспільстві); політичних (що визначають основні напрями діяльності держави у сфері пенсійного забезпечення)та правових (пов'язаних з правовим регулюванням пенсійних відносин).

Поняття «пенсійна система» можна розглядати у вузькому та широкому розумінні. У вузькому — це сукупність встановлених державою регулярних виплат, які надаються громадянам, котрі досягли пенсійного віку, визнані інвалідами або втратили годувальника, а також відносини щодо їх надання. Пенсійна система в широкому розумінні включає не тільки пенсії, а й інші форми матеріального забезпечення осіб, які досягли пенсійного віку, є інвалідами, а також сімей, що втратили годувальника (пенсійні виплати).

Для окремих категорій громадян законами України можуть, встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпеченню.

Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні. Обов'язковість участі або обмеження щодо участі громадян у відповідних рівнях системи пенсійного забезпечення в Україні та отримання пенсійних виплат встановлюються законами з питань пенсійного забезпечення.

Питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі пенсійного забезпечення в Україні та участі громадян України в іноземних пенсійних системах регулюються відповідно законами з питань пенсійного забезпечення та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною-Радою України.

Сьогодні пенсійна система України складається із двох підсистем: страхової і бюджетної. Вони поділяються в залежності від тих джерел, за рахунок яких виплачується пенсія.

Страхова система фінансується за рахунок Пенсійного фонду. У сфері його дії знаходяться наймані працівники і деякі інші категорії зайнятого населення, охоплені обов'язковим пенсійним страхуванням, і їх сім'ї.

Бюджетна система фінансується за рахунок бюджету країни. Нею охоплюються, в основному, окремі категорії державних службовців, військовослужбовці, їх сім'ї.

В окремих випадках иі дві підсистеми переплітаються - до страхової пенсії проводиться бюджетна доплата.