34. Мито як джерело доходів бюджету, митна політика.

Митні платежі - це платежі, що стягуються митними органами з учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Основними митними платежами є мито та митні збори за митне оформлення товарів та інших предметів. До інших митних платежів відносяться митні збори за зберігання товарів, за митне супроводження товарів тощо.

Мито відноситься до непрямих податків, якими оподатковується зовнішньоторгівельний оборот. Залежно від державної політики ставки мита можуть диференційовано підвищувати вартість товарів та впливати на їх конкурентоздатність на внутрішньому та зовнішніх ринках. Це дозволяє використовувати мито як дієвий інструмент податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Зокрема, застосування мита дозволяє підтримувати раціональне співвідношення ввозу та вивозу товарів, валютних надходжень та витрат, забезпечує умови інтеграції національної економіки у світову. Митне оподаткування імпорту обумовлено, окрім фіскальних завдань, проведенням політики помірного протекціонізму щодо вітчизняного товаровиробника та необхідністю регулювання ввозу продукції, що не має вітчизняних аналогів чи виробляється у недостатній кількості на внутрішньому ринку.

На відміну від мита, митні збори - це додаткові збори, які стягуються з товарів, що ввозяться (вивозяться), за специфічні умови поставок та інші послуги, які надаються митницею. Вони підлягають сплаті до або на момент митного оформлення.

35. Платники і ставки мита. Пільги для юридичних і фізичних осіб.

Мито - це податок на товари та інші предмети, які перетинають митний кордон України.

Основними законодавчими актами, які визначають- механізм справляння та сплати мита в Україні, є Митний кодекс України, Закон України "Про єдиний митний тариф" від 05.02.92 р. № 2092-ХІІ зі змінами та доповненнями, а також Закон України "Про митний тариф України" від 05.04.2001р. № 2371-111, зі змінами та доповненнями.

Платником мита є будь-які юридичні або фізичні особи, які здійснюють переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, що підлягають митному оподаткуванню.

Об'єктом оподаткування митом, залежно від виду ставки, є митна вартість товарів або інших предметів, які переміщуються через митний кордон країни, чи кількість товарів.

Митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Першоосновою для митної оцінки є вартість угоди (контрактна вартість).

Преференційні - це ставки, які встановлюються державою для створення особливо сприятливого режиму для однієї чи кількох країн на всі чи окремі групи товарів, що імпортуються.

Пільгові - це ставки, які створюють найбільш сприятливі умови для імпорту товарів із країн і економічних союзів, з якими Україна уклала угоди про вільну торгівлю або торговельно-економічні угоди щодо створення найбільш сприятливого режиму чи національного режиму.

Повні - це ставки, які застосовуються щодо товарів, що ввозяться на митну територію Україну (крім пільгових та преференційних).

При застосуванні адвалорних ставок необхідно звертати увагу на базові умови поставки, що визначаються міжнародними правилами "Inkoterms - 2000" і мають суттєве значення при визначенні митної вартості товарів.

Законодавством передбачено пільги щодо сплати мита, порядок повернення надміру сплаченого та стягнення недобраного мита. Так, сума надміру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших пред­метів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення. Мито, не сплачене в терміни, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричи­нили його недобір, стягується за розпорядженням мит­них органів України в безспірному порядку.