18. Суб’єкти соціально-забезпечувальних правовідносин

Суб’єкти соціально-забезпечувальних правовідносин – це ті особи, за якими державою визнана соціально-забезпечувальна правоздатність і які законом наділені здатністю самостійно здійснювати належні їм права й обов’язки у сфері соціального забезпечення. Ними, перш за все, є фізичні особи та державні органи.

Усіх фізичних осіб об’єднує те, що вони підлягають соціальному забезпеченню із спеціальних фондів, у зв’язку з настанням соціального випадку або виконання певних професійних обов’язків. За правовим зв’язком з державою вони поділяються на громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Залежно від видів соціального забезпечення, підстав та принципів їхнього надання фізичні особи, зокрема, поділяються на такі категорії:

• ветерани війни, тобто особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни;

• особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

• члени сім’ї загиблих учасників війни;

• особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включно з дітьми, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

• громадяни, які постраждали від конкретного стихійного лиха;

• інваліди І, ІІ та ІІІ груп від загального захворювання, трудового каліцтва, професійного захворювання, з дитинства;

• ветерани праці – громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об’єднаннях громадян, мають встановлений законом трудовий стаж і вийшли на пенсію;

• особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

• особи, які визнаються громадянами похилого віку – чоловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишається не більше півтора року;

• ветерани військової служби – громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 25 і більше років у календарному обчисленні і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України чи колишнього СРСР, а також інваліди І та ІІ груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби;

• працівники промисловості, транспорту, зв’язку та агропромислового комплексу, спеціальних економічних зон, науки, освіти, культури, медицини;

• працівники органів державної влади й управління: народні депутати, депутати місцевих рад, працівники ЦВК, працівники державної контрольно-ревізійної служби, державної податкової служби, служби захисту прав споживачів, працівники прокуратури, СБУ, митних органів, міліції, системи виконання покарань, пожежної охорони, Державної, відомчої та спеціальної служби охорони;

• військовозобов’язані;

• військовослужбовці;

• діти-інваліди та хворі діти;

• діти військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу внутрішніх справ, діти гірників;

• жінки, жінки з числа військовозобов’язаних, жінки, які стали вдовами, жінки з числа осіб, які відбувають покарання у зв’язку із засудженням до позбавлення волі;

• молодь, молоді працівники та спеціалісти, наукові і творчі працівники з числа молоді, спортсмени, учнівська молодь;

• малозабезпечені громадяни;

• біженці 1 переселенці;

• жертви політичних репресій і Холокосту.

Другим суб’єктом правовідносин у сфері соціального забезпечення є один із державних органів, що зобов’язаний призначити і надати конкретний вид соціального забезпечення. Компетенція таких органів визначається тією метою і завданнями, заради яких вони створені. До таких органів, зокрема, належать:

1. Органи Пенсійного фонду України здійснюють: а) призначення і виплату пенсій, надбавок, підвищень та доплат відповідно до законів України; б) призначення і виплату щомісячної компенсації сім’ям у разі втрати годувальника; в) індексацію грошових доходів відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”; г) підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків у разі, якщо документи про трудовий стаж не збереглися.

2. Органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків виплачують: 1) допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; 3) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; 4) пенсію у зв’язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 5) пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 6) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому; 7) допомогу дитині за заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв’язку з чим дитина народилася інвалідом.

3. Органи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття надають такі види грошових допомог: 1) допомогу по безробіттю, у тому числі одноразову виплату її для організації безробітним підприємницької діяльності; 2) допомогу в разі часткового безробіття; 3) матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; 4) матеріальну допомогу у зв’язку з безробіттям, одноразову матеріальну допомогу безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні; 5) допомогу на поховання в разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

4. Органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надають: 1) допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, включно з доглядом за хворою дитиною; 2) допомога у зв’язку вагітністю та пологами; 3) допомогу при народженні дитини; 4) допомогу на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 5) допомогу на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку); 6) забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їхніх сімей до дитячих оздоровчих закладів, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми).

5. Комісія з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України, а також аналогічні комісії при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях. Їхнім основним завданням є призначення пенсій особам, які мають особливі заслуги перед Україною, а в разі смерті цих осіб – членам їхніх сімей.

6. Органи Міністерства праці та соціальної політики України здійснюють: а) призначення та виплату соціальної допомоги, встановленої законодавством; б) надання субсидій та відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива; в) компенсаційні виплати інвалідам на бензин, технічне обслуговування та ремонт автомобіля, транспортне обслуговування інвалідів, а також вартості санаторно-курортного лікування; г) матеріально-побутове обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці, їх санаторно-курортне лікування, надання протезно-ортопедичної допомоги, забезпечення інвалідів транспортними засобами у встановленому порядку; д) влаштування до будинків-інтернатів (пансіонатів) громадян похилого віку та інвалідів; е) соціальне обслуговування за місцем проживання пенсіонерів та інвалідів у соціальних установах системи тощо.

7. Органи пенсійного забезпечення Міністерства оборони України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Управління державної охорони, інших військових формувань, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та інші призначають пенсії та допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і членам їхніх сімей.

8. Державна служба зайнятості (центри зайнятості): а) забезпечує працевлаштування безробітних, у тому числі, за бажанням, направляє їх на сезонні та оплачувані громадські роботи; б) виплачує допомогу у зв’язку з безробіттям, матеріальну допомогу в разі безробіття; в) надає одноразову матеріальну допомогу безробітним та членам сімей, які перебувають на їхньому утриманні, а також матеріальну допомогу громадянам, які проходять підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; г) надає безпроцентні позики безробітним для організації підприємницькою діяльністю.

9. Органи Міністерства охорони здоров’я України здійснюють влаштування і соціальне обслуговування у будинках дитини дітей-сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків, а також дітей із вадами фізичного та розумового розвитку. Комплекс соціальних послуг надається центрами медико-соціальної реабілітації неповнолітніх та Українським державним медико-соціальним центром ветеранів війни (с. Циблі Київської обл.). Медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності.

10. Органи Міністерства освіти і науки України здійснюють навчання і виховання дітей з особливими потребами в спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах, загальноосвітніх санаторних школах-інтернатах, навчально-реабілітаційних центрах та інших закладах.

____________________________________________________