Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ГОСИ 1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
27.08.2019
Размер:
1.56 Mб
Скачать

95. Поняття інвалідності та її правові наслідки

Легальне визначення термінів..інвалідність" „інвалід",„дитина-інвалід"дається в Законі Україні „Про реабілітацію інвалідів в Україні".

Згідно з ним інвалідність - міра втрати здоров'я та обмеження життєдіяль­ності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб та в межах, що вважаються для особи нормальними залежно від вікових, статевих, соціальних і культурних факторів.

Інвалід - особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюван­ням, травмою (іі наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розви­тку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав.

Дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функ­цій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги і захисту.

інвалідність пов'язана з втратою здоров'я та обмеженням життєдіяльності. Втра­та здоров'я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя. Обмеження життєдіяльності - це немож­ливість виконувати повсякденну діяльність способом та в об'ємі, звичайних для лю­дини, що створює перешкоди у соціальному середовищі, ставить її в незручне стано­вище порівняно зі здоровими і проявляється частковою або повною втратою здат­ності до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, навчання, конт­ролю за поведінкою, а також значним обмеженням обсягу трудової діяльності, зни­женням кваліфікації і призводить до соціальної дезадаптації.

Критеріями життєдіяльності виступають:

- здатність до пересування;

- здатність до самообслуговування; здатність до орієнтації;

- здатність до спілкування;

- здатність контролювати свою поведінку;

- здатність до навчання;

- здатність до трудової діяльності.

МСЕК визначають ступінь обмеження життєдіяльності, тобто величину відхи­лення від норми діяльності людини.

Залежно від ступеня обмеження життєдіяльності встановлюється I, II, III групи, а також причини інвалідності, однією з яких є інвалідність з дитинства.

Правові наслідки встановлення інвалідності

Встановлення інвалідності особі тягне за собою виникнення права людини на со­ціальне забезпечення, зокрема: пенсійне забезпечення, забезпечення соціальними допомогами, отримання соціальних послуг, пільгта компенсацій. В залежності від гру­пи інвалідності та причини інвалідності буде залежати на який конкретний вид соці­ального забезпечення має право особа, на яких умовах та в якому розмірі чи обсязі.

96. Правові засади реабілітації інвалідів

Реабілітація інвалідів - система медичних, психологічних, педагогічних, фізич­них, професійних, трудових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму, усунення обмежень їх життєдіяльності для досягнення і підтримання соціальної і матеріаль­ної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство.

Реалізація державної політики у сфері реабілітації інвалідів покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які у співпраці та партнерстві з громадськими організаціями інвалідів забезпечують розробку і вико­нання програм для запобігання виникненню інвалідності, компенсації вад і розла­дів функцій організму особи, створення умов для іх усунення шляхом медичної, психолого-педагогічної, психологічної, фізичної, професійної, трудової, фізкуль- турно-спортивної, соціальної реабілітації інвалідів.

За допомогою законодавства втілюється у життя соціальна політика держави, зокрема в сфері реабілітації інвалідів. Основною метою законодавства, що стосу­ється осіб, які мають інвалідність, є, по можливості, найбільш повна соціальна і еко­номічна інтеграція інвалідів у сім'ю, колектив і суспільство.

Законодавство України з питань реабілітації інвалідів складається із законів України „Про реабілітацію інвалідів в Україні", „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні",„Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії",

„Про соціальні поспуги"та деякі інші. Воно доповнене підзаконними нормативними актами та ратифікованими міжнародними договорами.

Багато положень щодо соціального забезпечення інвалідів міститься у нормати­вних актах Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства освіти і науки України. Окремі питання правового статусу інвалідів регулюються актами громадських організацій інвалідів.

Основними завданнями такого законодавства є:

- створення умов для усунення обмежень життєдіяльності інвалідів, відновлення і компенсації їх порушених або втрачених здатностей до побутової, професійної, суспільної діяльності;

  • визначення основних завдань системи реабілітації інвалідів, видів і форм реабілітаційних заходів;

  • розмежування повноважень між центральними і місцевими органами вико­навчої влади, органами місцевого самоврядування;

  • регламентування матеріально-технічного, кадрового, фінансового, науково­го забезпечення системи реабілітації інвалідів;

  • структурно-організаційне забезпечення державної соціальної політики по відношенню до інвалідів і дітей-інвалідів;

  • сприяння залученню громадських організацій інвалідів до реалізації держа­вної політики у цій сфері.

Законодавство мусить враховувати постійно змінюючі критерії інвалідності, умови роботи і життя. До такого роду змін відносяться досягнення медицини,лікві­дація хвороб, що призвели до інвалідності, роль сім'ї, економічні умови, нова техно­логія, досягнутий суспільством прогрес у розумінні статусу інвалідів.

Важливими складовими державної політики у сфері реабілітації інвалідів є дер­жавні соціальні нормативи у сфері реабілітації та державних типових програм реа­білітації інвалідів.

Державні соціальні нормативи у сфері реабілітації інвалідів встановлюють ви­моги до змісту та обсягу реабілітаційних заходів з відновлення та компенсації об­межених функціональних можливостей інваліда з урахуванням оцінки стану його здоров'я щодо здатності до самообслуговування, самостійного пересування, спілку­вання, контролювання своєї поведінки, навчання і зайняття трудовою діяльністю.

Державні соціальні нормативи у сфері реабілітації інвалідів розробляються центра­льними органами виконавчої влади у межах їх повноважень за участю реабілітацій­них установ, відповідних науково-дослідних установ, на основі наукових досліджень.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.