6.4. Ув'язування планової потреби в оборотних коштах з джерелами

Ресурсне забезпечення кругообороту оборотних виробничих фондів і фондів обігу досягається за допомогою балансового ув'язу­вання потреби в оборотних коштах з наявними і реальними до за­лучення в оборот коштами.

Наявними оборотними коштами слід вважати власні оборотні кошти в розмірі встановленого нормативу. Різницю між плановою потребою в оборотних коштах і нормативом власних оборотних коштів (ОК - НВОК) необхідно покрити за рахунок залучення коштів кредиторів, банків та інших кредитних установ.

Одним із відносно сталих джерел формування планових обо­ротних засобів є кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги. Її наявність зумовлена правилами безготівкових розра­хунків з постачальниками за сировину, матеріали, товари в поряд­ку післяплати з певним відтермінуванням строку платежу, перед­баченим договором (угодою). Величина заборгованості на кожну конкретну дату не однакова. Вона залежить від обсягу, частоти і ритмічності купівлі сировини, матеріалів, товарів та строків опла­ти рахунків за них. Постійна наявність кредиторської заборгова­ності за товари, роботи і послуги дає підставу вважати її як віднос­но сталу величину, реальним джерелом формування планових оборотних засобів.

Відносно стала величина кредиторської заборгованості за то­вари, роботи і послуги традиційно визначається за даними балан­су на початок планового періоду в розмірі 50 відсотків її величини. При високому рівні інфляції, коли кредиторська заборгованість має тенденцію до зростання, цей показник можна збільшити до 75.

В складі кредиторської заборгованості з нетоварних операцій відносно сталий характер має заборгованість з оплати праці. Це внутрішнє джерело коштів, зумовлене чинним порядком оплати праці, коли працівники підприємства отримують заробітну плату за пророблений час на 6-8 днів пізніше. На момент виплати заробіт­ної плати за минулий період (місяць) кредиторська заборгованість уже знову складе приблизно 25% місячного заробітку (при двора­зовій виплаті), або 50 відсотків заборгованості з оплати праці за даними балансу. Тому ця величина є відносно сталою і при плану­ванні її також слід вважати стійким джерелом формування плано­вих оборотних засобів.

Інша кредиторська заборгованість не є прогнозованою, її вели­чина залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, тому не є сталою і не повинна братися до уваги при визначенні джерел формування планових оборотних засобів.

З наведеного вище, відносно стійка кредиторська заборгованість як джерело формування планових оборотних засобів визначається за формулою:

СКЗ = (КЗт + ЗОП) · 50 ÷ 100, (6.9)

де СКЗ – стійка кредиторська заборгованість;

КЗт – кредиторська заборгованість за товари роботи і послуги (р. 530 (ІV розділу пасиву балансу).

Якщо розрахована величина стійкої кредиторської заборгова­ності перевищує реальну потребу в залучених оборотних коштах, то необхідно проаналізувати стан кредиторської заборгованості на початок планового періоду за даними аналітичного обліку, виключи­ти заборгованість за разовими поставками, прострочену заборгова­ність, проаналізувати періодичність поставок, при необхідності передбачити зміни графіків завозу сировини, матеріалів, товарів. Одночасно слід звернути увагу на стан розрахунків з постачальника­ми за товари, роботи, послуги та розрахунків з оплати праці, оскіль­ки надлишкове залучені в оборот грошові ресурси створюють пере­думови (або є наслідком) накопичення наднормативних матеріаль­них запасів, що призводить до сповільнення їх кругообороту, знижує фондовіддачу і рентабельність на вкладений капітал.

Таким чином, попередньо розрахована величина стійкої креди­торської заборгованості повинна бути перевірена на реальність і стійкість, після чого визначена як джерело формування за величи­ною, не більше необхідної до залучення.

Наступним джерелом залучення в оборот коштів є короткостро­кові кредити банку. Загальна потреба в кредиті визначається за фор­мулою:

КБ = ОКпл – НВОК – СКЗ, (6.10)

де КБ – потреба підприємства в короткостроковому кредиті банку для формування планових оборотних засобів.

Банківські кредити є надійним і сталим джерелом формування оборотних коштів для кредитоспроможних підприємств. Однак в су­часних умовах, коли відсоткова ставка за користування банківським кредитом ще залишається високою, кредитом необхідно користуватися виважено. Тому підприємства користуються ним переважно при недостатності інших джерел формування оборотних активів.

Перед тим, як прийняти рішення про залучення банківського кредиту для формування запасів оборотних засобів, необхідно виз­начити його окупність. Банківський кредит буде економічно вигід­ним тоді, коли з його залученням підприємство забезпечить вико­нання прогнозованих завдань з обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і прибутку, а валовий прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) буде достатнім для покриття операційних витрат, відсотків за кредит і отримання прогнозованого операційно­го прибутку. Банківський кредит буде вигідний за умови, що:

Рвп ≥ Ровз + Вк ÷ 365 ·Од, (6.11)

де Рвп – рівень валового прибутку в % до обороту від реалізації продукції (товарів, робіт і послуг);

Ровз – рівень змінних операційних витрат в % до обороту від реалізації продукції (товарів, робіт і послуг);

Вк – ставка за користування кредитом у відсотках;

Од – оборотність профінансованих за рахунок кредитних коштів оборотних активів в днях.

Економічно вигідний банківський кредит може бути викорис­таний для збалансування поточної потреби в грошових ресурсах і бути резервом поповнення оборотних коштів у разі тимчасової їх недостатності. На основі проведених розрахунків складають баланс грошових ресурсів. В ньому відображаються в балансовій ув'язці джерела гро­шових ресурсів і напрями їх вкладення. Примірна форма балансу наведена в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1