Література Основна:

1. Басовский Л.Е. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 260 с.

2. Біла О.Г. Фінансове планування і прогнозування. Навчальний посібник. – Львів: Компакт-ЛВ, 2005. – 312 с.

3. Информационные технологи фінансового планирования и экономического анализа: Практическое пособие, М., ООО “1С-Паблишинг”, 2003. –165 с.

4. Ковтун С. Бюджетування на сучасному підприємстві, або Як ефективно управляти фінансами. –Х.: Фактор, 2005. – 340 с.

5. Лихачева О.Н. Финансовое планирование на предприятии: Учеб. пособие – М.: Проспект, 2003. – 263 с.

6. Сергеев И.В., Шипицын А.В. Оперативное планирование на предприятии. –М.: Финансы и статистика, 2002. –288 с.

Додаткова:

7. Бутинець Ф.Ф. та ін.. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник для студентів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” / Ф.Ф. Бутинець, Л.В. Чижевські, Н.В. Герасимчук. Житомир: ЖІТІ, 2000. – 448 с.

8. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – 2-е узд., перераб. и доп. – К.: Ольга, Ника-Центр, 2004. –656 с.

9. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. –М.: Финансы и статистика, 2003. – 768 с.

10. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.

11. Савчук В.П. Практическая энциклопедия. Финансовый менеджмент. – К.: Издательский дом “Максимум”, 2005. – 884 с.

12. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред.. проф.. А.М. Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2005. – 536 с.

13. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 439 с.

14. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 2002. – 384 с.

Термінологічний словник

Баланс грошових потоків - це конкретизований прогноз гро­шових коштів за джерелами надходження і напрямами використан­ня на певний відтинок часу.

Балансовий метод проявляється як ув'язування прогнозованих видат­ків з наявними фінансовими ресурсами та прогнозованим їх прирос­том чим і забезпечується ресурсне збалансування фінансового плану економічного і соціального розвитку (бізнес-плану) з основних напрямів діяльності.

Бізнес-план — це документ, що представляє собою результат комплексного дослідження основних сторін діяльності комерційного підприємства, що дозволяє керівництву підприємства визначити доцільність подальшого розвитку бізнесу.

Бланс грошових ресурсів – це фінансовий план, який дає змогу визначити по­требу в оборотних коштах для формування планових оборотних засобів, ув'язати її з наявними і реально можливими до залучення джерелами їх покриття, забезпечити передумови фінансової стійкості, платоспромож-ності й ліквідності. Доцільно: складати на рік за кварта­лами з урахуванням прогнозованих обсягів діяльності; передбачати оборотні кошти за джерелами їх формування та на­прями використання на весь плановий період (за кварталами) як програмне завдання щодо оптимізації їх структури і забезпечення фінансової стабільності.

Бю­джет — це оперативний фінансовий план, що складається у формі кошторису або балансу доходів і витрат на короткостроковий пе­ріод і забезпечує ефективний контроль за надходженням та ви­трачанням котів на підприємстві.

Бюджет виробництва — план випуску продукції в натуральних показниках, складається ви­ходячи із бюджету продажів, враховуючи виробничі потужності, запаси, зовнішні закупки.

Бюджет витрат на збут деталізує всі планові витрати, пов'язані зі збутом продукції і послуг.

Бюджет загальновиробничих витрат — це деталізований план виробничих витрат, відмінних від прямих, які необхідні для виконання плану виробництва.

Бюджет продажу — операційний бюджет, який містить ін­формацію про заплановані об'єми продажів, ціни та очікувані доходи від реалізації кожного виду продукції.

Бюджет пря­мих витрат на матеріали складається на основі бюджету вироб­ництва і бюджету продажу, що показує, скільки сировини і мате­ріалів потрібно для виробництва, а також скільки потрібно заку­пити.

Бюджет трудових затрат складається вихо­дячи із бюджету виробничих даних про продуктивність праці і ставок оплати основного виробничого персоналу.

Бюджетування — це стандартизований процес, що базується як на самостійно розроблених підприємством, так і на загально­визнаних вимогах і процедурах.

Валовий прибуток за своєю економічною сутністю - це ве­личина доходу, яка призначена на покриття операційних витрат і формування прибутку від операційної діяльності.

Гнучкий бюджет — це бюджет, який складається не для конкретного рівня ділової активності, а для певного його діапа­зону. Він враховує зміни витрат залежно від зміни рівня реалізації і є динамічною базою порів­няння результатів із запланованими показниками.

Інформаційні технології – це сукупність програмного забезпечення (інформаційна складова), технічних засобів і телекомунікацій (інструментальна складова), кадрів та їх організація (соціальна складова).

Капітальні вкладення - це матеріальна частина реальних інвестицій в основні фонди.

Коефіцієнтний метод, або метод відсотка від реалізації, – визначення встановлення залежності між обсягами товарообороту та фінансовими показниками.

Консолідований (зведений) бюджет складається з інтегрова­них індивідуальних бюджетів, що характеризують прогнозовані обсяги продажу, витрат, інших фінансових операцій у наступно­му періоді. Тобто скоординований за всіма підрозділами і функціями план діяльності підприємства в цілому, що об'єднує блоки окремих бюджетів і створює потоки інформації, необхідні для прийняття і контролю управлінських рішень у сфері фінансового планування.

Кошторис використання коштів соціального спрямування - це плановий документ обчислення витрат соціального спрямування за передбачуваними положеннями (напрямами) в межах планових асигнувань.

Метод економіко-математичного моделювання дає змогу з певною ймовірністю визначити динаміку показників залежно від зміни факторів, які впливають на розвиток фінансових процесів У майбутньому. Побудова моделей базується на використанні ме­тодів екстраполяції, регресивного аналізу, експертних оцінок.

