48. Право платника податку з доходів фізичних осіб на податковий кредит.

По цьому податку визначається таке поняття, як податковий кредит. Це сума або вартість витрат, які понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидента, фізичної чи юридичної особи протягом звітного року (крім витрат на сплату ПДВ та акцизного збору), на суму яких дозволяється змен­шення суми його загального річного оподатковуваного доходу. Податковий кредит надається на підставі фактично понесених витрат, які підтверджуються фіскальни­ми, товарними чеками, касовими ордерами, товарною накладною, іншими розраху­нковими документами або договорами, які ідентифікують продавця товару (робіт, послуг) та визначають суми витрат.

Але при розрахунку податкового кредиту існують і обмеження:

—такий кредит нараховується тільки резиденту України, який має індивідуаль­ний ідентифікаційний номер;

—сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати розміру зага­льного оподатковуваного доходу платника податку, який був отриманий ним про­тягом звітного періоду;

—якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні подат­кові роки не переноситься.

49. Податкові соціальні пільги для платників податку з доходів фізичних осіб. Порядок надання податкових соціальних пільг.

Вперше введено таке поняття, як податкова соціальна пільга. Вона встановлю­ється для платника податку, який отримав доход у вигляді заробітної плати, якщо її сума, яка отримана за звітний місяць, не перевищує розмір місячного прожит­кового мінімуму, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноже­ного на 1.4 та округленого до найближчих 10 гривень. При цьому працедавець за місцем надання такої податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум до­ходів у вигляді заробітної плати та суми наданої податкової соціальної пільги згі­дно з підпунктами а. б. в. пункту 6.5.2 статті 6 Закону. Така пільга надається (з урахуванням обмежень, які викладені в пункті 6.5 статті 6 Закону) для самотніх матерів та батьків у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років, для тих, хто утримує дитину інваліда І або II групи у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років, має троє чи більше дітей віком до 18 років на кожну дитину, є вдівцем або вдовою, є особою, яка законом віднесена до 1 або 2 групи категорії осіб, постра-ждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, є учнем, студентом, аспірантом, ад'юнктом, військовослужбовцем строкової служби, є інвалідом 1 чи 2 групи ін­валідності, у тому числі з дитинства, а також особи, які визначені в підпунктах 6.1.3 статті 6 Закону.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахування місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нара­хування. Для цього платник податку подає працедавцю заяву про самостійне об­рання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, яка визначаєть­ся центральним податковим органом. При цьому порядок надання таких доку­ментів та їх склад визначаються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 6.3.3 Закону визначаються доходи, до яких не може застосовува­тись податкова соціальна пільга. Якщо платник податку подає заяву на отри­мання податкової соціальної пільги за декількома місцями праці, то він втрачає право в подальшому отримати таку пільгу взагалі, а працедавець розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику по­датку.