- •Соціокультурна зумовленість філософії
- •2. Філософське мислення та його специфіка
- •Своєрідність предмету філософії
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії
- •7. Діалектика та метафізика як філософські методи
- •9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення
- •10. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорій
- •24. Філософські ідеї структуралізму.
- •28. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •29. Основні рівні буття.
- •32. Некласична онтологія: загальна характеристика.
- •38. Глобальні проблеми сучасності
- •41. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особа», «особистість», «індивідуальність»
- •42. Проблема визначення сутності людини
- •46. Феноменологічна концепція свідомості
- •48. Евристична і творча функції інтуїції
- •53. Можливості та межі пізнавального процесу
- •61. Функції мови
- •64. Об’єкт і предмет філософії історії
- •66. Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67. Суспільне і соціальне у філософії.
- •68. Основні характеристики суспільства
- •70. Сім’я як соціальна ланка суспільства
- •73) Рушійні сили та суб’єкти соціального процесу
- •75) Цінності як ядро духовного світу
- •76) Гуманізм філософії
- •77) Поняття філософії економіки
- •78) Поняття суспільного виробництва та його різновиди
- •79) Поняття власності та її форми
- •86. Масова культура, контркультура і антикультура
- •87. Поняття цивілізації
- •87. Поняття цивілізації
- •88. Традиції і новаторство в культурі
- •89. Співвідношення національного і загальнлюдського у культурі
- •90. Поняття міжкультурної комунікації
79) Поняття власності та її форми
Власність — володіння й розпорядження речами; речі, рухомі й нерухомі, що комусь належать. Розрізняють власність приватну, комунальну і державну в залежності від того, чи речі (майно) належать приватній особі, громаді (спільноті) чи державі.
Визначальним у філософії є погляд Шпенґлера на поняття власності
Німецький філософ Шпенґлер уважав, що власність починається з рослинністю: рослина посідає ґрунт, у який запускає коріння, він її власність, яку вона боронить із усією силою, з усім розпачем свого єства проти чужого насіння... Коли чуєш у лісі, довкруги себе, — писав він, — цю мовчазну, невблаганну боротьбу за ґрунт, що відбувається вдень і вночі, безнастанно, мимоволі відчуваєш усю глибину цього імпульсу, що майже ототожнюється з самим життям.
Для Шленґлера боротьба за ґрунт, за землю — перша форма боротьби За власність, перше усвідомлення власності.
Він охоче порівнює селянське життя, що приростає до ґрунту, з життям рослинності.
Критика теорії Шпенглера
Теорія Шпенґлера, при всій своїй привабливості, хибна в тій точці, де хоче вивести власність з посідання певного ґрунту, себто з часів хліборобства, а тим часом ми знаємо, що й за часів ловецтва та скотарства люди вже мали розвинене почуття власності.
Але вона має ту вірну рису, що відзначає найхарактернішу прикмету власності — її близькість, її, так би мовити, органічну пов'язаність з тим, хто її має. Що тісніше яка річ зв'язана з якою особою, то тісніше вона їй належить.
Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Привласнення означає відношення людей до певних речей, як до своїх.
Спочатку відносини власності виступали у формі певних історичних звичаїв.
З виникненням держави стали розроблятися юридичні закони, котрі визначали, за якими правовими нормами привласнюється і розподіляється суспільне багатство між різними суб'єктами (окремими громадянами, соціальними групами, класами, державою).
Правові відносини власності виражаються в закріпленні за різними суб'єктами прав володіння, користування і розпорядження.
Отже, відносини власності втілюються насамперед у певних юридичних нормативних актах.
Типи, форми і види власності
Історії відомі два основних типи власності - приватна і суспільна.
Приватна характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, і вироблений продукт належать приватним особам.
Вони можуть привласнювати продукт як своєї, так і чужої праці. Тому розрізняють приватну власність трудову і нетрудову, що має вирішальне значення для характеристики різних форм приватної власності: дрібнотоварної, рабовласницької, феодальної, приватнокапіталістичної.
Суспільній власності притаманне спільне привласнення засобів виробництва і виробленого продукту.