8.2. Джерела формування коштів соціального спрямування

Джерелами коштів соціального спрямування на підприємствах є:

• чистий дохід;

• валовий прибуток;

• чистий прибуток.

Передумовою формування коштів соціального спрямування є виконання планових завдань з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), економія витрат, виконання і перевиконання плану валового і чистого прибутку.

Так, за рахунок обороту від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) формується чистий дохід підприємства (ЧД), покриваєть­ся собівартість (С) реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) і фор­мується валовий прибуток (ВП).

ВП = ЧД – С (8.1)

Чистий дохід є джерелом покриття витрат з оплати праці, які включаються у собівартість продукції.

Валовий прибуток є джерелом покриття операційних витрат підприємства, складовою яких є витрати з оплати праці апарату управління і працівників, зайнятих збутом продукції (товарів, робіт, послуг), та утворення операційного прибутку. У свою чергу операційний прибуток є основним джерелом ут­ворення чистого прибутку.

Для забезпечення росту валового прибутку треба, щоб першо­чергову роль у матеріальному заохоченні працівників підприєм­ства відігравала система оплати праці, джерелом фінансування якої є чистий дохід і валовий прибуток. При розробці системи оплати праці розмір основної заробітної плати, премії і доплати доцільно поставити у залежність за формулами 8.2 і 8.3.

ТПП > ТЧД , (8.2)

де ТПП – темп росту продуктивності праці;

ТЧД – темп росту чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт і послуг).

ТПП ≥ ТВП > ТОВ >ТЗП, (8.3)

де ТВП – темп росту валового прибутку;

ТОВ – темп росту операційних витрат;

ТЗП – темп росту заробітної плати.

Таке використання фонду оплати праці буде забезпечувати матеріальну зацікавленість у рості продуктивності праці і валового прибутку, зниження рівня операційних витрат і на цій основі збільшення заробітної плати.

Зниження рівня операційних витрат (ОВ) збільшить частку операцій­ного прибутку (ОП) у валовому прибутку (ВП), що наглядно видно із формули 4:

ВП = ОВ + ОП (8.4)

При розробці положення про розподіл прибутку необхідно враховувати реальні фінансово-економічні можливості підприєм­ства з метою закріплення фахівців на робочих місцях, підвищення їх матеріальної зацікавленості в успішній роботі підприємства доціль­но частину чистого прибутку (30-40 %) направляти на виплату дивідендів і соціальний захист працівників. Одночасно треба перед­бачити можливість капіталізації дивідендів (на попо­внення статутного капіталу) на взаємовигідній основі (в разі по­треби у додаткових фінансових ресурсах).

Важливо також забезпечити ефективне використання чисто­го прибутку за напрямами його розподілу. Кошти, направлені на еко­номічний розвиток, повинні бути використані на інвестиції та інно­вації з таким розрахунком, щоб чистий дохід мав тенденцію до зростання, а на всіх етапах його формування (починаючи з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг і кінчаючи прибут­ком від звичайної діяльності) була відчутна соціальна спрямова­ність діяльності підприємства (відкриття нових робочих місць, ріст заробітної плати і доплат, покращення умов праці тощо). Тоді за­сновники і учасники будуть зацікавлені в капіталізації дивідендів, у збільшенні власного капіталу, що збільшить можливості підприєм­ства щодо економічного зростання.

Матеріальне стимулювання також повинно бути прогнозова­ним, системним, сприяти росту продуктивності праці, новаторству, зведенню до мінімуму непродуктивних втрат. Для цього підприєм­ству необхідно розробити власне положення про матеріальне сти­мулювання, в якому конкретизувати види матеріального заохочен­ня, показники і критерії оцінки результатів праці та розміри винагороди. Їх гласність і відносна стабільність безумовно якісно змінить відношення колективу до праці, а разом з тим сприятиме зростанню валового і чистого прибутку.

Зі збільшенням операційного прибутку створюється реальна можливість росту чистого прибутку, який є джерелом економічного і соці­ального розвитку.

Чистий прибуток за вирахуванням витрат, проведених за раху­нок прибутку, використовується на:

• виплату дивідендів на вкладений капітал;

• розвиток і удосконалення матеріально-технічної бази;

• розвиток соціальної сфери;

• матеріальне стимулювання;

• відрахування у резервний капітал тощо.

Тобто у величині чистого прибутку по­винні бути зацікавлені всі: підприємство, засновники й учасники підприємства та працівники. Для збільшення чистого прибутку необхідно кожного з них, зокрема матеріально, зацікавити в кінце­вих результатах діяльності підприємства. Тому чистому прибутку на підприємстві повинна бути відведена особлива роль як джерела:

• примноження власності (капіталу) засновників і учасників підприємства;

• економічного і соціального розвитку підприємства;

• матеріального стимулювання працівників підприємства.

Саме політика використання чистого прибутку повинна сприя­ти його зростанню. На підприємстві повинно бути розроблене і схвалене засновниками, учасниками і колективом працівників по­ложення про розподіл чистого прибутку. Це зробить використання прибутку прозорим, стабільним, прогнозованим і привабливим за умови вдалого вибору пропорцій його скерування за вище згада­ними трьома напрямами.

Порядок формування і використання коштів матеріального сти­мулювання доцільно поставити у залежність від величини доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) собівартості про­дукції (товарів, робіт, послуг) та операційних витрат. Темпи росту відрахувань у цільовий фонд (фонди) соціального стимулювання доцільно поставити у таку залежність:

ТД > ТС ≥ ТОВ ≥ ТВМС, (8.5)

де ТД – темп росту доходу від реалізації продукції (товарів, робіт і послуг);

ТС – темп росту собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт і послуг);

ТОВ – темп росту операційних витрат;

ТВМС – темп росту відрахувань на матеріальне стимулювання (соціальні заходи).

Ефективне використання коштів соціального спрямування повинно здійснюватися прозоро, гласно за визначеними в положенні напрямами з враху­ванням фактичної участі працівників у виконанні показників, за якими оцінюються результати їх праці, у відповідності з ухвале­ним кошторисом. Належний економічний ефект підприєм­ство отримає тоді, коли стимули будуть вагомими, а критерії оцін­ки результатів праці небагаточисельними (2-3) і реально залежни­ми від функціональних обов'язків працівників. Вручення заохочень бажано на зборах працівників підприємства, при­урочених до певних святкових дат. Такий підхід спонукатиме праців­ників бути в числі призерів і кінцеві фінансові результати надалі бу­дуть примножуватися.

Отже, через механізм оплати праці підприємство змо­же забезпечити виконання прогнозного обороту від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і валового прибутку. Через механізм матеріального стимулювання, джерелом фінансування якого є чис­тий прибуток, підприємство забезпечить економію операційних і фінансових витрат, ріст доходів від фінансової та інвестиційної діяльності та чистого прибутку в цілому.