28. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.
З самого початку західно-європейського мислення і до
сьогоднішнього дня буття означає те саме, що й присутність…
Буття як присутність визначається через час.
Мартін Хайдеггер
Онтологія – це вчення про буття, розділ філософії у якому з’ясовуються фундаментальні проблеми існування, розвитку сутнісного, найважливішого. Поняття “онтологія” не має однозначного тлумачення у філософії. І це не випадково. Воно складне, змістовне, багатогранне.
Термін «онтологія» запровадив у 17 ст. німецький філософ Р. Гоклініус
Існує, принаймні, три значення цього поняття:
По-перше, під онтологією розуміють ту частину філософії, яка з’ясовує основні, фундаментальні принципи буття, першоначала всього сутнісного.
Саме поняття “онтологія” у перекладі з грецької мови означає вчення про суще, сутнісне, найважливіше (онто – суще, сутнісне, логія – вчення). Це вчення про першооснови буття, про субстанцію, матерію, простір, час, рух, причинність тощо.
По-друге, у марксистській філософії поняття “онтологія” вживається для з’ясування сутності явищ, що існують незалежно від людини, її свідомості (та ж матерія, рух, розвиток, його об’єктивні закони і т.п.).
По-третє, у західній філософії в поняття “онтологія” теж включають найзагальніші принципи буття, але вони розглядаються на рівні надчуттєвої, надраціональної інтуїції.
Це так звана “трансцендентальна онтологія” Гуссерля, “Критична онтологія” Гартмана, “фундаментальна онтологія” Хайдеггера тощо. Тобто, найзагальніші принципи буття у такому розумінні з’ясовуються лише інтуїтивно, а не в процесі практичної, пізнавальної діяльності людини, взаємодії суб’єкта і об’єкта.
Існує три найголовніші концепції, що визначають поняття онтології:
1. Матеріалістична (ототожнює буття і матеріальне суще).
2. Ідеалістична (буття ототожнюється з ідеологією).
3. Некласична (визначення буття як мінливого, незавершеного).
Матеріалізм та ідеалізм тяжіють до об’єктивізму. Вони прагнуть розглянути буття з об’єктивної точки зору, близької до наукової.
Некласична філософія, широко представлена в феноменології та екзистенціалізмі, тяжіє до суб’єктивізму, до визначення буття через свідомість людини, її присутність у світі.
На сучасному етапі виділяють такі типи онтології:
ідеалізм;
матеріалізм;
реалізм;
пантеїзм;
монізм;
дуалізм.
Ідеалізм - протилежний матеріалізму напрям філософії, вихідним принципом якого є твердження, що в основі речей і явищ об'єктивної дійсності лежить не матеріальне, а ідеальне, духовне начало: світовий розум, ідея, відчуття і т. ін.
При вирішенні основного питання філософії - про відношення мислення до буття - ідеалізм виходить з визнання первинності свідомості, духу і вторинності природи, матерії.
Вирізняють дві форми ідеалізму:
об’єктивний ідеалізм;
суб’єктивний ідеалізм.
Матеріалізм – філософське вчення, відповідно до якого матерія є первинна, а свідомість і дух – вторинні.
Реалізм («суттєвий, дійсний») – філософське вчення, згідно з яким загальне має статус об’єктивного існування.
Пантеїзм («все Бог») – філософська позиція, згідно з якою Бог і світ є тотожними, такими, що бігаються.
Монізм («один, єдиний») – філософська позиція, яка виходить із визначення первинності єдиного стосовно множинного, різноманітного.
Дуалізм («подвійний») – філософська позиція, що виходить у визначенні бінарності субстанції або первоначал світу, руху і матерії.
Сутність онтології виявляється в аналізі відношень, зв'язків та взаємодії між такими категоріями і поняттями:
Як відомо, особливістю філософії як науки є те, що вона дає найбільш узагальнене знання про те, що існує. Тож і філософське усвідомлення світу ґрунтується на узагальненому, абстрактному, теоретичному відображенні дійсності. Таке відображення здійснюється з допомогою найбільш загальних понять, категорій.
Основними категоріями онтології є:
Буття;
Ніщо;
Небуття;
Якість;
Міра;
Відношення;
Сутність;
Явище;
Річ;
Можливість і дійсність;
Субстанція
Необхідність;
Екзистенція;
Матерія.
Найбільш загальною категорією філософії (при тому будь-якої за напрямком) є найдавніше поняття “буття”. Буття – філософська категорія, що позначає:
1) все те, що ми бачимо, що реально існує;
2) все те, що ми не бачимо, але воно є у дійсності (наприклад, радіохвилі, іонізуюче випромінювання, електричне поле, внутрішня зміна тощо);
3) все те, що є уявним, нереальним (наприклад, уявлення про ідеальне, міфологічні образи);
4) реальність, яка існує об’єктивно, незалежно від свідомості людини (природа, об’єктивні закони);
5) загальний спосіб існування людини, суспільства.
Виходячи з вищевикладеного, основними формами буття є: буття речового, матеріального; буття суб’єктивного ідеального; буття біологічного (живого); буття соціального (суспільного).