1. Соціокультурна зумовленість філософії

Філософія як теоретичний світогляд поряд із наукою, мистецтвом, мораллю, правом як формами суспільної свідомості — одне з найважливіших надбань людської культури.

• філософія була тією колискою, з якої виросли і наука, і мистецтво, і мораль, і право

• В історії філософії склалися і у певних модифікаціях перманентно повторюються так звані вічні проблеми. Що таке людина? Що таке природа, або ширше — Всесвіт? Який між ними зв'язок, залежність? Чи може людина пізнати себе, природу, суспільство? Які форми, методи, засоби пізнання?

Отже, соціокультурна зумовленість філософії визначена:

• Обґрунтуванням людини як найдосконалішої істоти;

• Потребою масштабного бачення людиною себе та світу;

• Необхідністю утворення найоптимальніших методів пізнання;

• Визнанням психології, теоретичних і соціологічних практик у якості основних чинників життєдіяльності людства і суспільства.

Філософія – philos – «любов»; sophos – «мудрість, пізнання» = «любов до пізнання, до мудрості»; «любомудрие» (рос.)

• На початку свого існування включала весь комплекс знань про дійсність, людину, світ

  1. принцип космоцентризму → принцип теоцентризму → принцип антропоцентризму

принцип космоцентризму	принцип теоцентризму	принцип антропоцентризму
космос – центр світ – великий та потаємний космос страх перед космосом намагання пояснити явища навкол. світу.	Бог – центр, початок Всесвіту скеровує всі процеси є джерелом, сенсом всього існуючого	Людина – центр, мета всіх подій, які відбуваються у світі Створ. Богом за «вл подобою» Людина – завершення еволюції світобудови Перехід від проблем світобачення до конкретних проблем людини

2. на початку св. існування не мала дисциплінарної диференціації

3. започаткувалася в 7-6 ст до н.е. у Древній Індії та Китаї.

4. досягла своєї класичної форми у Давній Греції

Філософія – це особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного та соціального світу, формоутворень культури і пізнання людини та її сутності.

Сучасні дослідники трактують філософію як комплексне інтегроване, нетрадиційне явище, яке значно відрізняється лише протиставленням матеріалізму та ідеалізму, раціонального та ірраціонального, діалектики та анти діалектики.

На сучасному етапі розвитку її сприймають як:

1. Світогляд: орієнтує до створення такої системи як «людина – світ», яка відповідає дійсній природі людини ті її походженню

2. Наука: намагається розкрити відношення до найбільш загальних закономірностей розвитку людини, її мислення, природи і суспільства

3. Духовність: утворює моменти осяяння, які ґрунтуючись на інтуїцію, постають у якості конкретних чинників формування соціального характеру людства і суспільства.

4. Методологія: постає у формі теоретичної основи світогляду.

Отже, філософія з’являється з одного боку, як нагальна потреба окремо взятої людини, так і суспільства в цілому. Це означає, що виникнення філ-ії має соціокультурну зумовленість.

• Соціокультурна зумовленість філ-ії привела до того, що філософський тип мислення з’являється насамперед, як необхідність масштабного бачення дійсності.

• Масштабне бачення дійсності означає, що філософський тип мислення-це визначення місця, ролі і значення людини у світі або прояв співвідношення між людьми і світом, це погляд на те, на своєму чи чужому місці у світі вона знаходиться.

• філософія покликана проаналізувати альтернативні шляхи прогресу, розвитку цивілізації.

• в індивідуальному аспекті цінність філософії — у пробудженні творчого, конструктивного осмислення людиною самої себе, світу, суспільної практики та суспільного поступу в майбутньому. Якщо у людини немає пориву до нових горизонтів своєї свідомості, самоусвідомлення буття, картини світу, то без цього фактично немає філософії, і навчити її не можна.