3. Своєрідність предмету філософії

Предмет науки — це та сукупність явищ дійсності, яка досліджується цією наукою.

• кожна наука досліджує певну сукупність явищ дійсності, певний спектр явищ природи.

• На відміну від окремих наук філософія вивчає не окремі сфери буття, а світ як цілісність; її завдання — дати найбільш загальні уявлення про світ, відповісти на запитання:

  1. який цей світ?

  2. що лежить в його основі?

  3. кінечний він чи безкінечний?

  4. пізнаванний чи непізнаванний?

  5. що таке знання?

  6. чи є якийсь сенс існування цього світу?

  7. яке місце людини у цьому світі?

  8. як вона повинна жити, діяти?

• філософія може дати лише найбільш загальні уявлення про світ: це необхідно для людства: щоб оптимально організувати суспільне життя, треба мати правильні загальні уявлення про світ, знати максимально точно принципи буття, законо- мірності розвитку природи, суспільства, властивості самого мислення людини тощо.

• Філософія вивчає світ і людину разом, всі здобуті знання вона обов'язково співвідносить із людиною.

Специфічним об'єктом філософського осмислення дійсності є відношення "людина-світ".

Предметом філософії є її об'єкт - відношення "людина-світ",- аналізований із погляду природи і сутності світу, природи і сутності людини, його місця у світі, відношення до нього, можливостей його пізнання і перетворення, а також із погляду устрою світу, його загальної структури і стану, у якому він знаходиться.

• На різноманітних етапах історії в центрі уваги розвитку філософської думки предмет філософії поставав не в усій своїй повноті і цілісності.

• В залежності від потреб практичного і теоретичного освоєння дійсності, людини, як правило, цікавило не все відразу, а ті або інші сторони відношення людини і світу.

Об’єкт філософії – система «людина – світ»

Предмет філософії – те в об’єкті, на що безпосередньо спрямована увага суб’єкта.

• Предметом філософії є виявлення найбільш загальних закономірностей розвитку світу, виражених в принципах, філософських законах та категоріях.

• Предметом філософії є не тільки вивчення наявного і минулого, але й можливого і майбутнього (тому її називають наукою мудрості)

• характеризується своїм гуманістичним характером, бо в центрі його змісту перебуває людина.

• Якщо простежити історію розвитку різних філософських систем, то неважко помітити, що вся її тематика фактично зосереджена навколо центральної багатопланової проблеми «людина – світ»

  1. Людина – душевно значена природно-соціальна істота;

  2. Світ – це все те, що знаходиться поза людиною, а також всередині людей.

Історично поняття предмета філософії змінювалось.

• філософія античності в своєму предметному визначенні претендувала бути наукою всіх наук (тенденція включення до предмета філософії не тільки специфічної філософської «предметності», а й усієї «предметності» об'єктів виникаючого наукового знання)

• Предметом раціонального, понятійного знання, згідно з Фомою Аквінським (1225—1274), в кінцевому рахунку є Бог.

• XVI — поч. XVII ст. виникає експериментальне природознавство → процес відпочкування від філософії конкретних наук → нова проблема — місце філософії в системі конкретних наук → дві протилежні тенденції:

  1. позитивістська, — нігілістична щодо філософії і її права взагалі мати свій предмет;

  2. друга, згідно з якою предмет філософії або включає як свій суттєвий елемент натурфілософію — особливе філософське вчення про природу, або як метафізика — умоглядна, спекулятивна філософія, не спираючись на узагальнення конкретних наук, в рамках свого предмета задає, окреслює предмети конкретних наук (Декарт, Лейбніц).

• Лише в XIX ст. вдається принципово визначити специфіку предметів конкретних наук та філософії.