8. Принципи побудови податкової системи України, їх реалізації.

Вперше в Україні принципи побудови та призначення системи оподаткування, властиві економіці ринкового типу, були запроваджені в 1991 р. внаслідок ухвалення Закону УРСР "Про систему оподаткування" (cт. 3). З розвитком податкових відносин в Україні зазнали зміни і принципи оптимального оподаткування, які визначено та викладено в "Основних положеннях податкової політики України", затверджених Постановою Верховної Ради України від 04.12.96 р. Однак у зв'язку з переходом економіки на вищий рівень господарського життя, зміною структури економічних пріоритетів та стану економіки в цілому, необхідністю зростання виробництва товарів і послуг, виникла потреба в коригуванні параметрів оподаткування з метою відповідності їх поточним завданням економічного розвитку. У новій редакції Закону України "Про систему оподаткування" від 18.02.97 р. (cт. 3), де поряд із основоположними принципами (обов'язковістю. соціальною справедливістю, стабільністю, економічною.

обґрунтованістю, рівністю усіх платників податку і недопущенням податкової дискримінації, доступністю норм податкового законодавства) затверджені й такі, які можна назвати специфічними принципами, що випливають із об'єктивного стану справ та аналізу недоліків функціонування національної податкової системи. Серед них такі: установлення строків сплати податків та інших обов'язкових платежів, які виходять із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат; забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів, які повинні визначати об'єкт, джерело, податковий період, ставки, строки і порядок сплати, підстави для надання податкових пільг; економічна обґрунтованість -встановлення обов'язкових платежів на основі показників розвитку національної економіки і фінансових можливостей; стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг по оподаткуванню прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва. У цілому сукупність продекламованих принципів відображає основні інтереси як держави, так і її громадян, підприємств усіх форм власності та суб'єктів підприємницької діяльності. Однак зазначені принципи реалізувати в повній мірі не вдається. Особливо часто порушуються принципи стабільності, доступності, економічної обґрунтованості.

9. Податкова політика: поняття податкової політики та її напрямки.

Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків з метою забезпечення економічного зростання та матеріального добробуту громадян.

Головною метою податкової політики є забезпечення достатніх бюджетних надходжень для досягнення динамічного розвитку держави.

З позицій організації фінансової діяльності в державі податкова політика є невід'ємною складовою фіскальної політики, оскільки система оподаткування дає змогу мобілізувати кошти в її розпорядження і водночас має свої об'єктивні межі, зумовлені системою видатків бюджету

Фіскальна політика - діяльність держави щодо змін в державних видатках і оподаткуванні з метою позитивного впливу на макроекономічний рух доходів та досягнення ринкової рівноваги,

При цьому дві її складові - податкова та видаткова - повинні бути взаємно узгоджені та збалансовані як у кількісному, так і в якісному відношенні, оскільки вони в рівній мірі є суттєвими важелями регулювання економічних процесів (економічного зростання, повної зайнятості, інфляції).

Недискреційна фіскальна політика базується на теорії „вмонтованої стабільності, (built-in stability), що означає здатність автоматичного впливу податків на економіку; зміна податків, що перебувають у прямій залежності від зміни валового внутрішнього продукту, тобто зниження (збільшення) чистих податкових надходжень у фазі спаду (піднесення) сприяє зниженню безробіття (інфляційного тиску) у період рецесії (інфляції).

Завдання та напрямки податкової політики в національній економіці формуються залежно від об'єктивно-суб'єктивних факторів та обумовлюються типом економічної системи.

Завдання та напрями податкової політики:

Забезпечення оптимального податкового регулювання економіки;

Забезпечення потреб держави у фінансових ресурсах;

Запобігання диспропорцій, що виникають в умовах ринкової економіки;

Нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних та економічних програм;

Позитивний вплив на стан ринкової кон'юнктури;

Стимулювання інвестиційної, інноваційної та підприємницької активності;

Забезпечення оптимального перерозподілу ВВП.