2. Філософське мислення та його специфіка

Філософія – унікальний феномен духовного життя людства, головна мета якого ставити перед людьми вічні питання, на які вічних відповідей не існує. Кожне нове покоління ставить і відповідає на ці питання по-своєму і за допомогою особливого - філософського мислення.

Особливості:

1. Суб'єктивний, особистісний (авторський) характер філософського мислення.

   • З цієї причини філософія не може бути наукою.

   • Будь-філософське питання розглядається через призму людських поглядів, цінностей конкретної особистості.

   • Філософське мислення не може існувати як відчужене від духовного життя конкретної людини.

   • Реальна форма його існування - в глибинному осмисленні життєвих проблем особистості.

2. Субстанціональний й загальний характер аналізу будь-якої проблеми: якою є сутність дійсності і її сторін, і як співвідносяться єдине і безліч, духовне і матеріальне тощ

3. Світоглядний, екзистенційний, моральний характер підходу до постановки і вирішення питань.

4. Проблемність, рефлексивність, біполярність філософського аналізу.

5. Філософське мислення –це вільне мислення вільної особистості.

6. Ціннісний характер філософських підходів, їх софійного характер (пошук мудрості). Аналіз відносин «Людина-Людина» і «Людина - Світ» через призму мудрості.

7. Використання трансцендируючих методів мислення і духовного досвіду, визнання філософської віри.

8. За змістом філософське мислення ще може бути або діалектичним (творчим, діалоговим), що виходить з принципу саморозвитку, саморуху всього сущого, або догматичним (за марксистською термінологією - матафізичним), яке заперечує розвиток чи визнає його лише під впливом зовнішніх причин. Догматичне мислення найчастіше реалізується як монологовое, авторитарне мислення.

9. філософське питання охоплює проблематику філософії в цілому, тому філософію не можна викладати як інші науки, від більш простого до більш складного.

10. будь-яке філософське питання охоплює не тільки філософію в цілому, а й ставить під питання того, хто запитує, тобто філософське мислення вимагає не тільки осмислення своїх власних підвалин та можливостей пізнання, а й зміни того, хто мислить - зміни світоглядних, життєвих здібностей і самого способу мислення.

11. Будучи орієнтованим на мудрість, філософське мислення є постійним і пристрасним прагненням (навіть — любов 'ю) до мудрості, а не самою мудрістю, яка неосяжна в нескінченності багатства свого змісту.

• філософія передусім учить мислити, вчить проблемному, творчому підходу до своєї тематики.

Філософський тип мислення є не тільки любов’ю до мудрості.

• Філософія дозволяє людині вирішити одне з найголовніших питань свого існування, а саме зайняти ту чи іншу життєву позицію(визначення осн. ідеї свого життя і обрання найбільш загальних шляхів її реалізації).

• Такі вибори людина може робити на 3-ьох основних рівнях:

  1. звичайний/буденний (почуття);

  2. теоретичний (мислення);

  3. практичний (на осн. почуття і мислення – визначеність і ідея).