64. Об’єкт і предмет філософії історії

Філософія історії являє собою один з тематичних розділів філософського знання і певний тип філософського міркування. Для філософії історії характерна відносна нетривалого існування в якості області філософського знання, рівноправної до базисних формами. Філософія історії завжди знаходилася у взаємообумовлюючими відносинах з історичною свідомістю. Саме існування філософії історії неможливе поза контекстом історичної свідомості. У той же час філософське осмислення історії чинило багато в чому формує вплив на історичну свідомість і відповідно на саму соціально-історичне життя.

Філософія історії досліджує іманентну логіку розвитку людського суспільства, єдність і багатовимірність історичного процесу, проблеми соціального детермінізму, встановлює істинність або достовірність історичних фактів і подій.

Хоча сам термін «філософія історії» належить французькому просвітителю Вольтеру, питання про існування загальних законів історичного розвитку, безпосередньо пов'язаний з предметом філософії історії в сучасному розумінні, поставив німецький просвітитель Йоганн Готфрід Гердер у роботі «Ідеї до філософії історії людства» (1784). Проте слід застерегти, що реальне формування філософії історії як певної галузі людських знань започатковується задовго до виникнення відповідного терміну — ще у стародавньому суспільстві.

Сучасна філософія історії - це відносно самостійна галузь філософського знання, яка присвячена осмисленню якісного своєрідності розвитку суспільства в його відмінності від природи.

Філософія історії розглядає кілька найважливіших проблем:

• спрямованість і зміст історії,

• методологічні підходи до типологізації суспільства,

• критерії періодизації історії,

• критерії прогресу історичного процесу.

Предметом філософії історії є історичний вимір буття людини. Предмет філософії історії можна поділити на дві основні сфери. Перша сфера — онтологія історії вивчає питання про рушійні сили, основні етапи історичного процесу, його сенс і мету, роль і місце людини в історії. Друга — гносеологія історії (критична філософія історії, аналітична філософія історії) вивчає умови, можливості, способи і форми історичного пізнання, відтворення історичного процесу таким, яким він відбувався насправді.

Об'єктом філософського розгляду стає той чи інший сегмент історичного життя людства чи всесвітня історія в цілому. Об'єкт філософії історії - історія як тотальність історичних фактів і закономірностей.

66. Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.

Спрямованість історичного процесу залежить від цілого ряду чинників(релігійні, моральні і т.д). В економічній сфері спрямованість історичного розвитку залежить від класової взаємодії і одночасно визначається спрямованість розвитком інтелекту, соціальної мобільності людини і нарешті кінець історії, який філософія історії бачить по-різному. Наприклад, формаційний підхід бачить кінець істр. в комунізмі. Позитивними у цьому є те, що людина у своєму розвитку повертається до самої себе, своєї сутності.

Філософія розуміє історію не як сукупність історичних подій і фактів, а як реальність, яка створюється людиною і має для неї значущість, цінність. Людина не може жити і творити без бачення перспективи свого теперішнього життя. А це передбачає певне ставлення до історії, визначення свого місця в ній. Саме в процесі безпосереднього життя людей створюється певний узагальнений образ історії.

Історія набуває певного сенсу, коли люди ставлять питання: хто ми самі в історії? Усвідомлення історії завжди залежить від ставлення людей до сучасності. В залежності від обставин життя люди по-різному відчувають себе в своєму часі, сприймають його то як процес щодо минулого, то як регрес, то як кризу, занепад, зупинки історії.

Кожна епоха бачить логіку історії та її сенс, виходячи із своїх уявлень про свободу, щастя, справедливість, добро, мир.

Філософія лише відбиває в теоретичній формі, узагальнює набутий людством духовний досвід в усвідомленні історії.