Метод експертних оцінок — це метод перевірки ймовірності виконання планових завдань під впливом обчислення можливих типів ризику, з якими може зіткнутися господарюючий суб'єкт. Експертна оцінка доповнює економіко-математичне моделювання і проводиться з метою визначення ступеня ризику під впливом тих чи інших причин, пошуку шляхів запобігання ризику, розробки аль­тернативних програм тощо. Після експертних оцінок можливе коригування розроблених планових завдань і прогнозів.

Метод оптимізації планових завдань — це метод багатоварі­антних розрахунків, що передбачає вибір кращої о з них. Застосовується при еко­номічному обґрунтуванні планових витрат, прогнозуванні фінан­сових можливостей господарюючого суб'єкта, прогнозуванні струк­тури розміщення власного капіталу тощо.

Методи фінансового планування - це конкретні прийоми й способи техніко-економічних розрахунків і обґрунтування плано­вих завдань та їх ув'язування.

Невласної задача – це за­дача, яка не має властивостей одночасної розв'язуваності прямої і двоїстої задач та збігу їхніх оптимальних значень. Для знаходження розв'язку невласної задачі лінійного програмування коригується як система обмежень, так і сама функція.

Нормативний метод базується на використанні фінансових норм, нормативів для розрахунків потреби у фінансових ресур­сах та визначення джерел їх формування (ставки податків, нор­ми амортизаційних відрахувань, тарифи та ін.).

Нормовані (планові) оборотні засоби - це товарно-матеріальні цінності (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова про­дукція, товари), кошти в розрахунках з дебіторами за товари, робо­ти і послуги, строк сплати яких не настав, грошові кошти та їх ек­віваленти.

Оборотні засоби - це оборотні активи підприємств і органі­зацій. Їх склад і вартість на кожну звітну дату відображені в ба­лансі форми № 1 у другому розділі активу (додаток до П(с)БО 2).

Оперативне фінансове планування - це комплекс заходів щодо забезпечення грошових надходжень, виконання грошових зобов'язань (платежів), поточного контролю та оперативного реа­гування на позитивний і негативний грошовий потік з метою їх оптимізації та уникнення неплатоспроможності підприємства.

Операційний (поточний, періодичний, оперативний) бюджет — це система бюджетів, що характеризує доходи і витрати за опе­раціями або окремими функціями підприємства. Він включає: бюджет продажу, бюджет виробництва, бюджет витрат (за видами витрат: трудових, загальновиробничих, адміністративних, витрат на збут тощо), прогноз прибутків і збитків (фінансових результатів).

Операційні витрати – це витрати, пов'язані з операційною діяльністю підприємств, поді­ляються на адміністративні, витрати на збут та інші операційні витрати.

Перспективний фінансовий план (складається на 3 роки і більше) визначає найважливіші показники, пропорції і темпи розширеного відтворення, пов'язаний з визначенням цілей і задач комерційного підприємства, а також з підтримкою взаємин із зовнішнім оточенням.

Планування – це процес розробки і прийняття цільових установок кількісного і якісного характеру і визначення шляхів найефективнішого їх досягнення.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності підприємства - це фінансовий результат від операційної, інвестиційної, фінансової та іншої діяльності підприємства.

Прибуток від операційної діяльності підприємства – це фінансовий результат від основної діяльності (реалізації продукції, товарів, робіт, послуг).

Програмно-цільовий метод - це метод, який передбачає розробку фінансового плану, виходячи з мети і завдань, передбаче­них планом (програмою) економічного і соціального розвитку підприємства.

Процес бюджетування на підприємстві включає складання опе­ративного, фінансового і зведеного (консолідованого) бюджетів, управління і контроль за виконанням бюджетних показників.

Реінвестований прибуток – це прибуток скерований на економічний і соціальний розвиток, який до його використання є нероз­поділеним.

Розрахунково-аналітичний метод передбачає розрахунок планових показників шляхом коригування фінансових показ­ників базового періоду на зміни, які передбачаються в плановому періоді, та визначення впливу різних факторів (інфляції, обсягів виробництва, зміни умов кредитування та ін.) на ці показники.

Стратегічне планування є систематизований і логічний процес, заснований на раціональному мисленні, а також мистецтвом прогнозування, дослідження розрахунків і вибору альтернатив. Основним результатом стратегічного планування є стратегічний план (ступінь деталізації досить невисока) комерційної організації. Змістом стратегічного планування є загальні цілі і політика комерційної організації. Стратегічне планування містить у собі рішення основних проблем комерційної організації, у тому числі фінансового забезпечення. Період, на який розробляється стратегічний план, не може бути визначений однозначно. У світовій практиці від 6 місяців до 10 років, у вітчизняній – 5 років на відміну від перспективних планів які складають, як правило, на 3 роки.

Фінансове планування — це науковий процес обгрунтування на певний період руху фінансових ресурсів підприємства і відповідних фінансових відносин.

Фінансове планування являє со­бою процес розробки системи фінансових планів і планових (норматив­них) показників для забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності у перспективі.

Фінансовий бюджет — це план, в якому відображаються об­сяг і структура грошових коштів та їх використання. Включає: бюджет грошових коштів, бюджет капітальних інвестицій, прогнозний бухгалтерський баланс.

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг) - це виторг від прогнозованого обсягу реалізації продукції (то­варів, робіт, послуг) за вирахуванням податку на додану вартість, акцизного збору, інших вирахувань з доходу (надані знижки, повер­нені товари, інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу).

Чистий прибуток - це прибуток, який залишається у розпоряджен­ні підприємства.

ЗМІСТ

Навчальне видання